8. Захоплення наземного транспорту

Банальний викрадення престижної іномарки або вантажівки з цінним вантажем давно вже став явищем міжнародним. Більшість захоплених вантажівок - трейлери і фургони, які здійснюють міжнародні перевезення. А викрадені у Німеччині або Франції легкові автомашини налагодженим потоком ідуть до Польщі, і після невеликої переробки і заміни документів знаходять нових господарів у Східній Європі та на теренах пострадянського простору.  В даний час українським бюро Інтерполу поставлено на централізований облік понад 350 тис. од. автотранспортних засобів, викрадених в Німеччині, Польщі, Болгарії, Бельгії, Фінляндії та інших країнах. У міжнародному банку даних перебуває на обліку і більше 31 тис. одиниць автотранспортних засобів, викрадених в Україні. 

Включення цього виду злочинів у класифікацію ООН може викликати здивування. У рамках однієї країни угон вантажівки визначався б як крадіжка. Але світова економіка міняється, і проходження вантажівок на величезні відстані з Східної Європи в Західну або з республік Середньої Азії у країни Балтії стало повсякденною реальністю. На жаль, число випадків зникнення вантажівок зростає пропорційно зростанню товарообігу. Точні масштаби цього виду злочинів невідомі. Тільки чотири держави відповіли на анкету ООН по цій темі. У майбутньому ця проблема стане ще більш злободенною через зростаючу прозорість кордонів і зростання організованої злочинності, особливо в країнах Східної Європи. Думається дана проблема для України, на відміну від проблеми піратства, перестала носити абстрактний характер. Було б вельми цікаво провести спеціальне вивчення щодо наявності випадків зникнення (назавжди або на час) вантажівок з товарами й масштабів цього явища 9. Шахрайство із страховкою

Зростання обсягу міжнародних торговельних операцій і перевезень зробив страхову індустрію інтернаціональною, а значить - уразливою для міжнародних злочинних груп. Точної статистики по цьому виду злочинів не існує, але відомо, наприклад, що в США щорічні збитки від цього злочинного бізнесу становлять $ 100 млрд. 

10. Злочинний наркобізнес

Злочинну діяльність, яка полягає у розповсюдженні наркотиків і є великим джерелом доходів для багатьох злочинних організацій, найкраще можна зрозуміти, якщо розглядати її як індустрію, з окремими стадіями виготовлення і розповсюдження наркотиків.

Виникнення індустрії наркобізнесу в значній мірі сприяло розвитку транснаціональних злочинних організацій, а також виникненню діяльності по відмиванню грошей, яка здійснюється дуже активно. З’являється більше ознак, які посилюють зв’язок наркобізнесу з іншими видами незаконної торгівлі, особливо торгівлею зброї. Крім того, доходи одержані від наркобізнесу стали головним засобом підкупу чиновників в державному апараті з метою забезпечити сприятливі умови для транснаціональних злочинних організацій.

Найбільшими виробниками кокаїну з світі є країни так званої «андської групи», куди входять Перу (100-300 тис. га плантацій коки; 300-1000 тонн наркотиків), Болівія (70 тис. га і 200-300 тонн), Колумбія (25-60 тис. га і 40-160 тонн).

Зростає виготовлення кокаїну в Бразилії. Значна частина перуанської і болівійської сировини переробляється в Колумбії, і кокаїн поступає на ринки саме із цієї країни. За даними Інтерполу, 62,8% кокаїну, конфіскованого в Європі за останні роки було колумбійського виготовлення. Контролюють виготовлення кокаїну в Колумбії, і його експорт, в основному два наркокартелі: Медельїнський і Калі. Експерти оцінюють обсяг діяльності лабораторій колумбійського наркобізнесу по виготовленню наркотиків в 350 тон в рік. Андські держави щорічно отримують за рахунок торгівлі наркотиками 2 млрд. доларів. В наркобізнесі беруть участь 1,8 млн. чоловік, 300 тис. га земель зайняті під плантаціями коки.[11]

У зв’язку із посиленням боротьби американських правоохоронних органів з контрабандою наркотиків і заходами уряду Колумбії по зменшенню посівів наркотичної сировини і виготовленню наркотиків, колумбійські наркокартелі перенесли частину своїх операцій у Венесуелу, Перу, Болівію, Бразилію і Еквадор.

Основними районами вирощування опійного маку є країни «золотого трикутника» (Південно-Східна Азія) і «золотого півмісяця (Південно-Західна Азія). Приблизно 90% світового виробництва опіуму здійснюється державами, де можливість впливу американських органів по боротьбі з наркотиками є обмеженою (Бірма, Лаос, Іран, Афганістан, Ліван). В країнах «золотого півмісяця» (Пакистан, Іран і Афганістан) виготовляється приблизно 60-70% героїну, який продається на Заході. За даними англійських спеціалістів, в 1989 році там було виготовлено героїну на 2,5 млрд. фунтів стерлінгів сума, яка перевищує законний експорт Пакистану.

Спеціалісти ООН вважають, що Афганістан за останні роки став одним із основних виробників опійного маку. Основними виробниками наркотиків, які виробляються з канабісу є Близький і Середній Схід і Південна Азія (Ліван, Пакистан, Афганістан, Індія, Непал); Південно-Східна Азія (Таїланд, Лаос, Філіппіни); Північна і Південна Америка (США, Мексика, Ямайка, Бразилія); Африка (Марокко, Нігерія, Гана, Заїр, Уганда). Із канабісу виготовляються марихуана, гашиш і гашишне масло. Широка розповсюдженість і невибагливість індійської коноплі призвела до того, що наркотики виробляються на всіх континентах і в більшості країнах світу.

Особливість діяльності торговців наркотиками полягає у вдосконаленні системи доставки, розробці найбільш продуманих і несподіваних маршрутів і пошуку нових прийомів контрабанди наркотичних засобів.

За даними Інтерполу, кокаїн виготовлений в Болівії і Колумбії, переправляється через Венесуелу морським шляхом в Португалію, Іспанію, Бельгію і Італію. В контрабанду наркотиків більше залучаються громадяни таких африканських країн як Нігерія, Заїр, Бенін, Малі, Сенегал і інші. Найчастіше в якості наркокур'єрів виступають нігерійці. Наркокартелі намагаються контролювати всю ланку наркобізнесу: вирощування наркотичних рослин виготовленням наркотиків, контрабанда, збут, «відмивання» грошей. Важливим етапом цієї ланки є збут наркотиків. По-перше, це останній етап, на якому правоохоронні органи можуть виявити наркотики і не допустити їх негативний вплив на суспільство. По-друге, роздрібна ціна наркотиків, в багато разів перевищує оптову; контролюючи цей етап, наркокартелі значно збільшують свій прибуток. За даними правоохоронних органів, колумбійські наркокартелі, перш за все Медельїнський і Калі, почали створювати організаційні структури, для завоювання європейського ринку. Основними заходами для досягнення цієї мети розглядається:

• вирішення питань транспортування наркотиків (оренда суден, повітряного транспорту);

• утворення таємних складів наркотиків;

• призначення своїх представників в країнах збуту;

• утворення збутової системи;

• вияснення можливостей «відмивання» грошей і їх вкладання в законний бізнес.

При цьому колумбійські наркоділки намагаються використовувати історичні і етнічні зв’язки з країнами середземномор’я, особливо Іспанією, приділяючи важливе значення включенню існуючих в цьому регіоні структур наркобізнесу в збут кокаїну.