1.1.2 Правила приймання та відбір проб. Вимоги до складання експертизи електричних чайників

Мета приймання продукції - забезпечення виробником надходження на ринок для реалізації тільки таких приладів, які відповідають встановленим для них вимогам і відповідають запитам споживачів. Досягнення цієї мети може відбуватися шляхом проведення комплексу випробувань продукції в процесі її виготовлення або шляхом впровадження виробником системи менеджменту якості, що включає в себе процедури приймання продукції.

Правила приймання описані згідно ГОСТ 7400-81 «Электрочайники и электросамовары бытовые. Технические условия» 

1.1. Електрочайники та електросамовари повинні піддаватися приймально-здавальних, періодичних, типових випробувань і випробувань на надійність.

1.2. Кожен електрочайник і електросамовар повинен піддаватися приймально-здавальних випробувань за програмою, вказаною нижче.

Зовнішній огляд - по ГОСТ 14087.

Випробування електричної міцності ізоляції в холодному стані - по ГОСТ 27570.11.

Випробування на функціонування - по п.4.2.

1.3. Періодичні випробування електрочайників та електросамовари проводять не рідше одного разу на рік на трьох виробах, призначених для відправки до торгової мережі, за програмою, вказаною нижче.

Перевірка маркування (упаковки) - по ГОСТ 27570.11.

Випробування на механічну міцність при транспортуванні - по п.4.3.

Перевірка відповідності санітарним нормам і правилам - по ГОСТ 14087.

Перевірка захисту від ураження електричним струмом - по ГОСТ 27570.11.

Перевірка споживаної потужності і струму - по ГОСТ 27570.11.

Випробування на нагрівання - по п.4.4.

Перевірка роботи в умовах перевантаження - по ГОСТ 27570.11.

Випробування електричної ізоляції і вимір струму витоку при робочій температурі - по ГОСТ 27570.11.

Перевірка опору ізоляції та електричної міцності - по ГОСТ 27570.11.

Випробування при ненормальною роботі - по ГОСТ 27570.11; випробуванню піддаються електрочайники та електросамовари типу ЕЧТ (ЕСТ) і ЕЧТЗ (ЕСТЗ).

Випробування на стійкість і механічну небезпека - по п.4.5.

Перевірка номінальної місткості і зливу води - по ГОСТ 27754.

Перевірка закипання номінальної кількості води - по ГОСТ 27754.

Перевірка конструкції - по п.4.8.

Визначення мінімальної кількості води, яке можливо закип'ятити - по ГОСТ 27754.

Перевірка на відсутність випліскування - по п.4.10.

Випробування термовимикача - по пп.4.11, 4.13.1, 4.13.3.

Випробування пристрою відключення при закипанні води - по пп.4.12, 4.13.4.

Випробування на теплостійкість і холодостійкість при експлуатації - по п.4.14.

Перевірка довжини з'єднувального шнура - по ГОСТ 27754.

Перевірка маси - по ГОСТ 27754.

Випробування на відсутність течі - по п.4.10а.

Перевірка якості і товщини металевих і захисно-декоративних покриттів - за ГОСТ 9.302.

Перевірка часу, необхідного для закипання 1 л води - по ГОСТ 27754.

Перевірка температури нагріву поверхні - по ГОСТ 27754.

1.4. Типові випробування - по ГОСТ 14087.

1.5. Випробування електрочайників та електросамовари за показниками надійності (п.2.14) повинні проводитися один раз в два роки.

1.6. При перевірці кінцевим одержувачем якості електроприладів від партії відбирають 3% виробів, але не менше 3 шт. За партію приймають кількість виробів одного типу, прийнятих за одним документом. Випробування проводять за програмою приймально-здавальних випробувань.

При отриманні незадовільних результатів випробувань проводять повторні випробування на подвійній кількості зразків.

Результати повторних випробувань вважають остаточними.

Результати вибіркової перевірки якості електроприладів одержувачем поширюються на всю партію.

1.7. Випробування на пожежну небезпеку повинні проводити при проведенні кваліфікаційних, типових і атестаційних випробувань по п.4.20.

Відбір проб. Відбір проб є найважливішою частиною досліджень, що визначає якість і надійність інформації. Проблема відбору проб дуже складна, тому дати докладні рекомендації для всіх випадків і у відповідності з усіма вимогами практично неможливо.

Проба - оптимально необхідна частина речовини (матеріалу), що об'єктивно відбиває склад і властивості речовини чи матеріалу.

В залежності від способу (стадії) одержання розрізняють наступні види проб: точкова проба, об'єднана проба, проміжна проба, середня проба, лабораторна проба, вихідна проба, аналітична проба.

В залежності від призначення розрізняють такі види проб: контрольна проба, шифрована проба, резервна проба, арбітражна проба.

Точкова проба – проба, взята одноразово з певної частини продукту в тарі, відсіку, цистерни.

Об’єднана проба – проба, складена з точкових, які вміщені в одну ємність.

Середня проба – це частина загальної проби, яка призначена для лабораторних аналізів або досліджень.

Аналітична проба - лабораторна проба, що в повному об’ємі і одноразово використовують для проведення аналізу.

Відбір проби оформлюється актом, в якому відмічається: час та місце відбору проби; найменування продукту, звідки його отримано; дата виготовлення, ким виготовлено; дані на саму пробу; з якої кількості місць взято виїмки, маса одиниці проби, кількість відібраних паралельних проб тощо; показники, за якими проба має бути проаналізована.

Вимоги до складання протоколу.

1. Результати експертизи оформлюються відповідно до записів, зроблених експертом у Робочому зошиті під час проведення експертизи.

2. Акт експертизи складається на бланках єдиної форми (див.Додаток-В) з додатком або на бланках Палати у довільній формі (інші види експертиз) з додатком. Бланки актів експертиз усіх форм повинні мати захисну сітку-гільйош, яка зробить видимими будь-які виправлення або підробки, та захистить документ від фальсифікації. Кожна Палата самостійно, враховуючи специфіку роботи своїх експертних підрозділів, розробляє та затверджує наказом Акти експертизи довільної форми.

3. Оригінальний екземпляр акта експертизи (далі - “оригінал”) має бути складений експертом власноруч або надрукований чітко, без виправлень та скорочень (за винятком загальноприйнятих).

3.1 За згодою із замовником акт експертизи може бути складено українською, російською мовами, або будь-якою іншою мовою.

4. Акт експертизи складається з трьох частин: протокольної, констатуючої та висновку.

Під час складання актів експертизи експерт заповнює відповідні пункти форми акта.

4.1 Протокольна частини акта експертизи.

У заголовній частині акта вказується номер акта експертизи, який відповідає реєстраційному номеру наряду.

Результати експертизи декількох партій товару, перевірених за одним нарядом у одного замовника, експерт оформляє окремими актами, що мають дробові реєстраційні номери, у чисельнику яких зазначається реєстраційний номер наряду, а в знаменнику - порядковий номер акта.

У пунктах протокольної частини акта експертизи експерт подає відомості, які відповідають найменуванням пунктів. У випадку відсутності даних для заповнення будь-якого пункту, відповідний пункт не заповнюється, про що в констатуючій частині акта робиться відповідний запис.

Декілька партій товару можуть бути оформлені одним актом, за умови єдиного постачальника, виробника, замовника.

4.2 Констатуюча частина акта експертизи.

Констатуюча частина акта експертизи має містити: опис ходу вивчення наданих документів; аргументовано викладені методи та фактично встановлені відповідно до поставленого завдання результати експертизи (огляду та /або дослідження предмету експертизи, зроблених розрахунків та ін.), проставлені дати (при експертизі швидкопсувних товарів) початку та закінчення перевірки товару.

Констатуюча частина претензійного акта експертизи підписується експертом та представниками організації, які брали участь у проведенні експертизи. У випадку незгоди зі змістом акта, представники організації повинні підписати його з посиланням на особисту думку, яка є невід’ємною частиною акта експертизи. У випадку відмови представників замовника від підпису і вираження окремої думки в письмовій формі, експерт має право оформити акт експертизи без їхніх підписів, здійснюючи про це в акті експертизи відповідний запис.

4.3 Висновок експерта.

Експерт повинен відповісти на поставлене завдання, сформулювати висновки.

Висновок має бути складений стисло, конкретно та обгрунтовано, виходячи з наявних об’єктивних даних, і настільки чітко, щоб не виникала потреба у додаткових роз’ясненнях експерта; висновок має відповідати констатуючій частині акта.

“Висновок експерта” оформлюється і підписується експертом/експертами після підпису констатуючої частини представниками, які брали участь в експертизі.

5. Кількість екземплярів актів експертизи узгоджується із замовником; всі екземпляри акта мають бути розбірливо віддруковані на друкарській машинці або комп’ютері.

6. Оформлений акт експертизи і додатки до нього засвідчуються печаткою (круглим штампом) Палати.

7. Виправлення в протокольній або констатуючій частині:

• претензійного акта експертизи - мають бути засвідчені підписом експерта та підписами представників замовника;

• інших актів експертизи - мають бути засвідчені підписом експерта.

Виправлення, які вносяться у висновок акта експертизи, мають бути погоджені з експертом та засвідчені його підписом.