Розділ 5. Форма та види трудового договору

Форма трудового договору — це зовнiшнє вираження, оформлення i документальне фiксування змiсту трудового договору [20, с. 206].

Аналіз норм КЗпПУ дозволяє встановити усну, письмову форму трудового договору та контракт, хоча за свої змістом його необхідно віднести до виду трудового договору.

Письмова форма договору передбачає викладення прав та обов’язків сторін у письмові формі та його підписання цими сторонами.

У певних випадках додержання письмової форми є обов’язовою умовою при його укладенні: при організованому наборі працівників, при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, при укладенні контракту, у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі, при укладенні трудового договору з неповнолітнім, при укладенні трудового договору з фізичною особою та в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів «Про встановлення письмової форми трудових договорів з працівниками, діяльність яких пов’язана з державною таємницею» трудові договори з працівниками, діяльність яких пов’язана з державною таємницею, укладаються у письмовій формі. Дана постанова також встановлює обов’язок Державного комітету з питань державних секретів за погодженням з Міністерством праці і Міністерством юстиції затвердити Типову форму зазначеного трудового договору, який містив би, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну таємницю» письмову згоду працівника на передбачені законодавством обов’язки та обмеження прав у зв’язку з допуском до державної таємниці [10].

Мороз С.В. вважає, що дотримання письмової форми значно зменшило б кількість трудових спорів, полегшило б їх вирішення. Крім того, застосування письмової форми є важливою гарантією для реалізації досягнутих сторонами угод щодо істотних умов праці та є стабілізуючим чинником трудових правовідносин. Саме у цьому проявляється принцип стабільності вказаних відносин. Працівники укладають трудовий договір для того, щоб мати постійне джерело засобів для існування себе і своєї сім’ї. Тому вони зацікавлені в тому, щоб їх відносини з роботодавцем, з якими вони уклали трудовий договір, були письмово оформлені, адже це є запорукою тривалості і стабільності трудових відносин, проявом гарантії зайнятості працюючих [26, с.402].

Щодо усної форми, що КЗпПУ прямої вказівки на її існування не дає, проте і не виключає його, зазначаючи, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, презюмуючи при цьому усну.

На підтвердження цього законодавець зазначає, що трудовий договiр вважається укладеним i тодi, коли наказ чи розпорядження не були виданi, але працiвник фактично був допущений керiвникомчи уповноваженою на це особою до роботи.

Поширеною є класифікація за сферами трудової діяльності, суб’єктним складом та характеристиками сторін трудового договору. Так, К. Гусов пропонує взяти за критерій класифікації індивідуальних договорів про працю такі ознаки, як особливості укладення та змісту трудового договору, відповідно до чого поділяти трудові договори на договори про трудову діяльність працівника та договори про навчально-трудову діяльність працівника [27, c. 277]. У кожній з цих груп договорів можливе проведення їх подальшої класифікації за іншими критеріями: суб’єктним складом, цільовим призначенням тощо. Такий підхід є сталим при висвітленні питання про види трудових договорів як серед науковців, так і у багатьох законодавчих актах.

Відповідно до ст. 23 КЗпПУ за терміном дії трудові договори бувають:

• безстрокові, тобто укладені на невизначений строк;

• строкові, тобто укладені на строк, прямо передбачений у трудовому договорі;

• ті, що укладаються на час виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Це може бути певна сезонна робота чи робота за працівника за яким зберігається місце роботи.

Особливим видом строкового договору є контракт. На відміну від трудового договору у контракті більш повно конкретизуються права та обов’язки сторін, контракт укладається лише у письмові формі, сфера дії контракту визначається законом, у контракті визначається відповідальність сторін, умови його матеріального забезпечення, можуть встановлюватися додаткові підстави припинення трудових правовідносин, можливість відшкодування моральної шкоди [28, с.73].

Яценко Т.П. зазначає, що з одного боку контракт дозволяє більш раціонально регулювати кількісний та якісний склад персоналу підприємства, максимально індивідуалізувати кожну трудову угоду, детально регламентувати права та обов’язки сторін, режим праці, форму і розмір винагороди,. В з іншого – укладення контрактів відкриває можливості до зловживань роботодавців та робить працівника ще більш залежним від роботодавця [29, с. 356].

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» особи, які приймаються на роботу як тимчасові працівники, повинні бути про це попереджені при укладенні трудового договору. Це ж зазначається і у наказі або розпорядженні про прийом на роботу. Для них не встановлюється випробування при прийнятті на роботу. Також існують додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу – у випадку призупинення робіт на підприємстві, в установі, організації на строк більше одного тижня із причин виробничого характеру або скорочення обсягу робіт, у випадку відсутності на роботі внаслідок тимчасової непрацездатності більше двох тижнів підряд [11].

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців. Осіб, яких приймають на сезонні роботи, має бути попереджено про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу має бути зазначено, що даний працівник приймається на сезонну роботу [12]..

Одним із видів трудового договору є трудовий договір з молодими фахівцями, яким надається робота за спеціальністю не менш ніж на три роки у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими фахівцями протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником. Час навчання в інтернатурі до цього терміну не включається [13].

Деякі науковці з огляду на підстави виникнення трудових правовідносин розрізняють: укладені за фактом обрання на посаду та за фактом призначення на посаду [15, с.133].

Ще одним видом трудового договору є договір роботи за сумісництвом. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на того ж або іншого роботодавця.

Таким чином, основними видами трудового договору є строкові, безстрокові та договори, що укладаються на час виконання певної роботи, обумовленої трудовим договором, договір роботи за сумісництвом, трудові договори, укладені за фактом обрання на посаду та за фактом призначення на посаду.