- •Діагностична стратегія, превентивізація та програма викоренення сказу методичні рекомендації
- •1. Сучасні методи діагностики сказу
- •2. Профілактика та заходи боротьби зі сказом
- •3. Заходи щодо ліквідації вогнищ захворювання тварин на сказ
- •4. Пероральна імунізація диких м’ясоїдних проти сказу
- •Підготовчий період
- •Кампанія по пероральній вакцинації.
- •Оцінка ефективності вакцинації.
- •Завдання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •5. Терміни та визначення
4. Пероральна імунізація диких м’ясоїдних проти сказу
Вакцини для пероральної імунізації. Основою успіху пероральної імунізації є використання безпечних і високоімуногенних вакцин, які повинні відповідати таким вимогам:
- створювати імунітет при пероральному застосуванні;
- не повинні викликати захворювання у молодих тварин (у віці 3-6 місяців) при пероральному введенні 10 – кратної польової дози;
- не повинно бути виділення вакцинного вірусу зі слиною та іншими секретами;
- бути безпечною як для цільових видів тварин, так і для інших тварин, які можуть вживати приманку, а також людини;
- вакцина повинна бути генетично стабільною;
- бути стійкою при зберіганні, термостабільною в польових умовах;
- бути простою і дешевою у виготовленні;
- любий вірус сказу, виділений у тварин в зонах вакцинації, повинен бути досліджений і типований, щоб бути впевненим у відсутності сказу, викликаним вакцинним вірусом;
В експериментальних і польових умовах використовуються для пероральної імунізації два типи вакцин: модифіковані живі вакцини і рекомбінантні вакцини.
Імуногенність модифікованих живих вакцин залежить від штаму вірусу сказу, який використовується при виготовленні вакцини і його концентрації. Встановлено, що вакцини із штамів вірусу CVS і Флюрі НЕР неефективні навіть при високих концентраціях вірусу.
Найбільш ефективним імуногеном при пероральному введенні є штам SAD і його похідні: ERA, SAD – Bern, SAD B19, Внуково – 32, SAD P5/88.
Захисний ефект модифікованих живих вакцин в першу чергу залежить від кількості вірусу у вакцині. При використанні вакцини із штаму Внуково – 32 Гришок Л.П. із співавт. [4] встановили, що найбільш ефективною є вакцина із титром вірусу 7 – 8 lg ЛД50/0,03 мл. Аналогічні дані отримані при випробуванні вакцини із штаму SAD B19 в Німеччині. [5]
Недоліком модифікованих живих вакцин, пов’язаних із штамами SAD, є патогенність для дорослих мишей (при інтрацеребральному, внутрішньом’язевому та пероральному введенні).
При польових випробовуваннях в Швейцарії вакцини із штаму SAD – Bern зареєстровано 3 випадки сказу, викликаних вакциною (у лисиці, кота і кам’яної куниці), крім того, встановлена загибель двох із чотирьох бабуїнів після орального введення вакцини із штаму SAD – Bern. [6]
В зв’язку з цим ВООЗ рекомендує людям, котрі працюють з модифікованими живими вакцинами і мають ризик зазнати дії вакцини, проводити передекспозиційну імунізацію, а люди, що випадково контактували з вакциною (через рот, ніс, очі або рану), повинні отримати післяекспозиційну профілактику сказу.
Новою ерою у боротьбі проти рабічної інфекції є розробка і впровадження рекомбінантних вакцин .Найбільш вивченою і безпечною є вакцина VRG, яка була створена шляхом введення гена глікопротеїну вірусу сказу із штаму ERA в ген тімідінкінази вірусу коров’ячої віспи (штам Копенгаген).Результати лабораторних досліджень і польових випробувань цієї вакцини, проведених в Бельгії, Франції, Люксембурзі для імунізації лисиць і в США - для скунсів і єнотів, свідчать про її ефективність і безпечність. Крім того, важливою перевагою вакцини VRG в порівнянні з іншими штамами є її термостабільність. Титр вірусу у вакцині може зберігатися на високому рівні у весняно-літній період до 21 дня.
Про ефективність цієї вакцини свідчать також попередні результати польового випробування в Україні - 4-х зонах Джанкойського і одній – Нижньогірського районів А.Р.Крим, де було проведено дві кампанії у березні і листопаді 2003 року. У першу кампанію розкладено 23443 приманки на площі 1168 км2 , у другу - 30 тис. шт. на 1480 км2.
Програма пероральної вакцинації проти сказу. Планування програми – є запорукою успіху пероральної імунізації. Цей документ обов’язково повинен містити інформацію про територію, на якій планується імунізація лисиць, її площу, кількість необхідної вакцини із розрахунку 15‑20 доз – приманок на 1 км2. Повинна бути обрахована вартість програми, в яку входить вартість вакцини, а також додаткових витрат, пов’язаних з виконанням робіт по розкладанню вакцини з приманкою, саме: вартість пального, засобів індивідуального захисту, деззасобів, оплата праці та інші.
Програма повинна передбачати: підготовчий період для проведення кампанії, здійснення кампанії і оцінку її ефективності, а також строки виконання робіт і відповідальні особи.
