Тема 8. Облік операцій на підприємствах з іноземними інвестиціями

Організація та регулювання іноземного інвестування в еконо­міку України. Облік, формування та зміст статутного фонду. Формування фінансових результатів та розподіл прибутку.

Методичні матеріали до вивчення лекційного курсу

Тема 1. Предмет, завдання і зміст дисципліни

Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України й іноземних суб’єктів господарської діяльності, що заснована на взаємних відношеннях між ними на території України та за її межами.

Зовнішньоекономічна діяльність в Україні регламентується Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та між­народними договорами з окремими країнами. Вона пов'язана з виробництвом матеріальних і нематеріальних благ, що виступа­ють у формі товару, та їх обміном.

Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єк­ти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами, визначеними ст. 2 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”:

• Суверенітет народу України у здійсненні ЗЕД

• Свобода зовнішньоекономічного підприємництва

• Юридична рівність та недискримінація партнерів

• Верховенство закону

• Захист інтересів суб’єктів ЗЕД

• Еквівалентність обміну, неприпустимість демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства), які володіють цивільною правоздатні­стю і дієздатністю згідно з чинним законодавством України та постійно проживають на території України;

- юридичні особи, які зареєстровані та мають постійне місце­знаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види госпо­дарських товариств, асоціації, концерни, консорціуми, торгові доми, посередницькі й консультаційні фірми, кредитно-фінансові установи та ін.), у тому числі юридичні особи, майно і/або капі­тал яких перебуває повністю у власності іноземних суб'єктів гос­подарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з чинним законодавством України, але мають постійне місцезнаходження на території Украї­ни та яким цивільно-правовими актами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяль­ності, які не є юридичними особами згідно з чинним законодавст­вом України, але мають постійне місцезнаходження на її території;

- спільні підприємства з участю суб'єктів господарської діяль­ності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, що зареєстровані як такі в Україні і мають постійне місцезнахо­дження на її території;

- інші суб'єкти господарської діяльності.

До основних видів зовнішньоторговельних операцій відносяться:

- експортна операція — продаж іноземному контрагенту товару з вивезенням його за кордон.

- реекспортна операція — продаж раніше імпортованого без доробки товару за кордон.

- імпортна операція — придбання в іноземного контрагента товару із ввезенням його з-за кордону.

- реімпортна операція — придбання раніше експортованого без доробки товару із ввезенням з-за кордону.

- прямий експорт чи імпорт — постачання товарів чи послуг самими виробниками безпосередньо іноземним споживачам, або придбання в них відповідних товарів чи послуг.

- не прямий експорт та імпорт, купівля чи продаж товарів через торгових посередників.

До торгово-посередницьких операцій відносяться:

1. . Комісійні операції;

2. . Консигнаційні угоди;

3. . Операції з перепродажу;

4. . Агентські операції;

5. . Брокерські операції.

Види посередників у зовнішньоекономічній діяльності: агенти, брокери, маклери, дистриб'ютори, дилери, повірені або торгові агенти.

Задачі валютного контролю:

- контроль за своєчасним надходженням виторгу за експортовані товари;

- контроль за проведенням обов’язкового продажу валютної виручки експортерами;

- контроль за надходженням товарів за бартерними контрактами;

- контроль за надходженням товарів в Україну за імпортними операціями;

Для проведення відповідних видів зовнішньоекономічної діяльності Міністерство економіки і торгівлі здійснює їхнє ліцензування і квотування.

Ліцензії бувають: антидемпінгова, компенсаційна, змішана, генеральна, відкрита (індивідуальна), разова (індивідуальна).

Квоти: антидемпінгова, компенсаційна, спеціальна, глобальна, індивідуальна, групова.

Для здійснення зовнішньоекономічної діяльності необхідно:

1. Відкрити власний валютний рахунок в банку.

2. Одержати необхідні ліцензії на різні види і форми зовнішньоекономічної діяльності (експорт, імпорт і т.п.),якщо вони підлягають ліцензуванню.

3. Укласти контракти на різні види діяльності з фірмами закордонних країн та на право здійснення операцій, зв’язаних з одержанням іноземної валюти.

4. Ознайомитися з правилами митних процедур і дотримуватися їх.

Декларування товарів, відповідно до діючого митного законодавства, при їх митному оформленні може здійснюватися:

- самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, які є власниками товарів;

- митними брокерами на підставі договору із суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності — власниками товарів.

Іноземна валюта, що знаходиться на поточних валютних рахунках, може бути за розпорядженням власника:

1. Переведена за кордон у прийнятій банківській формі по експортно-імпортних операціях;

2. Перерахована на рахунок зовнішньоекономічних організацій для наступного переводу за кордон в оплату імпортованих товарів;

3. Перерахована на валютні рахунки іншим підприємствам (нерезидентам, посередникам, транспортним, страховим організаціям) в оплату товарів, вироблених цими підприємствами;

4. Використана на оплату заборгованості по кредитах в іноземній валюті, отриманих у банку, банківські комісійні і поштово-телеграфні витрати;

5. На оплату витрат по відрядженню, відповідно до діючих правил;

6. Для продажу на внутрішньому ринку на УМВБ.

Задачі бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності:

- методологічного характеру;

- методичного характеру;

- організаційного характеру;

- технічного забезпечення.

Об’єктами обліку зовнішньоекономічної діяльності є:

- основні засоби;

- товари та їх рух на підставі експортно-імпортних операцій;

- товарно-матеріальні цінності та грошові валютні засоби, валютні операції;

- розрахунково-кредитні операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також між суб’єктами й обслуговуючими їх банками;

- праця та її оплата;

- фінансові результати та використання прибутку;

- показники, що формують фінансові результати (доходи витрати по видам діяльності), цінні папери, тощо.

Для бухгалтерського обліку ЗЕВ суб’єкти ЗЕД України користуються Планом рахунків та інструкцією з його застосування ( з відповідними змінами і доповненнями), що відображають специфіку зовнішньоекономічної діяльності.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності самостійно визначають порядок її аналітичного обліку, вводять відповідні субрахунки зі збереженням номерів діючого Плану рахунків.

Облік експортних та імпортних товарів ведеться у розрізі:

- облікових партій;

- товарної номенклатури, прийнятої в міжнародних розрахунках;

- місць зберігання товарів;

- матеріально відповідальних осіб.

Обліковують товари у натуральному і грошовому (вартісному) виразі.

Підставою для бухгалтерських записів операцій із зовнішньо економічної діяльності є належним чином оформлені документи.

Облік зовнішньоекономічної діяльності здійснюється в національній валюті України. Для цього всі кошти в іноземних валютах перераховують в еквівалент грошової одиниці України за курсом НБУ на дату здійснення операції. Одночасно кошти в іноземних валютах мають відображатися в обліку у валюті розрахунків і платежів (за кожним видом іноземної валюти). Для цього запис робиться у вигляді дробу, у чисельнику якого зазначають іноземну валюту, а в знаменнику — її еквівалент у грошовій одиниці України.

У первинних документах бухгалтерського обліку записи вартісних показників відображають у тій грошовій одиниці, в якій Фактично здійснюються операції. Під час обробки первинних документів у знаменнику вказують еквівалент показників в інозем­ній валюті, перерахований у національну валюту за курсом НБУ на дату, прийняту для перерахунку.

У реєстрах бухгалтерського обліку (журналах-ордерах, відо­мостях, книгах) усі записи операцій в іноземних валютах відображають у національній валюті. Одночасно записи зазначених операцій доцільно здійснювати в ідентичних реєстрах із зазначенням назви іноземної валюти (долари, євро тощо). Ці реєстри для відображення операцій у системі рахунків бухгалтерського обліку не використовуються, а є наочним посібником для визна­чення фактичного стану валютних цінностей підприємства в іноземній валюті.

У бухгалтерському балансі залишки коштів на валютних статтях (іноземної валюти в касі, на рахунках у банку, грошові доку­менти в іноземних валютах, дебіторська і кредиторська заборгованість в іноземних валютах) підлягають перерахунку в грошову одиницю України за курсом НБУ на останнє число звітного пері­оду. Унаслідок зміни курсів валют у період між датою здійснення господарської операції і датою розрахунку за нею виникають курсові різниці, які можуть бути позитивними (курсовий прибуток) або негативними (курсовий збиток).