• проводиться власна економічна політика в рамках загальнодержавної (утворення критичної маси ринкових перетворень, реформування відносин власності, лібералізація господарських зв’язків);

• Існує здатність гнучко реагувати на адміністративні зміни в країні (структурна переорієнтація галузей промисловості та апк на розвиток інноваційної моделі економічного зростання);

• здійснюються економічні заходи по невідкладним соціальним питанням, які пов’язані з локальними економічними кризами та прорахунками на загальнодержавному рівні (підвищення ефективність використання трудового потенціалу, зростання продуктивності праці та стимулюючої функції заробітної плати);

• ефективно залучається в господарський обіг ресурсний потенціал регіону, використовується територіальний поділ і кооперації праці з сусіднім областям.

• підтримуються діючі на території економічні нормативи, що є загальноприйнятими у світовій практиці (запровадження єдиних мінімальних соціальних стандартів та механізмів соціального захисту, складання місцевих бюджетів на основі гарантованих фінансових нормативів).

У свою чергу економічна безпека регіону визначається рівнем комерційної незалежності та фінансової самостійності суб’єктів господарювання, що знаходяться на його території і відповідно є джерелами загроз економічній безпеці більш нижчого рівня. Тому для забезпечення економічної безпеки держави (регіону) необхідно забезпечити здатність кожного господарюючого суб’єкту до стійкого розширення виробництва.

Не дивлячись на те, що економічна безпека держави може деякий час підтримуватися в умовах наростання загроз його економічними суб’єктами, це можливе лише в протягом короткого часу, після закінчення якого сумарний нагромаджений ефект зниження здатності економічних суб’єктів до розширеного відтворення приведе до неповоротного послаблення можливості держави по забезпеченню власної економічної безпеки.

Тому, загальнодержавний стан економічної безпеки та стан всіх регіонів залежить від здатності країни забезпечити належний рівень економічної безпеки окремих підприємств та їх, об’єднань.

Під економічною безпекою підприємства розглядається стан його захищеності від впливу внутрішніх та зовнішніх дестабілізуючих факторів, та можливість його ефективної діяльності як системи.

2.2. Національні економічні інтереси та критерії економічної безпеки

Національні економічні інтереси (НЕІ) – це система завдань та напрямів, від реалізації яких залежить майбутнє країни, добробут і процвітання нації. Вони невіддільні від історії, традицій народу, системи господарювання, менталітету, культурних та духовних цінностей.

НЕІ формують стратегічні і поточні завдання внутрішньої та зовнішньої політики держави в рамках національної безпеки.

Для прикладу, до найважливіших НЕІ України, можна віднести:

• подальшу розбудову самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої ринкової економіки;

• здійснення структурної перебудови економіки;

• забезпечення ефективного розвитку національної промисловості;

• здійснення державою протекціоністських заходів спрямованих на підтримку національного товаровиробника.

Гарантом захисту НЕІ повинна виступати держава. Однак в Україні ще відсутні чітко визначені НЕІ, не сформовано їх цілісну систему. Це дає змогу урядовцям різних рівнів виправдовувати свої дії, запевняючи, що вони повністю відповідають НЕІ. Така ситуація таїть потенційну загрозу ЕкБ нашої держави та всіх її регіонів. Тому проблема визначення НЕІ, дослідження їх взаємодії та співвідношення пріоритетності сьогодні виявляється досить актуальною, відповідальність за яку несе безпосередньо держава в особі її органів.

Критерії безпеки – це сукупність ознак на основі яких роблять висновки про стан безпеки держави.

Основним критерієм ЕКБ є здатність зберігати або при наймі швидко поновлювати безпечний для держави та її громадян стан в умовах прояву зовнішніх загроз, або кризових ситуацій внутрішнього характеру.

Загальна критеріальна оцінка безпеки включає в себе оцінку: ресурсного потенціалу країни та її територій, ефективності його використання і можливостей його розвитку; конкурентоспроможності національної економіки, цілісності території та економічного простору; незалежності і можливості протистояти зовнішнім загрозам; соціальної стабільності і умовам відвернення та вирішення соціальних конфліктів.

При оцінці стану ЕКБ) країни (регіону, суб’єкту господарювання) можуть бути зроблені висновки про наступний стан економіки:

Нормальний стан - відсутність загроз для ЕКБ, або їх слабкий вплив, що нейтралізується оперативними управлінськими, або самими ринковими процесами.

Передкризовий стан - повернення до нормального стану можливе шляхом мобілізації власних (внутрішніх) ресурсів держави (регіону, суб’єкта господарювання). В такій ситуації необхідно проводити термінові, а інколи досить високовитратні заходи по нейтралізації і відверненню загроз. Проте, неефективні заходи по виводу системи з передкризового стану, або затягування з їх виконанням сприяють посиленню їх дії, подальшим зниженням рівня безпеки, в результаті чого система може перейти в кризовий стан.

Кризовий стан - настільки значне послаблення у протистоянні загрозам, що держави (регіон, суб’єкт господарювання) не може власними силами нейтралізувати їх вплив протягом короткого терміну. Для виходу з кризового стану необхідна допомога ззовні і потужна мобілізація власних ресурсів. Кризовий стан загрожує втратою для системи здатності до сталого розвитку.