Vіі. Музикотерапія

Музика - невід'ємна складова нашого буття. Вона робить життя змістовнішим, веселішим, ціка­вішим, збагачує різними емоціями.

Музикотерапія передбачає використання спеці­альної добірки музичних творів з метою впливу на емоційно-почуттєву сферу малюка, його духовне зростання, забезпечення релаксації та емоційно­го тла для оптимізації різних видів діяльності. Му­зику можна використати для надання психолого-педагогічної допомоги дітям з інтелектуальними, мовленнєвими, руховими, сенсорними, емоційними порушеннями. Насамперед музика впливає на емо­ційну сферу дитини, вона також є засобом невербальної комунікації та одним з можливих способів пізнання світу.

Розглянемо деякі дитячі музичні ігри з погляду їх­нього розвивально-терапевтичного впливу на осо­бистість дошкільнят.

В основу таких ігор кладуть невеликі музично-поетичні твори, в яких розкриваються різні життєві колізії засобами рухових елементів.

Особливо подобаються малюкам ігри-забави з дорослими, як-от: «Ладки, ладоньки, ладусі», «Плес­каємо — тупаємо», «Одна ніжка тупоче, а друга не хоче» тощо. Тут велике значення має встановлення емоційного контакту між дитиною та вихователем чи батьками, пробудження в малюка почуття довіри до дорослого.

Діти отримують велике емоційне задоволення від інсценізації пісень. Наприклад:

Лесь гриби збирав у кошик,

А вони такі хороші.

Раптом хтось зашелестів,

Лесь злякався, затремтів.

Коли глянув — то їжак,

Весь колючий, мов будяк.

Лесь відразу засміявся:

Він даремно налякавсь.

Дитячі музичні ігри супроводжуються музично-поетичними вставками, кожна з яких має своє при­значення — повідомляє про початок гри або якийсь її етап, коментує події тощо. Наприклад, у музичній грі «Сонечко, дощик та гроза» музичні вставки зо­середжують увагу дітей на зміні рухів та виконанні відповідних завдань. Діти мають швидко зреагува­ти на музичний вступ до пісень «Сонечко» або «До­щик», починати співати їх, робити відповідні рухи, а на звучання музичної вставки «Гроза» - сховатися під великою парасолькою.

Така гра, як «Хто здивує і потішить усіх?», впливає на розвиток музичного слуху, пам'яті і ви­конує емоційно-терапевтичну функцію. Проводиться вона так: дорослий заздалегідь готує краплинки –«сюрпризики» і ховає їх у незвичних місцях - у шафах, під стільчиком. Сюрпризами можуть бути цукерки, сердечка, дрібні іграшки. Діти знаходять сюрпризи, орієнтуючись на зміни гучності музики: «тихо-голосно».

Гра «Добрий друг». Діти під музику крокують по колу. Коли музика стихає, дорослий дає м'ячик од­ній дитині і та, називаючи ім'я свого друга, розпо­відає про його добрі справи і вчинки.

Пречудово в світі жити

І по-справжньому дружити,

І любити геть усіх —

Хай лунає пісня й сміх.

Гра «Веселий сміх». Діти стають у коло і під му­зичний супровід починають передавати одне одно­му м'ячик, промовляючи:

Ти котись, веселий м'ячик,

Швидко, швидко по руках.

В кого є веселий м'ячик,

Той станцює гопака.

Дитина, в якої на останньому слові примовки в руках буде м'ячик, танцює гопака.

Музичні фізкультурні хвилинки

Вільні рухи під ритмічну музику, які ми називаємо «Му­зичні фізкультурні хвилинки», забезпечують дітям необ­хідну рухову активність, знімають фізичну і психічну нап­ругу й активізують інтелектуальну діяльність на занятті.

Як музичний супровід можна використовувати піс­ні дитячих композиторів, наприклад, «Чунга-Чанга» (В. Шаїнський), «Хто ж такі пташки?» (О. Журбін).

Спонтанний рух під музику

Мета. Розвивати емоційно-чуттєву сферу дитини; стимулювати моторне й емоційне самовираження, зні­мати м'язові затиски, розвивати пластику, гнучкість, легкість рухів тіла. Розвивати пам'ять, мис­лення, уяву, мовлення.

Матеріал: відрізки шифонової або шовкової тканини різного кольору (можна взяти будь-яку прозору або напівпрозору тканину, легкі хустини або шарфи) у більшій кількості, ніж є учасників.

Хід. Педагог дає дітям вказівку: «Я зараз увімкну музику. Рухаючись під неї, ви візьме­те будь-яку хустину (тканину) і можете роби­ти з нею все, що захочете. Можете накинути на голову, обв'язати навколо тіла, або прос­то взяти в руки. Отже, слухайте музику».

Завдання вихователя — взяти участь у русі разом з дітьми, якщо в них виникнуть труднощі. Стежити за тим, яку тканину виби­рають діти, які рухи виконують, чи прислуха­ються до мелодії, яка звучить, чи рухаються, дотримуючись музичного ритму.

На завершення вправи педагог запитує дітей: «Чи легко було вам рухатися? Чи вдалося створити свій та­нець? Вам доводилося керувати своїм тілом, руками і ногами, чи вони самі рухалися без будь-яких зусиль? Які частини тіла найбільше допомагали танцювати? По­кажіть, як танцювали ваші ноги (руки, голова)? Чи мож­на придумати назву такому танцю? Чи уявляли ви себе якимись казковими персонажами, коли рухалися?».

Рекомендовані музичні твори: мелодії у вико­нанні Томатіто (гітара-фламенко), кельтська танцю­вальна музика, Карунеша, «Настрої» М.Таривердієва, фрагменти з балету «Лебедине озеро» П.Чайковського, «Політ джмеля», «Іспанське капричіо» і «Шехерезада» М. Римського-Корсакова.

Спонтанний рух під музику можна розглядати не лише як вид оздоровчої діяльності дітей, а також і як вид розваги. Радимо проводити його у другій поло­вині не рідше одного разу на тиждень.

Дихальна артпедагогіка

До дихальної артпедагогіки входять гра на духових музичних інструментах, дихальна гімнастика під му­зику та різні вправи для розвитку співацького дихан­ня (інтонування, вокалотерапія). Це дає змогу дітям оздоровлюватися, не помічаючи процесу лікування.

Правильне дихання є найважливішим чинником довгого й здорового життя. Для зміцнення та оздо­ровлення дихальної функції можна використовувати духові інструменти (глиняні свищики, сопілки, іграш­кові дудочки, губні гармонії, блок-флейти та ін.). Регу­лювати силу й тривалість вдиху та видиху чудово до­помагає видування повітря через соломинку у склянку з водою у ритм виконуваного музичного твору.

Інтонування звуків (їх приспівування) не тільки вчить малюків керувати своїм голосом, а й сприяє їх оздоровленню.

Вправа «Звуки - лікарі»

Вимовляння «ч-ч-ч» покращує дихання.

Вимовляння «з-з-з» (летить комар) полегшує біль у горлі.

Вимовляння «ж-ж-ж» (летить жук) сприяє швидко­му одужанню від кашлю.

Вимовляння «н-н-н» (покласти руку на маківку го­лови й дуже високим голосом вимовляти) допомагає знімати головний і зубний біль.

Вимовляння «м-м-м» (мукає корова) після їжі спри­яє кращому засвоєнню їжі і знімає стрес.

Вимовляння «е-е-е» поліпшує роботу головного мозку.

Вимовляння протягом 3-5 хв «і-і-і» стимулює ро­боту мозку, підвищує активність організму.

Розслабленню організму сприяє вимовляння «а-а-а»; «ш-ш-ш»; «с-с-с».

Вимовляння «р-р-р» (його вимова не у всіх відразу виходить) наприкінці дня, допомагає зняти втому («Ось гнівається лев, напружився всім тілом: «ар-р-р-р»).

Звукові вправи слід виконувати помірно і потроху. Кожен може співати, як йому хочеться: уривчасто, на одній ноті абощо, знаходячи свій тон і частоту.

Вокалотерапія — лікування співом. Ключ до ро­зуміння справжньої музики — це пісня. Дітям, як і дорослим, корисний будь-який спів, оскільки роз­співуються голосні звуки, які є цілющими, додають органам нової сили й гармонізують їхню діяльність.

Активна вокалізація спрямована на формування позитивного настрою: виконуються життєстверджувальні, оптимістичні дитячі пісні, які можна співати разом із аудіозаписом, під караоке або фонограму, без музичного супроводу. Пісні можуть виконуватися щодня: на прогулянці (в літню пору), у процесі само­стійної художньої діяльності або спонтанно за бажан­ням дітей.

Виховують доброту, почуття товариськості, заря­джають позитивними емоціями і сприяють психоло­гічному розвантаженню такі рекомендовані пісні: «Всі ми хочемо жити у мирі» (сл. А. Майданюк, муз. В.Коваленко-Степечевої; «ДВ», 2010, №5), «Дружби добрий знак» (сл. і муз. З. Еманової; «ДВ», 2009, №9), «Бажаємо добра» (сл. Г.Лисенко, муз. В.Лисенко; «ДВ», 2009, №6), «Усмішка» (сл. В.Гвоздій, муз. Н.Рубальської; «ДВ», 2009, №4) та ін.

Релаксація під музику

Мета: створення в групі дитячого садка дружню ат­мосферу взаємодопомоги, дові­ри, доброзичливого і відкритого спілкування дітей один з одним.

Гра «Водоспад»

Педагог вмикає музику. «Сядьте зручніше і закрийте очі. 2—3 рази глибоко вдихніть і видихніть. Уявіть собі, що ви сто­їте біля водоспаду. Але це не зо­всім звичайний водоспад. За­мість води в ньому падає вниз м'яке біле світло. Тепер уявить себе під цим водоспадом і від­чуйте, як це прекрасне біле світ­ло струменіє по вашій голові... Ви почуваєте, як розслаблюєть­ся ваше чоло, потім рот, як роз­слаблюються м'язи шиї... Біле світло тече по ваших плечах, по­тилиці і допомагає їм стати м'я­кими і розслабленими. Біле світ­ло стікає з вашої спини, і ви від­чуваєте, як і в спині зникає на­пруга, і вона теж стає м'якою і розслабленою.

А світло тече по ваших гру­дях, по животі. Ви відчуваєте, як вони розслаблюються і ви непо­мітно, без усякого зусилля по­чинаєте глибше вдихати і види­хати. Це дозволяє вам відчува­ти себе дуже розслаблено і при­ємно.

Нехай світло тече також по ваших руках, по долонях, по па­льцях. Ви відчуваєте, як руки і долоні стають м'якішими. Світ­ло тече і по ногах, спускається донизу. Ви відчуваєте, що ступні розслаблюються і стають м'яки­ми. Цей дивний водоспад із бі­лого світла обтікає все ваше тіло. Ви відчуваєте себе зовсім спокійно і безтурботно, і з кож­ним вдихом і видихом все глиб­ше розслаблюєтеся і наповнюєтеся свіжими силами... (30 се­кунд).

Тепер подякуйте цьому водо­спадові світла за те, що він вас так чудово розслабив, трохи по­тягніться, випряміться і відкрий­те очі». Після цієї гри варто зайнятись чимось спокійним.

Музично-рефлекторне пробудження дітей після денного сну

Пробудження — процес індивідуальний і займає різний відтинок часу для дітей з різним типом нерво­вої системи (від З до 10 хв).

Щоб пробудження було м'яким, добрим і бажа­ним, використовується відповідна музика: досить тиха, ніжна, легка, така, що обіцяє радість.

Використовують десятихвилинну музичну компо­зицію, яку тривалий час не замінюють, оскільки у ді­тей має виробитися рефлекс пробудження на певну музику. Почувши звучання звичної мелодії, малюки легше й ефективніше переходять від стану повного спокою та розслаблення до активної діяльності. Че­рез 1-2 місяці музична композиція замінюється на іншу, аналогічну, яка незабаром стає дітям такою ж звичною, як і перша.

Доцільно проводити цей вид оздоровчої роботи щодня.