- •1 Вступ
- •2.2 Опис конструкції двигуна
- •3.2 Технічне нормування робіт з ремонту двигуна
- •3.3 Розрахунок кількості робочих місць
- •3.4 Розрахунок чисельності робітників
- •3.5 Розрахунок та підбір технологічного обладнання
- •3.6 Розрахунок площі дільниці ремонту двигуна
- •4.5 Вибір технологічних баз
- •4.6 Технологія усунення дефектів
- •4.7 Розрахунок припусків на обробку
- •Список використаної літератури
4.7 Розрахунок припусків на обробку
При розробці технологічного процесу визначають проміжні припуски на обробку.
Проміжний припуск – шар металу, що видаляється з поверхні деталі за одну операцію.
Загальний припуск – це шар металу, що видаляється з поверхні деталі в процесі її обробки на усіх операціях.
В серійному виробництві використовують статистичний (табличний) метод визначення проміжних припусків.
Розрахунок проміжних припусків і розмірів оброблюваної поверхні по переходах ведеться в певній послідовності: розрахунок починають з останньої операції обробки, а потім визначають розміри проміжних припусків і розміри деталі на кожну операцію, додаючи до найменшого розміру (для поверхні валів) або віднімаючи з найменшого розміру (для внутрішніх поверхонь отворів) припуск на дану операцію.
4.8 Вибір обладнання й засобів технологічного оснащення операцій
При виборі устаткування для кожної технологічної операції повинні бути враховані наступні фактори: габарити деталі, розміри і розташування оброблюваних поверхонь, вимоги до точності і чистоти обробки, а також економічність обробки.
У залежності від вимог до точності і чистоти обробки, а також розташування оброблюваної поверхні вибирається вид верстата.
У залежності від розмірів деталі і розмірів її оброблюваних поверхонь вибираються основні робочі розміри верстата, до яких відносяться:
1. Для усіх верстатів, призначених для обробки деталей типу валів:
міжцентрова відстань верстата /найбільша відстань від шпинделя верстата до задньої бабки/;
висота центрів верстата над станиною, що визначає максимальний діаметр оброблюваної деталі над станиною верстата;
висота центрів над супортом, що визначає максимальний діаметр деталі, установлюваної над супортом.
2. Для свердлильних і вертикально-розточувальних верстатів:
найбільший діаметр чи свердління розточування;
розміри столу верстата;
хід столу в подовжньому, поперечному і вертикальному напрямках.
3. Для плоско – шліфувальних верстатів:
найбільший діаметр шліфувального кола;
розміри столу верстата;
найбільша відстань від шпинделя до столу;
хід столу верстата в подовжньому і поперечному напрямках;
величина вертикального переміщення шліфувального супорта.
4. Для круглошліфувальних верстатів:
максимальний розмір шліфувального кола;
міжцентрова відстань;
висота центрів;
хід столу верстата;
хід шліфувального супорта.
При виборі розміру верстата необхідно, щоб робочі розміри його були максимально близькі до розмірів оброблюваної деталі. У цьому випадку буде забезпечуватися менша собівартість обробки деталі.
При виборі верстата необхідно привести наступні дані: назва, марка, основні робочі розміри.
4.9 Вибір режимів обробки та розрахунок технічних норм часу
Даний пункт передбачає розрахунок режимів різання з вибором ріжучого інструмента, оснастки і наступного нормування для операцій, пов’язаних з механічною обробкою (токарна, шліфувальна, розточувальна, хонінгувальна і інші). Режими обробки визначають окремо для кожної операції з розбиванням її на переходи.
