42) Поняття теорія і наука

У філософії науки загальновизнаним є думка, згідно з яким наука дивиться на світ за допомогою теорій. Коли ми говоримо про картину світу, яка з'являється перед нами у світлі сучасної науки, то основними компонентами цієї картини є головні визнані фізичні та космологічні теорії (такі, як класична механіка, теорія відносності, теорія будови атома, квантова теорія і пр.), біологічні теорії (теорія еволюції, успадкування тощо), психологічні теорії (психоаналіз, теорія особистості, запам'ятовування і т. д.), соціологічні та політичні теорії (суспільних перетворень, культурної еволюції, держави, закону), економічні теорії (ринкової економіки , додаткової вартості, циклічності криз, ролі грошей в економіці) та інші.

Всі ці та інші теорії не тільки впорядковують наші знання про світ природи і про нас самих, але також, у багатьох випадках, взагалі роблять їх можливими і обумовлюють - разом з розвитком науки все краще розуміння світу. Ми, звичайно, розрізняємо тут розмовне розуміння слова «теорія», що позначає чиїсь погляди, переконання, більш-менш впорядковану або обумовлену концепцію, доктрину і т. п., і розуміння теорії у філософії та методології науки, хоча і тут воно далеко ще не однозначно.

Під одним зі значень теорії мається на увазі комплекс тверджень, що пропонують вирішення певної дослідницької проблеми, тобто звід (систему) тез, пов'язаних з цілим рядом інших похідних тверджень, які є наслідком, уточненням, доповненням вихідних положень, або висновками, зробленими на їх підставі. У цьому сенсі слово «теорія» використовується для визначення теорії природного відбору Дарвіна, теорії циклічності криз в ринковій економіці чи теорії Великого вибуху і еволюції Всесвіту, а також багатьох інших. З іншого боку, теорія - це зв'язкова в методологічному відношенні і щодо використовуваних понять система тверджень, що описують строго певну сферу дійсності (клас об'єктів), наприклад математичних структур, фізичних систем, хімічних процесів, біологічних систем, суспільних взаємовідносин. Говорячи протеорії, мають на увазі алгебру Буля, молекулярну теорію газів, теорію ігор, теорію формальних груп в соціології і т. п. Відмінності між зазначеними поняттями теорії є наслідком різного методологічного підходу, так як у першому випадку тим, що визначає сферу теорії, є проблема (або ширше - дослідницька проблематика), а в другому - область досліджень. При цьому сфери зазначених понять не відокремлені, а при певному способі їх інтерпретації можуть навіть вважатися тотожними: адже кожна проблема формулюється стосовно якійсь сфері діяльності, а в основі виділення якої-небудь галузі досліджень завжди лежить певна проблематика.

Згідно К. Поппера, кожна теорія є спробою вирішити певну проблему: «Коли не зрозумілий проблемна ситуація, що породила теорію, теорія позбавлена ??сенсу, значить, її неможливо зрозуміти відповідним чином».

Загальноприйнято також, що положення теорії повинні мати універсальний і обов'язковий характер, тобто вони повинні стосуватися певних загальних залежностей, що виходять за своєю важливістю за межі вивчених фактів, а ці залежності мають бути абсолютно обов'язковими в даній сфері дійсності за певних умов.

Тому до теорії не відносяться опису подій, фактографічний матеріал або те, що встановили історики (хоча вони можуть містити деякі узагальнення, що виходять за межі досліджуваного), так як ніяке опис минулих подій саме по собі не є теорією.

Теорії, що формулюються на грунті різних наукових дисциплін, звичайно являють собою системи, що характеризуються досить зв'язковий формальною структурою (тобто вони пов'язані не тільки по суті внаслідок того, що вони відносяться до однієї сфері дійсності), яку визначають логічні зв'язки між положеннями теорії, а також логічні зв'язки між її термінами. Поряд з цим, теорії повинні відповідати характерним для даної галузі знань методологічним критеріям, функціонуючим в рамках прийнятої дослідницької практики.

Зазвичай серед положень теорії виділяють основні тези та категорії понять, по відношенню до яких інші твердження і поняття є або логічними похідними (виводяться з них), або їх уточненнями і доповненнями. Також і серед термінів теорії виділяються специфічні терміни (пов'язані з її предметом), причому деякі з них виконують роль ключових понять (іноді їх називають центральними категоріями даної теорії), а інші або визначаються з їх допомогою, або вводяться для уточнення і доповнення системи понять даної теорії. 186 ЯКЩО всі положення теорії логічно виведені з її основних тез, то таку теорію називають аксіоматичної системою. Аксіоматичній тому, що її основними положеннями є вихідні тези, які не доводяться на грунті інших тверджень системи, а самі служать для доказу всіх інших тверджень. Виділення аксіом пов'язано також з визнанням ролі головних положень теорії: не тільки первинних (так як всі інші з них виводяться), але і особливо важливих. Сукупність аксіом дедуктивної системи називають аксіоматикою, а дії, спрямовані на представлення певної галузі знань у вигляді дедуктивної системи, - Аксіоматизації.

Творцями методу конструювання такої теоретичної системи (аксіоматичного методу) вважаються Г. Фреге, Д. Пеано, а також Д. Гільберт (чинний в другій половині XIX в. І на початку XX в.). Згідно зі встановленими ними критеріям, аксіоматизована система повинна відповідати наступним вимогам: -

повинні бути точно визначено способи доведення тверджень в межах системи (її формальні основи), тобто дедуктивні умовиводи, що визначають ставлення слідства між висновком та прийнятими посилками; одночасно повинен бути визначений перелік логічних і математичних термінів, необхідних для формулювання тверджень системи; - повинні бути визначені так звані первинні терміни теорії; - кожен термін, використовуваний в аксіомах або твердженнях теорії, повинен бьггь або одним з прийнятих логічних або математичних термінів, або первинним терміном, або терміном, який був попередньо визначений за допомогою первинних термінів теорії (такий термін називають «вторинним»).

Аксіоматизуючи наукову теорію, прагнуть відокремити її логічну структуру від інтуїтивних або емпіричних елементів, які можуть асоціюватися з її твердженнями.

Ці елементи можуть бути різними, в той час як логічну структуру теорії становлять логічні зв'язки між її твердженнями (які полягають у похідне ™ тверджень або в її відсутності - в цьому останньому випадку говорять про незалежність тверджень), а також логічні зв'язки між її специфічними термінами, тобто їх взаємо визначенсіть. Якщо немає можливості визначити терміни даної теорії за допомогою будь-яких інших її термінів, то (так само, як і в разі відсутності похідне ™ тверджень) говорять про незалежність термінів.

Філософія науки являє собою філософське дослідження науки, починаючи з давніх наукових концепцій і закінчуючи сучасними, високоабстрактними науковими теоріями.

Попереднім чином науку можна визначити як систематичне, диференційоване, здійснюване співтовариством вчених дослідження навколишньої реальності, що має своєю метою її пояснення і розуміння.

Під наукою зазвичай розуміється не тільки процес вивчення світу, що володіє певними особливостями, але і результат цього процесу, що представляє собою безліч наукових теорій, що описують конкретні фрагменти реальності.

Значення визначення науки не слід переоцінювати. Поняття науки є одночасно і неясним, і неточним. Було зроблено багато спроб виявити ті особливості наукових теорій, які дозволили б відмежувати останнє від псевдонаукових концепцій, подібних алхімії або астрології. Але повної визначеності і виразності поняттю "наука" так і не вдалося надати.

Ступінь змістовної ясності наукових понять визначається, насамперед, досягнутим рівнем розвитку науки. Нерозумно було б тому вимагати більшої - і тим більше граничної - ясності в тих наукових дисциплінах, які для цього ще не дозріли.

Важливо також, що поняття, що лежать в основі окремих наукових теорій (такі, як безліч в математиці або логічне проходження в логіці), за потребою залишаються змістовно неясними до тих пір, поки ці теорії здатні розвиватися. Повний прояснення таких понять означало б, по суті, що перед теорією вже не стоїть жодних питань.

Це відноситься і до поняття науки. Наукове пізнання світу є нескінченним підприємством. І до тих пір, поки воно буде продовжуватися, поняття науки залишиться не цілком ясним і точним.