Питання2. Визначення, градація і врахування інтересів стейкхолдерів при підготовці і проведенні стратегічних змін на підприємстві

Зважаючи на суттєві можливості впливу на підприємство стейкхолдерів в ході проведення стратегічних змін, слід особливу увагу приділити виявленню цих можливостей та інтересів і макси­мальному врахуванню останніх.

Аналіз системи стейкхолдерів включає ідентифікацію, систе­матизацію, градацію основних стейкхолдерів, оцінку їх мети, мож­ливостей і мотивацій, збір інформації про них, використання цих знань в процесі стратегічного управління. Робота зі стейкхолдерами має на увазі контакти, комунікації, проведення переговорів, з метою отримання найбільшої вигоди для підприємства.

На відміну від аналізу стейкхолдерів, що проводиться в ході стратегічного планування, стратегічне управління передбачає без­посередню взаємодію з ними. На практиці обидва процеси пере­тинаються.

Аналіз стейкхолдерів - це процес, за допомогою якого можна визначити та оцінити важливість ключових груп людей або організацій, які здатні вплинути на успішність діяльності компанії.

Основні завдання аналізу стейкхолдерів:

•  визначити групи людей та організації, що впливають на діяльність організації;

– зрозуміти точку зору цих груп;

– допомогти кожній групі зрозуміти погляди на ситуацію інших груп заінтересованих сторін;

– визначити спільне бачення результатів діяльності організації, що відповідатимуть якомога більшій кількості побажань стейкхолдерів;

– розробити стратегії для отримання підтримки діяльності та усунення перешкод на шляху успішного впровадження політики компанії.

Використання інструментів Stakeholder Mapping (систематизація заінтересованих сторін) є процесом створення матриць та зображень (картування) для уточнення положення стейкхолдерів підприємства.

• Карта стейкхолдерів;

• Матриця «влада/динамізм»;

• Матриця «влада/інтерес»;

• Модель «Мітчелла».

Матриця стейкхолдерів

Група стейкхолдерів	Інтереси стейкхолдерів	Оцінка впливу	Потенційні стратегії для формування діалогу, підтримки та усунення перешкод

Для отримання суттєвої підтримки, підприємство повинно на­магатися максимально задовольняти інтереси партнерів, незва­жаючи на те, що, як уже відмічалося, дані інтереси не завжди спів­падають, має місце розбіжність мотивації стейкхолдерів.

Наприклад, власники цукрозаводу заінтересовані у макси­мальній капіталізації прибутку, місцеві органи влади - у направлені його на соціальні потреби містечка, де проживають цукровиробники, а внутрішні партнери - робітники - воліють, весь прибуток спрямувати на дивіденди.

Таких ситуацій, коли важко узгодити інтереси чисельних стейкхолдерів виникає безліч, а тому постає питання про градацію інтересів, встановлення пріоритетів. З цією метою стейкхолдерів поділяють на групи, залежно від рівня їх зацікавленості у розвитку підприємства та можливостей впливу на нього. І для кожної з таких груп визначають найприйнятніший стиль взаємовідносин. Йдеться про розробку карти стейкхолдерів (табл.1).

Таблиця 1