14.Заходи соціального супроводу. Документальне оформлення соціального супроводу. Реалізація соціального супроводу.

Документальне оформлення соціального супроводу. Крім розробки індивідуального плану соціального супроводу клієнта/сім’ї необхідно також обговорити і запротоколювати інші документи, наприклад, договори, угоди, контракти тощо. Угода/договір укладається у письмовій формі між клієнтом/сім’єю і соціальним працівником як представником установи, чиї послуги будуть надані клієнту. Угода/договір засвідчує домовленість, взаємну згоду.

Угода/договір визначає не тільки мету і завдання допомоги, а й ролі соціального працівника і клієнта (хто, що, яким чином робитиме), їхні права й обов’язки, наслідки невиконання обов’язків, часові межі (тривалість дії угоди, дати зустрічей і перегляду поточного оцінювання), методи поточного і підсумкового оцінювання (які ознаки будуть свідченням прогресу, які підтвердження будуть братися до уваги). Зазвичай, фіксуються результати аналізу потреб клієнта, пріоритетні напрямки роботи, методи, форми й засоби, що застосовуватимуться за згодою клієнта, рішення щодо надання соціальної допомоги, дії інших організацій, які залучаються соціальним працівником до надання допомоги.

Слід зауважити, що можуть виникати ситуації, коли складання угоди/договору відбувається ще до того, як буде розроблено план допомоги (наприклад, якщо клієнта потрібно вилучити з небезпечного оточення, влаштувати до спеціалізованого центру для дітей, жінок тощо). У цьому разі оформляється угода щодо правил поведінки у закладі та терміну перебування, готовності клієнта до соціальної допомоги. План індивідуальної допомоги розробляється після цього і так само узгоджується з клієнтом.

Угода/договір є необхідною умовою ефективного соціального супроводу, оскільки мотивує як клієнтів/сім’ю, так і соціальних працівників до співпраці, захищаючи водночас їх права. На етапі підписання угоди/договору важливо пересвідчитися, що клієнт/сім’я насправді розуміє важливість укладання угоди/договору, свою відповідальність за її виконання, а також у тому, що і клієнт/сім’я і соціальний працівник однаково розуміють мету та завдання спільної роботи та власні зобов’язання.

Однією із методичних особливостей планування і документування роботи є те, що соціальний працівник спільно з клієнтом ретельно вивчають і спільно обговорюютьможливі варіанти вирішення проблем, обирають необхідні методи, виробляють взаємоузгодженні документи (плани, форми обліку, графіки роботи, угоди тощо), якими чітко визначають мету, завдання роботи, терміни виконання тих чи інших заходів, відповідальність сторін, прогнозують досягнення.

Підсумки підготовчого етапу дозволяють окреслити бажані результати:

· чітке усвідомлення соціальним працівником ситуації, яка склалася з клієнтом, розуміння її особливостей, причин, найбільш впливових факторів, які потрібно усунути або змінити, визначення цілей і завдань допомоги, методів і засобів, котрі доцільно застосувати стосовно самого клієнта, його найближчого соціального оточення для досягнення очікуваних результатів;

· свідоме розуміння клієнтом причин своїх проблем, сформована готовність співпраці, позитивна мотивація до активного застосування особистих зусиль; погодження із визначеними цілями, завданнями, методами, термінами і зобов’язаннями; бажання діяти за визначеним планом;

· усвідомлення клієнтом особистої відповідальності за свої рішення та дії;

· пакет розроблених та погоджених усіма учасниками реалізації наміченого плану дій документів.

На етапі реалізації соціального супроводу здійснюються безпосередні дії із розв’язання окремих завдань, випробовуються заплановані методи й засоби втручання, оцінюється їх ефективність відносно проміжних результатів, за потреби діяльність коригується, можуть обиратися інші методи.

Зміст роботи у цей час дуже різноманітний і залежить від особливостей випадку, а також від індивідуальних та психологічних особливостей клієнта, його проблем і потреб сім’ї. Це можуть бути соціально- психологічні та соціально-правові консультації, залучення до групових тренінгів, бесід, заходи медичного, юридичного характеру, сприяння у лікуванні, працевлаштуванні, навчанні самого клієнта або когось зі членів сім’ї, реалізація спеціальних індивідуальних програм навчання і виховання, психотерапія, психолого-педагогічної корекції, соціально-трудової реабілітації тощо.