Розвиваючі ігри Нікітіних: кубики, гра типу „Танграм”

Автори - Борис Павлович і Олена Олексіївна Нікітіни, класики вітчизняної педагогіки та автори ряду розвиваючих ігор для дітей.

Суть технології. Методики раннього розвитку дітей, в першу чергу, базуються на відповідних дитячих іграх. За методикою Нікітіних вони повинні включати в себе спільну діяльність дитини і батьків. Вони мають великий потенціал, тому що їх можна підлаштувати під себе, під свій рівень розвитку, під свої інтереси. Кожна «Нікітінська» дитяча гра надає можливість подумати над тим, як її доповнити, як її поліпшити; така варіативність завдань заздалегідь продумана, адже вона спрямовує дитину до творчої роботи.

В основному ці ігри мають форму головоломок, направлених на розпізнавання і добудови образів, інакше кажучи, на розвиток логічного і творчого мислення. Кожна гра по методиці Нікітіних є набором завдань, вирішення яких дитина шукає за допомогою кубиків (кубики Нікітіна), квадратів з картону, деталей з конструктора і т.д. Завдання, які ставляться перед дитиною, мають різну форму: у вигляді інструкції, креслення, моделі. Таким чином дитина знайомитися з різними способами передачі інформації. Завдання задаються за принципом від простого до складного і мають дуже широкий діапазон.

Педагогіка Амонашвілі

Автор – Ш.Амонашвілі

Суть технології. Система виховання та навчання за Ш.Амонашвілі – це "педагогіка цілісного життя дітей та дорослих", яка будується на началах гуманності й віри в дитину, вихованні творчістю і співпрацею педагогів із дітьми, де в якості педагогів розуміються також батьки. Гуманна педагогіка є педагогікою дисципліни, любов до дитини не може шкодити їй. За Амонашвілі, дітям необхідно пропонувати такі справи, за які вони можуть братися не колись, а зараз же, і перші кроки мають приводити їх до перших успіхів, а не невдач. На думку педагога-новатора, головне у навчанні – це заохочувати дітей до власного пошуку, власного шляху пізнання світу, необхідно вчити їх самостійності, готувати до дорослого життя. В цьому і полягає роль і обов’язок вчителя та вихователя. Моральною основою дитячої кооперації в системі Ш.Амонашвілі є здатність радіти успіхам інших, готовність прийти на допомогу, причому не тільки в межах свого колективу: старші діти допомагають молодшим, беруть над ними шефство.

Цікавими методичними новаціями у цій концепції є: - скасування оцінок за навчання у балах; - недопустимість порівняння дітей між собою („він у нас найрозумніший, беріть із нього приклад”); - навчання одразу на кількох доступних дітям рівнях, наприклад, читання можливе від знайомства з буквами для одних до біглого читання для інших; - співучасть дітей у побудові занять, у складанні завдань, утворенні власного підручника, в плануванні відповідей.

Здоров’язбережувальні технології

Здоровя дитини, його охорона, зміцнення та відновлення – одне з основних завдань педагогів дошкільного закладу. Використання оздоровчих технологій допомагає істотно оптимізувати цей процес. Тому у повсякденному житті дошкільнят варто використову­вати якнайбільше оздоровчих технологій, адже вони переважно прості у використанні, дають вихован­цям велике задоволення, а головне — мають ефек­тивний комплексний вплив на формування їхнього здоров'я. Здоров'ятворчі та здоров'язбережувальні технології можна використовувати у різних органі­заційних формах роботи, у повсякденні, інтегруючи їх у різні види діяльності дітей.

І. Кольоротерапія

Людину все життя оточують кольо­ри. Часто вони впливають на наш на­стрій, самопочуття. Діти дуже чутливі до кольорів. Ще в утробі матері немовля позитивно сприймає червоно-рожеве оточення, в якому пе­ребуває. А споглядання кольорів веселки сприяє вбиранню енергії Сонця, гармонізації почуттів та думок.

Запропонуйте дітям обрати кольорову картку, яка їм подобається найбільше, а потім визначте, чи відповідають їхні почуття обраному кольору.

Орієнтовні емоційні значення кольорів:

• жовтий — радість;

• червоний — щастя;

• синій — образа, зосередженість;

• зелений — спокій;

• голубий — замріяність;

• сірий — сум;

• помаранчевий - піднесення, радісне здиву­вання;

• коричневий — утома.

Діти віком від 1 року незалежно від національнос­ті і місця проживання надають перевагу однаковим кольорам — червоному, жовтому, помаранчевому. Менш популярні у них синій, зелений, фіолетовий.

Ставлення до кольорів проявляється в малюнках малят. Дослідження В. Мухі­ної показали, що діти найчастіше обира­ють кольори з характеристикою "яскра­вий", "світлий", "чистий". До похмурих, холодних, темних відтінків дошкільнята вдаються тоді, коли дорослі пропону­ють їм намалювати щось неприємне. "Чорне — брудне — негарне", — кажуть вони. Тож, як бачимо, при виборі кольо­рів діти більше спираються не на пред­метні асоціації, а на враження.

Яскраві кольори радують, приваб­люють дошкільнят. Вони не дратують, а навпаки, заспокоюють їх, дають можливість почуватися комфортно. Здавна відомо, що колір може на­віть лікувати. На цьому явищі базу­ється такий оздоровчий напрямок, як кольоротерапія.

Розглянемо, як різні кольори впли­вають на організм.

Зелений колір: помічний при пе­ревтомі та головному болі, заспокоює нервову систему.

Червоний колір: ніби випромінює тепло, акти­візує сили організму та навіть лікує застуду. Цей колір стимулює серцеву діяльність, активізує обмін речовин. Але з ним треба бути обережним: тривала його дія може призвести до перевтоми та роздра­тування.

Жовтий колір: радості та оптимізму. Сприяє зміцненню нервової системи та зору. Якщо довго дивитися на жовтий колір, то швидше відійдуть по­гані думки, поліпшиться настрій.

Оранжевий колір: корисний при порушеннях шлунково-кишкового тракту, стимулює роботу щи­товидної залози, підвищує апетит.

Голубий колір: знімає стрес і нервове напру­ження, заспокійливо діє на організм, знижує арте­ріальний тиск.

Синій колір: ефективний у боротьбі зі стресом. Кажуть: якщо довго дивитися на синє, минає біль. Цей колір також заспокійливо діє на очі.

Фіолетовий і бузковий: за характером впливу подібні до синього та голубого. Це кольори благо­родства. Нестача цього кольору може спричинити депресію, тож коли інколи дитина віддає перевагу фіолетовому і бузковому, це може бути сигналом про душевний дискомфорт.

Те, які кольори ми обираємо, а яких уникаємо, з якими асоціюємо певні почуття, емоції, характе­ризує нас самих. Колір має хвильову енергетичну природу, а отже, ми його відчуваємо найчастіше навіть несвідомо. Нерідко сліпі люди, відчуття яких більш загострені, здатні розрізняти кольори на до­тик. На наш мозок щодня впливають енергії різних кольорів. Від кольору стін кімнати, наприклад, може залежати настрій, апетит, зосередженість, натхнен­ня, бажання чи небажання перебувати в цьому при­міщенні. Те саме можна сказати і про колірну гаму нашого одягу та одягу людей, які нас оточують.

У "Вченні про колір" Й. Гете писав: "Колір — це про­дукт світла, що викликає емоції". Коли ми кажемо "почорнів від горя", "почервонів від гніву", "позеленів від злості", "посірів від страху", то не сприймаємо ці ви­слови буквально, а інтуїтивно пов'язуємо емоційні пе­реживання людини зі здатністю виразити їх кольором.

Нервова система здорової дитини потребує по­зитивного енергетичного впливу, яскравих кольорів і світлих їх відтінків навколо себе.

Учені також встановили взаємозв'язок між кольо­ром та групою крові. Людям з І групою найбільше підходять червоні та оранжеві відтінки. Для норма­лізації життєвих процесів тих, у кого II група крові, рекомендуються голубий і зелений тони, які особли­во добре впливають на тіло та розумові здібності. Люди з III групою мають ширший вибір: червоний, оранжевий кольори стимулюють процеси їхньої життєдіяльності, підвищують розумову активність; голубий і зелений — заспокоюють нервову систему, а фіолетовий сприяє підняттю настрою. Людям з IV групою крові (що схожі за своїми енергетичними характеристиками з II групою) треба якомога часті­ше споглядати голубе і зелене.

Колір має жи­вильну та цілющу силу, тому це один із найважливіших елементів інтер'єру всіх приміщень дитячого садка. З метою кольоротерапії використовуються також різнокольорові світильники, фонтани, лампи, окуляри з різноколірними скельцями, сухий душ, оздо­ровчі шпалери Кулєшова. Усе це дає можливість стиму­лювати розумову діяльність, допомагає дітям розслаби­тись, сприяє профілактиці та корекції психічних чи фізичних відхилень.

У практичній роботі з дошкільнятами умовно мож­на виділити три рівні використання кольоротерапії:

1. організаційні можливості кольору (система освітлення та колірне оформлення інтер'єрів приміщень дитсадка);

2. педагогічні можливості кольору (навчання, роз­виток, виховання);

3. реабілітаційні можливості кольору (оздоровлен­ня, лікування, психологічний колорит).

Рекомендуємо проводити з дошкільнятами таку роботу з кольоротерапії:

1. Вправи на релаксацію («Зелений ліс», «Зоряне дихання» тощо).

2. Графічні вправи «Хвилинки-кольоринки» з ме­тою заспокоєння дітей. Протягом 4-5 хвилин діти роблять кольоровими олівцями, фломасте­рами довільні малюнки. Це можуть бути просто лінії, круги, сніжинки, квіти тощо. Такі вправи заспокоюють дитину, дають їй змогу відпочити, отримати позитивні емоції.

3. Міні-заняття з кольоротерапії рекомендовано проводити вже з раннього віку.

ІІ. Арт-терапія

Терапія мистецтвом виникла в 30-ті роки на тео­ретичній основі психоаналізу. Згідно з психоаналіти­чною теорією художнє мистецтво — один з видів суб­лімації, коли фантазії людини, її внутрішнє Я мо­жуть бути виражені у візуальній формі за допомогою малювання.

Арт-терапія - лікування мистецтвом. Відносно новий метод психотерапії, який досить широко ви­користовується і в роботі з дошкільнятами. Арт-терапія поєднує використання різних видів образотворчості: малюнка, живопису, монотипії, мозаїки, колажу, ліплення масок тощо.

Ще древні мудреці вважали, що мистецтво і твор­чість лікують душу і тіло.

Малювання — творчий акт, що дозволяє дітям від­чути радість звершень, свою здатність діяти самостій­но, бути самим собою, виражаючи вільно свої почуття і переживання мрії та надії. Малювання є не лише ві­дображенням в свідомості дітей оточуючої їх соціаль­ної дійсності, а й її моделюванням, вираженням став­лення до неї. Тому через малюнки можна краще зро­зуміти інтереси дітей, їх глибинні переживання. Творчість дитини це своєрідна проекція її особистості.

Саме це і дозволяє використовувати малювання в терапевтичних цілях. Малюючи, дитина вивільняє свої почуття та переживання, бажання та мрії, перебудовує своє ставлення до різних ситуацій, безболісно зустрі­чається з деякими страшними, неприємними і травму­ючими образами.

Малювання нерозривно пов'язане з емоціями за­доволення, радості, захоплення. Малювання, таким чином, виступає як спосіб усвідомлення своїх можли­востей та оточуючої дійсності, як спосіб моделювання взаємин і вираження різних емоцій, в тому числі і не­гативних.

Запропонуйте вихованцеві виразити свої емоції, почуття, проблеми за допомогою ліплення, малю­вання. Можна залучити й інші види мистецтва: теат­ральні вистави, літературну творчість. Такі заняття допомагають зняти психічне напруження як у дітей, так і в дорослих.

Переваги цього методу — відносна простота в застосуванні, багатство матеріалів, можливість поєднувати його з будь-якими іншими психотерапевтичними мето­дами, серед яких: музикотерапія, танцювальна те­рапія, драматерапія, казкотерапія, кольоротерапія, пісочна терапія.

Усі види мистецтва мають оздоровчий вплив на здоров'я дітей. Так, усім дітям необхідне щодня малювання, особливо з елементами фантазування. Небажання малюка малювати має насторожити до­рослого, змусити замислитися про причину відмови.

Дуже важливими є читання як пасивний варі­ант арт-терапії та придумування різних оповідок, казок як її активний варіант. Фантазуючи, малюки часто створюють собі нову, яскраву реальність і розв'язують таким чином власні проблеми. Напри­клад, дітям, які мають труднощі в спілкуванні (бо­яться чужих людей, незнайомих дітей), доречно за­пропонувати придумати казку про те, як хлопчик чи дівчинка боялися незнайомих людей і як потім ви­явилося, що людина, яка викликала в них недовіру, дуже добра.

Переваги арт-терапії

1. Арт-терапія не має обмежень у використанні, оскільки не вимагає наявності особливих здіб­ностей до образотворчої діяльності чи художніх навичок, тож підходить кожному.

2. Як засіб невербального спілкування вона особ­ливо цінна для тих, кому важко передати свої переживання словами.

3. Арт-терапія як засіб вільного самовираження та самопізнання передбачає атмосферу довіри, високої толерантності, уваги до внутрішнього світу людини.

4. Дає значний позитивний емоційний заряд, фор­мує активну життєву позицію, впевненість у сво­їх силах.

ІІІ. Пісочна терапія

Пісок і вода — найулюбленіші матеріали для ігор і занять дітей. Пісок "поглинає" негативну енергію, "очищає" енергетику людини, стабілізує її емоцій­ний стан.

Перші знайомства малюків відбуваються у пісоч­ниці. Заняття та ігри з піском підносять настрій, ви­кликають емоції радості, спонукають до діяльності. У процесі ігор з піском діти стають більш упевне­ними та здатними долати труднощі; у них розви­ваються тактильно-кінестетична чутливість і дрібна моторика рук.

Матеріал для гри з піском:

• ящик відповідного розміру;

• чистий просіяний пісок;

• лійка з водою;

• набір мініатюрних фігурок з пластиліну, паперу, пластику, деталі конструкторів.

Роботу з піском доцільно починати з ігор на роз­виток тактильно-кінестетичної чутливості та дрібної моторики рук: "Пальчики долоньки, кулачки —друзі ви мої й помічники".

Тактильно-кінестетичні відчуття — це відчуття, які ми отримуємо через рецептори на шкірі. Вони тісно пов'язані з розумовими операціями, з їх допомогою ми пізнаємо світ.

Запропонуймо малюкам зробити на піску відбит­ки кисті руки внутрішнім і зовнішнім боком. Нехай діти затримають руки на піску, злегка притиснув­ши їх і прислухаються до своїх відчуттів. Дорослий розпочинає цю гру, розповідаючи про свої відчуття: «Мені приємно. Я відчуваю прохолоду піску. Коли я ворушу руками, мої пальці й долоні відчувають кож­ну піщинку. А що відчуваєте ви?». Діти по черзі ді­ляться своїми відчуттями та враженнями.

Можна запропонувати дошкільнятам:

• «походити» долоньками по піску, залишаючи свої сліди;

• виконати долоньками і ребром долонь зигзаго­подібні та колові рухи;

• складеними пальцями зобразити на піску слі­ди загадкових, казкових птахів, тварин (фанта­зуємо);

• створити відбитками долонь, кулачків різнома­нітні малюнки (квіти, дерева, травичка, сонечко, дощ).

ІV. Танцювально-рухова терапія

Танець — один з видів рухової терапії, який, зо­крема, дає дитині також можливість самовиражати­ся, самореалізовуватися, передавати свої емоції та почуття.

Використання музичних творів поглиблює емо­ційне сприйняття, вивільнює почуття, що дістає своє вираження в русі, а це, у свою чергу, сприяє особистісному розвитку та самореалізації, кращому розумінню власного «Я».

Виразні рухи людини — обов'язковий компо­нент емоцій. Немає такої емоції або переживання, які б не передавалися в рухах, і не лише в міміці, а й у жестах рук, рухах ніг, голови, тулуба, напруженні або розслабленні мускулатури, характері й темпі дихання тощо. Через виразні рухи людина може усвідомити свій внутрішній стан, а також повідомити іншого про свої переживання, наміри, сподівання.

Через танець можна виразити все, навіть те, що неможливо висловити словами. Він дає дитині змо­гу краще усвідомити можливості власного тіла, не лише поліпшує фізичне та емоційне здоров'я, а є ще й улюбленою розвагою.