2. Підходи до досліджень сім'ї.

Роль і значення сім'ї у житті будь-якого суспільства є визна­ними і загальновідомими, хоча саме поняття "сім'я" не є сталим і однозначним. Найчастіше дослідники посилаються на визна­чення поняття "сім'я", зроблене ще у 80-х роках XX ст. російсь­ким соціологом А. Харчевим. Він стверджував: "Сім'я — це со­ціальний інститут (з погляду суспільного функціонування шлюбно-сімейних відносин) і водночас мала соціальна група з історично визначеною організацією, члени якої пов'язані шлюбними або родинними стосунками, спільністю побуту і вза­ємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність в якій зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовно­му відтворенні населення" [1,143].

У більшості випадків поняття "шлюб" і "сім'я" розмежовують. Перше передбачає формальніші стосунки, а друге — обо­в'язкову родинну і духовну близькість, спорідненість, взаємо- відповідальність і взаємозалежність.

. Сім'я — це не лише певні чи інтимні взаємини між двома і більше людьми (особистостями), а й відображення складних, неоднозначних, часто й суперечливих суспільних процесів. Тож у суспільстві виникає потреба у такій сімейній політиці, яка б сприяла максимальному підвищенню ролі і значення сім'ї як важливого суспільного інституту

Сім'я складається з трьох основних підсистем, тісно взаємо­пов'язаних і взаємозалежних між особою, а саме:

• чоловік — жінка;

• батьки — діти;

• дитина — дитина.

Типологію сім'ї визначають за такими класифікаційними ознаками:

•          за продуктом тривалого історичного розвитку (патріархальна (традиційна), нуклеарна, мала сім'я);

•          за формою шлюбу (моногамна, полігамна, полігінна, поліандрінна, групова);

•          за розподілом влади (патріархальна, матріархальна);

•          за вибором партнера (егалітарна, екзогамна, ендогамна);

•          за місцем проживання (неолокальна, патрілокальна, матрілокальна);

•          за національним (етнічним) складом (однонаціональна, міжнаціональна, сім'я громадян різних держав);

•          за структурою (повна, неповна);

•          за місцем проживання (міська, сільська);

•          за кількістю дітей (бездітна, малодітна, багатодітна) та ін.

У дослідженні сучасної сім'ї головним чином використовують два теоретичних підходи: функціональний і конфліктологічний.

Функціональний підхід ґрунтується на вивченні основних функцій, соціальних потреб, які виконує і задовольняє сім'я.

Конфліктологічний підхід основний акцент робить на тому, як формується, розподіляється і зреалізовується влада у сім'ї.

З огляду на це сім'я рідко буває винятково цілісною, статичною, без відповідних змін і динаміки. Так, з часом змінюється вік чоловіка і дружини, кількість років, прожитих разом. Сім'я змінюється залежно від соціально-економічних та інших умов, що обстоюють її існування, а також від різнома­нітних потреб (вітальних, емоційних тощо).

3. Характеристика молодої сім'ї у законодавчих актах та наукових виданнях.

Одним із важливих соціальних інститутів, що сприяють як поступальному розвитку суспільства, так і активній соціалізації молодого покоління, є молода сім'я.

Це цілком природно, оскільки цінність родини була і залишається пріоритетною у свідомості молоді майже стільки, скільки існує людство як свідома спільнота. Так, за даними соціологічних досліджень Державного інституту проблем сім'ї та молоді (2008), серед загальнолюдських цінностей переважна більшість молодих людей виокремлюють "хорошу сім'ю" (88 %), здоров'я (85 %), дітей (82 %), матеріальне забезпечення (78 %), кохання (72 %) і т. ін..

Поняття "статус молодої сім'ї" у багатьох країнах є однаковим насамперед стосовно вікових меж молодого подружжя. В Україні відповідно до ст. 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України від 23 березня 2000 р. № 1613-ІІІ "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", молодою сім'єю є подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 30 років.

Молода сім'я - це сім'я вперше 3 роки після укладення шлюбу (у разі народження дітей - без обмеження тривалості шлюбу) за умови, що жоден з подружжя не досяг 30-річного віку.

Соціологія сім'ї (в тому числі й молодої) досліджує типи соціальних відносин, що притаманні молоді і молодій сім'ї і визначають: чисельність і структуру сім'ї, її зв'язок з іншими соціальними групами та сферами соціального життя, суспільні функції сім'ї та її особливості як соціального інституту і психологічної групи, мотивацію шлюбів і розлучень, соціальні та психологічні чинники організації сімейного життя, історичні типи та форми шлюбно-сімейних відносин тощо.

Сім'я (в тому числі й молода) — це об'єднання, члени якого пов'язані шлюбними стосунками, спільністю побуту, взаємодопомогою та моральною відповідальністю.

За визначенням більшості спеціалістів в галузі сім'ї, сімейно-шлюбних відносин, будучи першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства, на сім'ю покладаються такі головні функції:

•          господарчо-економічна (сімейний бюджет, ведення до­машнього господарства, організація забезпечення сім'ї і її побуту);

•          репродуктивна (продовження людського роду — народ­ження, догляд, виховання дітей);

•          комунікативна (організація внутрісімейного спілкування, створення сімейного мікроклімату);

•          виховна (передача батьками дітям відповідного соціаль­ного досвіду);

•          рекреативна (організація спільного відпочинку, оздоров­лення, реалізація потреб, інтересів усіх членів сім'ї);

•          психотерапевтична (взаємовплив та взаємопідтримка в усіх життєвих ситуаціях, створення відповідного мікро­клімату в сім'ї).