Контрольні питання:

1. Порядок проведення підготовки до укладання угоди з контрагентом?

2. Фактори, які необхідно вивчати під час складання зовнішньоекономічного контракту.

3. Основні умови зовнішньоекономічного контракту.

4. Поняття та функції договору.

5. Типова форма зовнішньоекономічного контракту.

6. Роль базисних умов поставок при складанні договорів (контрактів).

7. Зміст базисних умов поставки на умовах Е групи.

8. Зміст базисних умов поставки на умовах F групи.

9. Зміст базисних умов поставки на умовах Д групи.

10. Зміст базисних умов поставки на умовах С групи.

11. Вимоги до бартерних контрактів.

12. Вимоги до контрактів на переробку давальницької сировини.

13. Зміст комісійних контрактів, їх особливість.

14. Зміст консигнаційних контрактів, їх особливість.

15. В якій валюті проводяться розрахунки по зовнішньоекономічних договорах?

16. Які існують транспортні умови зовнішньоекономічних угод.

Тема 3. Облік операцій з експорту.

Експорт — це продаж товарів чи послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення продукції за межі митного кордону України з метою отримання доходів від виробничої або інших форм господарської діяльності.

Види експортних операцій:

— експорт товару за наявні грошові кошти;

— експорт товару в межах державного або комерційного кредиту, або за рахунок відстрочки платежу;

— експорт товару на умовах консигнаційної угоди;

— експорт товару на умовах бартерної угоди;

— експорт товару в рахунок надання допомоги.

Експорт робіт, послуг класифікується як експорт капіталу, тобто як вивезення за межі України капіталу в будь-якій формі з метою отримання прибутку від виробничої та інших форм господарської діяльності.

В основі облікової вартості товарів лежить їх фактична вартість. Вона залежить від виду експортної операції.

Витрати на експорт товарів складаються з чотирьох основних елементів: витрати виробника товару, витрати в країні експортера, витрати на основне перевезення, витрати в країні імпортера.

Важливою проблемою експортних операцій є визначення моменту й умов відвантаження товару.

Однією з головних умов, що повинні бути передбачені в контракті, є базисні умови постачання товарів.

Основними завданнями обліку експортних операцій є:

— формування достовірності інформації про реалізацію експортних товарів;

— своєчасне виявлення та правильне визначення фінансового результату від експорту;

— формування достовірності інформації про стан розрахунків з іноземними покупцями та посередниками;

— формування достовірності інформації про курсові різниці.

Підставою для обліку експортних товарів та їх руху є оформлені відповідним чином товаросупровідні, транспортні, експедиторські, страхові, складські, розрахункові, митні, претензійно-арбітражні, а також банківські документи.

Експорт товарів: оподаткування та бухгалтерський облік

З 1 квітня 2011 року відбулися значні зміни в порядку оподаткування експортних операцій, пов'я­зані з тим, що законодавець спробував максимально наблизити порядок обчислення податку на прибуток до бухгалтерського обліку. На жаль, це починання не було втілено в життя повною мірою: в тексті ПКУ все одно залишилось безліч норм, які можна тлума­чити по-різному, в тому числі зовсім не так, як це передбачено «бухобліковими» нормами.

У цій статті намагатимемося з'ясувати, чи нале­жать норми, що регламентують оподаткування опе­рацій з експорту товарів, до норм, які допускають множинні тлумачення, і розпочнемо з аналізу пра­вил бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік експорту товарів

Оскільки товари, відвантажені на експорт, опла­чуються в іноземній валюті, при відображенні екс­портних операцій в бухгалтерському обліку підпри­ємства мають керуватися спеціальним «валютним» стандартом — ПБО-21.

Відповідно до п.5 цього ПБО «операції є іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності¹ шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції*. При цьому під датою здійснення операції розуміють дату визнання активів, зобов'я­зань, власного капіталу, доходів і витрат. Ця норма відповідає нормі, сформульованій у ст.5 Закону про бухоблік², згідно з якою, що операції в іноземній валюті при їх відображенні в бухгалтерському обліку перераховуються у валюту звітності — гривні.

Зазначені норми разом з іншими нормами ПБО-21 дозволяють стверджувати, що з метою «ва­лютного» обліку при здійсненні експортних опера­цій підприємство має звернути увагу на те, яка подія відбулася першою:

♦ варіант 1 — оплата товарів, що експортуються, відбулася до того, як товари було відвантажено (інак­ше кажучи, було отримано передоплату за товари);

♦ варіант 2 — спочатку було відвантажено товари, а оплата за товари надійшла після їх відвантаження.

Може статися так, що підприємство отримує част­кову оплату за партію товарів, потім відвантажує всю партію, а частину оплати цієї партії товарів, що зали­шилася, отримує після відвантаження. Або спочатку відвантажує частину партії товарів, потім отримує оплату за всю партію і лише тоді завершує виконання своїх договірних зобов'язань шляхом відвантаження частини партії товарів, що залишилася. Проте облік таких операцій нічим особливим не відрізняється. До кожної з частин таких операцій «оплата частини това­рів — відвантаження оплаченої частини» або «відван­таження частини товарів — оплата цієї частини» слід застосовувати загальні правила.

Ці правила (з урахуванням норм ПБО-21 та Інструкції № 291) можна сформулювати так. Перша подія — отримання оплати товарів, що експорту­ються, друга подія — їх відвантаження.

У такому разі:

♦ виникає кредиторська заборгованість підприєм­ства перед нерезидентом за оплаченими, але не відван­таженими товарами. Отримання авансу (попередньої оплати за товари, що підлягають відвантаженню) відо­бражається за кредитом субрахунку 681 «Розрахунки за авансами одержаними» в гривневому еквіваленті, який розраховано виходячи з валютного курсу НБУ, що діє на дату отримання авансу (п.5 ПБО-21);

♦ кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок отримання авансу за товари, вважається немонетарною статтею балансу (п.4 ПБО-21);

♦ така кредиторська заборгованість не підлягає перерахуванню в гривневий еквівалент у разі зміни валютного курсу НБУ на дату балансу (дати балан­сів) (пп.«б» п.7 ПБО-21);

♦ за наявності всіх умов, зазначених у п.8 ПБО-15 (зокрема, передачі нерезиденту всіх вигод і ризиків, пов'язаних з правом власності на товари), визнаєть­ся дохід від реалізації. Цей дохід оцінюється в грив­нях, виходячи з валютного курсу НБУ, який діяв на дату отримання авансу (п.6 ПБО-21);

♦ у разі отримання від нерезидента авансових пла­тежів в іноземній валюті частинами та відвантаження нерезиденту товарів частинами дохід від реалізації то­варів визнається в сумі авансових платежів із застосу­ванням валютних курсів НБУ, виходячи з послідовнос­ті отримання авансових платежів (п.6 ПБО-21).

Перша подія — відвантаження товарів на експорт, друга по­дія — отримання оплати за відвантажені товари.

При такому варіанті:

♦ на дату виконання всіх умов, зазначених у п.8

ПБО-15 (зокрема, у разі передачі нерезиденту всіх вигод і ризиків, пов'язаних з правом власності на товари), визнається дохід від реалізації товарів, який у гривневому еквіваленті оцінюється за валю­тним курсом НБУ, що діяв на дату такої реалізації (п.5 ПБО-21),

♦ одночасно виникає дебіторська заборгова­ність нерезидента перед підприємством, гривневий еквівалент якої визначається за тим самим курсом. Облік розрахунків з нерезидентами ведеться на суб­рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями*. Така дебіторська заборгованість нерезидента перед підприємством вважається монетарною статтею балансу (п.4 ПБО-21);

♦ така дебіторська заборгованість, як монетарна стаття балансу, підлягає перерахуванню на дату балансу (цати балансів) з використанням валютного курсу НБУ (пп.«а» п.7 ПБО-21). Уразі якщо валютний курс НБУ на дату виникнення дебіторської заборгованості відріз­няється від валютного курсу НБУ на дату балансу, виникає курсова різниця. Курсова різниця від перерахун­ку монетарної дебіторської заборгованості за відванта­жені товари включається до складу операційних доходів (витрат) і відображається на субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» (або на субрахунку 945 «Ви­трати від операційної курсової різниці») (п.8 ПБО-21);

♦ у разі отримання оплати за товари дебітор­ська заборгованість нерезидента перед підприємст­вом як монетарна стаття балансу також підлягає перерахунку за валютним курсом НБУ. У разі якщо валютний курс НБУ на дату здійснення розрахунків відрізняється від валютного курсу НБУ на дату останнього перерахунку, виникає курсова різниця (п.8 ПБО-21). У регістрах бухгалтерського обліку така курсова різниця відображається в тому самому порядку, який описано вище.

Курсова різниця за дебіторською заборгованістю визначається як добуток суми іноземної валюти, яку нерезидент винен підприємству, і різниці валютних курсів. А саму різницю визначають як курс НБУ на дату визначення курсових різниць (дату балансу або дату розрахунків) «мінус» курс НБУ на попередню дату (дату визнання заборгованості або дату балансу).

Якщо курс НБУ на дату визначення курсових різ­ниць більше за курс НБУ на попередню дату, сума заборгованості нерезидента перед підприємством в гривневому еквіваленті зростає, тому виникає дохід. Якщо курс НБУ на дату визначення курсових різниць менше за курс НБУ на попередню дату, сума заборгова­ності нерезидента перед підприємством в гривневому еквіваленті зменшується, тому виникають витрати.

Податок на прибуток при експорті товарів

Правила податкового обліку, які слід застосову­вати під час здійснення експортних операцій, сфо­рмульовано в спеціальній нормі — п. 153.1 ст.153 ПКУ «Оподаткування операцій з розрахунками віноземній валюті». При цьому експортер має звер­нути увагу на два підпункти зазначеного пункту — пп. 153.1.1 і 153.1.3 (звичайно, крім норм, що регу­люють оподаткування операцій з придбання та продажу валюти).

У пп. 153.1.1 ст.153 ПКУ сформульована така норма.

Підпункт 153.1.1 ст.153 ПКУ

Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, на­данням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині рані­ше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Підпункт 153.1.3 ст.153 ПКУ встановлює, що ви­значення курсових різниць від перерахунку опера­цій в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стан­дартів) бухгалтерського обліку. Визначено, що при­буток (позитивне значення курсових різниць) вра­ховується при цьому у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різ­ниць) враховується у складі його витрат.

Якщо вимоги пп.153.1.1 і 153.1.3 ст.153 ПКУ по­рівняти із загальними вимогами розділу III цього Кодексу, можна дійти таких висновків.

По-перше, під час здійснення операцій з експорту товарів формуються такі податкові показники, як:

♦ дохід від реалізації товарів;

♦ доходи (витрати), пов'язані з перерахунком курсових різниць.

По-друге, оподаткування операцій з реалізації товарів на експорт нічим особливим (якщо не бра­ти до уваги вплив валютної складової) не вирізня­ється.

Отримання інвалютного авансу за товари, що підлягають відвантаженню, не є податковою поді­єю. А от реалізація товарів у податковому обліку відображається.

Відповідно до п.152.3 ст.152 ПКУ «доходи і витра­ти нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом³, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом». Підпунктом 153.1.1 ст. 153 ПКУ при цьому визначено, що датою визнан­ня доходів в іноземній валюті є дата «визнання таких доходів згідно з цим розділом» (тобто розділом III Кодексу). А розділ III Кодексу стверджує, що суми авансів (попередньої оплати), отримані в рахунок оплати товарів, для визначення об'єкта оподатку­вання не враховуються (пп. 136.1.1 ст.ІЗбПКУ). Вод­ночас відповідно до п. 137.1: на дату переходу до покупця права власності на такі товари визнається дохід від реалізації товарів.

По-третє, сума інвалютного доходу переводиться в гривні. І хоча дохід визнається на дату реалізації товарів, а не на дату отримання коштів в оплату таких товарів, саме від дати отримання попередньої оплати за товари залежить застосову­ваний курс НБУ, а отже, і сума доходу в гривневому еквіваленті.

Щоправда, ПКУ допускає різні тлумачення в частині встановлення дати, на яку потрібно орієн­туватися Під час розрахунку суми доходу. Ці тлума­чення обумовлені невдалим формулюванням пп.153.1.1 ст.153 Кодексу, в якому міститься дивна вказівка. Відповідно до неї перераховувати суму ін­валютного доходу в гривні за курсом НБУ, що діє на дату реалізації Товарів, потрібно «у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах».

Що ж виходить у разі формального прочитання цього «пасажу»? Начебто, якщо отримання авансу за товари і реалізація товарів відбулися в одному звітному податковому періоді, то суму доходу від реалізації товарів слід визначати за курсом НБУ, що діє на дату визнання доходу. А от якщо отри­мання авансу та реалізація товарів відбулися в різ­них звітних податкових періодах, то для визначення суми інвалютного доходу слід брати курс НБУ на дату отримання авансу.

Однак, на думку автора, це просто чергове не­вдале формулювання норми податкового законо­давства.

Так, відповідно до п. 152.9 ст,152 ПКУ з метою обчислення податку на прибуток використовуються такі звітні податкові періоди, як календарні квар­тал, півріччя, три квартали, рік. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім кален­дарним днем податкового періоду. Тому різні звітні періоди з метою обчислення податку на прибуток — навіть не квартали, а один з минулих років і один з «внутрішньорічних» періодів поточного року.

Наприклад, якщо попередню оплату було отри­мано в І кварталі 2012 року, а реалізація товарів І відбулася в II кварталі цього ж року, то з метою обчислення податку на прибуток і оплата товарів, і їх реалізація відбулися в одному звітному податко­вому періоді. І лише якщо попередня оплата була отримана в III кварталі 2011 року, а реалізація това­рів відбулася в І кварталі 2012 року, можна вважати, що оплата товарів та їх реалізація відбулися в різних звітних податкових періодах. Чи є в цьому якийсь сенс? Навряд чи.

Тому, мабуть, слід звернути увагу на останню фразу пп. 153.1.1 ст.153 ПКУ, яка визначає, що «в частині раніше отриманої оплати» перераховувати суму інвалютного доходу потрібно «за курсом, що діяв на дату ЇР отримання».

Тоді порядок визначення суми доходу з метою обчислення податку на прибуток буде максимально наближений до правил бухгалтерського обліку. А це не лише логічно, а й вписується в прагнення законо­давця зближувати податковий і бухгалтерський облік. Тобто сума доходу від реалізації товарів, виражена в гривневому еквіваленті, залежить від того, яка подія відбулася першою (реалізація товарів чи їх оплата):

♦ варіант 1 — першою подією у разі реалізації товарів на експорт є отримання від нерезидента авансу (попередньої оплати). У разі отримання ко­штів дохід у податковому обліку не визнається, проте слід зафіксувати встановлений НБУ курс грив­ні до іноземної валюти, який діяв на дату отриман­ня оплати. Надалі, при реалізації товарів, визнаєть­ся дохід у сумі, визначеній за курсом НБУ, який діяв на дату отримання авансу;

♦ варіант 2 — першою подією для підприємства є відвантаження товарів на експорт (авансу не було). У цьому разі на дату передачі права власності на товари визнається дохід, сума якого в гривнево­му еквіваленті визначається за курсом НБУ, який діяв на дату такого визнання. Подальше отримання оплати за товари ніяк не впливає на суму доходу, тобто сума доходу не коригується.

Отримання оплати за товари та їх відвантаження можуть здійснюватися частинами. У такому разі опи­сані вище правила застосовуються до кожної части­ни операції з експорту товарів окремо. Тобто в час­тині вартості товарів, щодо якої здійснено передо­плату, дохід визнається на дату відвантаження за валютним курсом НБУ, що діє на дату отримання передоплати, в несплаченій частині дохід визнається на дату відвантаження цієї частини товарів за валют­ним курсом НБУ, що діє на дату відвантаження.

По-четверте, в податковому обліку розрахову­ються курсові різниці за заборгованістю в іноземній валюті. Відповідно до пп. 153.1.3 ст. 153 ПКУ розрахо­вуються вони за правилами бухгалтерського обліку, тільки збільшують не бухгалтерські доходи і витра­ти, а податкові.

У разі відвантаження товарів курсові різниці є можливими лише у випадку, якщо перед підприєм­ством виникла дебіторська заборгованість нерези­дента — за відвантажені, але не оплачені товари (або в сумі неоплаченої нерезидентом частини вартості товарів). З метою бухгалтерського обліку саме така заборгованість вважатиметься монетарною статтею балансу, тобто такою, що підлягає пере­рахунку в гривневий еквівалент на дату балансу і на дату її погашення за валютним курсом НБУ, вста­новленим на зазначені дати.

При цьому жодних питань щодо застосування пп. 153.1.3 ст.153 ПКУ в експортера не має виникати. Прибуток, тобто штативне значення курсових різниць, має обліковуватися у складі доходу, а збиток, тобто від'ємне значення курсових різниць, — у складі витрат.

Витрати від курсових різниць через пряму норму пп.138.10.4 ст.138 ПКУ обліковують у складі інших операційних витрат. Доходи від курсових різниць відносять до складу інших доходів. Відповідно до пп.135.5.11 ст.135 ПКУ до складу таких доходів від­носять доходи, визначені в ст. 153 Кодексу.

ПДВ при експорті товарів

Операція з експорту товарів (супутніх послуг) «якщо їх експорт підтверджений митною деклараці­єю, оформленою відповідно до вимог митного законо­давства», оподатковується за нульовою ставкою ПДВ (пп.195.1.1 СТ.195ПКУ).

Відповідно до п.18 розділу III Порядку заповнен­ня і подання податкової звітності з податку на дода­ну вартість, затвердженого наказом МФУ від 25.11.2011 р. № 1492⁵, уразі наявності експортних операцій (при заповненні рядка 2.1 декларації з ПДВ) до декларації додаються оригінали митних декларацій. Платники податків, які подають податкову звітність в електронному вигляді, оригінали митних декларацій подають окремо в порядку, визначеної! для подання «паперової» податкової звітності.

Експорт товарів на прикладах

Наведемо приклади відображення в податковому і бухгалтерському обліку операцій з експорту товарів, розрахунками в іноземній валюті для двох варіантів: *

♦ варіант 1 — оплата товарів, що експортуються, відбулася до їх відвантаження. Цей варіант по казано на прикладі 1;

♦ варіант 2 — відвантаження товарів на експорт відбулось до їх оплати. Цей варіант показані на прикладі 2.

Підприємство — резидент України (платник податку на прибуток і платник ПДВ) 15 березня 2012 року придбало товари на митній території України за ціною 180000 грн (утому числі ПДВ — 30000 грн.) для виконання договору укладеного з нерезидентом України, на продаж цьому нерезиденту товарів за ціною 30000 дол. США

При цьому 28 березня 2012 року від нерезидента було отримано передоплату за товари в сумі 300Щ дол. США, а 11 травня того самого року товарі було відвантажено на експорт.

Відображення описаних операцій у бухгалтерської му обліку та їх оподаткування наведено в табл. 1. Валю| тні курси НБУ — умовні (такі курси прийнято для! демонстрації того, як обліковується їх коливання). 1

Таблиця 1. Облік експорту товарів (перша подія - отримання передоплати)

№ з/п	Дата	Зміст бухгалтерського запису або податкова подія	Курс НБУ, грн. за 1 дол	Бухгалтерський облік			Податковий облік
				дебет	кредит	сума, дол/ грн.	дохід	витрати
1	Придбання товарів
1.1	15.03. 2012 р.	Придбано товари на митній території України	—	281	361	150000	—	_
*У податковому обліку витрати в сумі 150000 грн. формуватимуть податкову собівартість товарів при їх реалізації
1.2	15.03. 2012 р.	Відображено податковий лькредит з ПДВ	—	641	361	30000	—	—
2	Продаж товарів на експорт
2.1	28.03.2012 р.	Отримано передоплату за товари від нерезидента (30000 дол. США х 7,97 грн.)	7,97	312	681*	30000 239100	—	—
* На дату балансу (31.03.2012 р.) ні в бухгалтерському, ні в податковому обліку перерахунок заборгованості для виявлення курсових різниць не здійснюється, оскільки в результаті отримання від нерезидента передоплати виникла немонетарна стаття бал,
2.2	11.05.2012 р.	Відвантажено товари на експорт	7,99	362	702	30000*. 239100	239100	—
*Хоча валютний курс НБУ змінився; Дохід нараховують за курсом НБУ, який діяв на дату отримання передоплати
2.3	11.05.2012 р.	Списано собівартість товарів, відвантажених на експорт	—	902	281	150000	—	150000
2.5	11.05.2012 р.	Проведено взаємозалік заборгованостей*	7,99	681	362	30000 239100	—	—
*Оскільки кредиторська заборгованість за отриманою передоплатою — немонетарна стаття балансу, курсова рівниця не виникає

Підприємство — резидент України (платник податку на прибуток і платник ПДВ) -чмЯіИиІ¹ "V-/ /5 березня 2012 року придбало товари на митній території України за ціною 180000 грн. (у тому числі ПДВ — 30000 грн.) для виконання договору, укладеного з нерезидентом України, на продаж цьому нерезиденту товарів за ціною 30000 дол. США.

При цьому 28 березня 2012 року товари було відвантажено нерезиденту в повному обсязі, а 11 травня того самого року підприємство отримало оплату за товари.

Відображення описаних операцій у бухгалтерському обліку та їх оподаткування наведено в табл.2. Валютні курси НБУ — умовні.

Таблиця 2. Облік експорту товарів (перша подія - відвантаження)

	Дата	Зміст бухгалтерського запису або податкова подія	Курс НБУ, грн. за 1 дол.	Бухгалтерський облік			Податковий облік
				дебет	кредит	сума, дол./ грн.	дохід	витрати
1	Придбання товарів
1.1	15.03.2012 р.	Придбано товари на митній території України	—	281	361	150000	—	—*
*У податковому обліку витрати в сумі 150000 грн. формуватимуть податкову собівартість товарів при їх реалізації
1.2	15.03.2012 р.	Відображено податковий кредит з ПДВ	—	641	361	30000	—	—
2	Продаж товарів на експорт
2.1	28.03.2012 р.	Відвантажено товари на експорт	7,97	362*	702	30000** 239100	239100**	—
*Дебіторська заборгованість нерезидента перед підприємством — монетарна стаття балансу. ** І в бухгалтерському, і в податковому обліку сума доходу визначається в результаті перерахунку вартості товарів за валютним курсом НБУ, що діє на дату реалізації товарів
2.2	28.03.2012 р.	Списано собівартість товарів, відвантажених на експорт	—	902	281	150000	—	150000
2.3	31.03.2012 р.	Визначено курсову різницю на дату балансу (30000 дол. США х (8,00 грн. - 7,97 грн.))	8,00	362*	714	900*	900*	—
*Оскільки в обліку є заборгованість нерезидента перед підприємством, яка має статус монетарної статті балансу, і в бухгалтерському, і в податковому обліку на дату балансу здійснюється перерахунок заборгованості з метою визначення курсової різниці
2.4	11.05.2012 р.	Відображено отримання оплати за товари від нерезидента (30000 дол. США х 7,99 грн.)	7,99	312	362	30000 239700	—	—
2.5	11.05.2012 р.	Відображено курсову різницю на дату погашення дебіторської заборгованості (30000 дол. США х (7,99 грн. - 8,00 грн.))	7,99	945	362	300*	—	300*
* І бухгалтерському і в податковому обліку при погашенні дебіторської заборгованості – монетарної статті балансу – визначається курсова різниця

Як бачимо, порядок податкового обліку операцій з експорту товарів аналогічний порядку бухгалтер­ського обліку таких самих операцій. Різниця може бути у визначенні сум доходів, визнаних під час продажу товарів нерезиденту. Згідно з пп. 153.2.1 і 153.2.3 ст. 153 ПКУ дохід, отриманий платником податків від продажу товарів особам, які не є платниками податку на прибуток, визначається відповідно до до­говірних цін, але не менше звичайних цін на такі товари, що діяли на дату продажу, «уразі, якщо догові­рна ціна на такі товари... відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари».