- •31. Характеристики політичних партій: структура, ідейно-політична платформа, методи діяльності, соціальна база й електорат.
- •Функції партій
- •1. Представництво інтересів.
- •31. Партійні системи сучасності: порівняльна характеристика. Зумовленість типу партійної системи і технологій політичного представництва.
- •32. Громадсько-політичні рухи та об’єднання, їх відмінності від партій і специфіка діяльності.
- •33. Розвиток партійної системи сучасної України. Зміст політико-партійних зв’язків і правові основи діяльності партій.
- •34. Сутність ідеології та її вплив на державотворення і партійне будівництво.
- •35. Політичні доктрини неоконсерватизму й неолібералізму: сутнісний аналіз
- •36. Сучасні радикальні ідеології – неокомунізм, неофашизм.
- •38. Форми і способи реалізації політичного процесу: революція, реформа, війна, путч,
- •Основні види політичних процесів[ред. • ред. Код]
- •39. Політична трансформація, модернізація, модифікація. Специфіка політичних процесів у посттоталітарних державах.
- •40. Політичні кампанії: сутність, різновиди, цілі та суб’єкти.
36. Сучасні радикальні ідеології – неокомунізм, неофашизм.
Неофаши́зм — поняття, яке об'єднує деякі сучасні праворадикальні рухи, що є ідейними і політичними правонаступниками розпущених після Другої світової війни фашистських організацій. Неофашисти виявляють схильність до політичного екстремізму, використовують терористичні види діяльності. У соціально-філософському плані неофашизм ворожий гуманізму, культивує ірраціоналізм, проповідує культ сили як універсальний метод вирішення суспільних проблем. Політична агітація ведеться в демонстративно агресивній, енергійній і наступальній манері. Часто використовується символіка та атрибутика історичного фашизму (чорний і чорно-червоний колірні тони, фасції, модифіковані свастики та ін.) Важливе місце в неофашистській пропаганді займає популістська соціальна риторика, звернена до представників дрібного бізнесу, люмпен-верствам, носіям молодіжних субкультур[1]. Для неофашизму характерні тісні зв'язки з криміналітетом. Соціальні концепції витримуються в руслі праворадикального солідаризму, відповідного інтересам міжнародної оргзлочинності.
Неокомунізм — діяльність, яка спрямована на розвиток і втілення в життя ідей комунізму в нових умовах[1]; принципи і погляди, які є пристосуванням комунізму чи марксизму до нових суспільних умов. Особливого поширення термін набув після ліквідації СРСР і подальшого краху комуністичної ідеї в країнах варшавського договору.
37. Політичний процес: зміст і стадії розвитку. Проблема політичної наступності.
Політи́чний проце́с — це форма функціонування політичної системи суспільства, що змінюється у просторі і часі; сукупна діяльність суб'єктів політики, завдяки якій забезпечується функціонування та розвиток політичної системи. Характер і зміст політичного процесу[ред. • ред. код]
Характер і конкретний зміст політичного процесу визначається особливостями політичної системи й існуючого режиму. Демократичній системі відповідає тип політичного процесу, відмінний широтою участі громадян в управлінні державою, забезпеченні прав і свобод особи. Тоталітарна система припускає інший тип політичного процесу, що виключає реальне політичній участь і свободу соціального і політичного вибору.
По своїй структурі політичний процес складається з суб'єктів, носіїв політичної дії і об'єкту — мети, яка повинна бути досягнута. Політичний процес включає також засоби, методи, ресурси та виконавців.
Політичний процес складається як з цілеспрямованих свідомих зусиль суб'єктів політичної діяльності (індивідів, соціальних груп, політичних партій, державних органів і ін.), так і в результаті взаємодій, які виникають спонтанно, незалежно від волі і свідомості учасників процесу. Така сукупність цілеспрямованих і спонтанних дій суб'єктів і учасників політичного процесу виключає яку-небудь чітку заданість або приреченість політичного процесу в розвитку подій і явищ. В результаті може вийти по відомій приказці: «Хотіли як краще, вийшло як завжди».
В ході реалізації своїх ролевих функцій і позицій суб'єкти і учасники політичного процесу демонструють свою функціональну значущість, здатність відтворювати, розвивати, змінювати або руйнувати елементи політичної системи. Таким чином, політичний процес розкриває як поверхневі, так і глибинні зміни, що відбуваються в політичній системі, характеризує її перехід від одного стану до іншого.
З погляду структури політичний процес складається з ряду стадій, що послідовно втілюються в життя (але завжди залишаються внутрішньо пов'язаними один з одним) і циклічно повторюються.
Стадії політичного процесу[ред. • ред. код]
Розрізняють наступні стадії політичного процесу:
конституювання, утворення політичної системи;
відтворення компонентів і ознак даної системи;
ухвалення і виконання політико-управлінських рішень;
контроль функціонування і напрями розвитку політичної системи.
Основні стадії політичного процесу виражають динаміку розвитку політичної системи, внаслідок чого в ній відбуваються зміни і перетворення. Тому в кожному новому циклі політична система не копіює себе, а збагатившись новими сторонами і властивостями (наприклад, поява виборчої системи або нового законодавства, політичних блоків, партій і т. д.), в ній відбуваються політичні зміни. Але головний процес, все ж таки — повторення на новий лад того, що існувало раніше — самовідтворювання.
На стадії відтворювання політичної системи повторюються і закріплюються, видозмінюються і оновлюються історичний тип політичної системи, її класова природа, зв'язки з іншими підсистемами суспільства. Відтворюються політичні відносини і інститути, політичні норми і цінності, символи, мова. Відтворюються самі учасники політичного процесу як виразники певних політичних позицій, носії відповідних поглядів, виконавці тих або інших політичних ролей.
В політологічній літературі прийнято розрізняти наступні види політичних процесів: революція, контрреволюція, повстання, бунт, заколот, путч, політична кампанія, пряма дія в політиці.
