- •31. Характеристики політичних партій: структура, ідейно-політична платформа, методи діяльності, соціальна база й електорат.
- •Функції партій
- •1. Представництво інтересів.
- •31. Партійні системи сучасності: порівняльна характеристика. Зумовленість типу партійної системи і технологій політичного представництва.
- •32. Громадсько-політичні рухи та об’єднання, їх відмінності від партій і специфіка діяльності.
- •33. Розвиток партійної системи сучасної України. Зміст політико-партійних зв’язків і правові основи діяльності партій.
- •34. Сутність ідеології та її вплив на державотворення і партійне будівництво.
- •35. Політичні доктрини неоконсерватизму й неолібералізму: сутнісний аналіз
- •36. Сучасні радикальні ідеології – неокомунізм, неофашизм.
- •38. Форми і способи реалізації політичного процесу: революція, реформа, війна, путч,
- •Основні види політичних процесів[ред. • ред. Код]
- •39. Політична трансформація, модернізація, модифікація. Специфіка політичних процесів у посттоталітарних державах.
- •40. Політичні кампанії: сутність, різновиди, цілі та суб’єкти.
40. Політичні кампанії: сутність, різновиди, цілі та суб’єкти.
Політична кампанія — система заходів, які здійснюються суб'єктом політичної дії протягом певного проміжку часу задля досягнення певної політичної мети або створення передумов для її досягнення.
Кампанії різняться:
а) характером мети — виборчі, рекламні, зовнішньополітичні, протестні, лобістські;
б) періодом проведення політичної кампанії — коротко-, середньо- і довготермінові;
в) цільовою аудиторією, на яку спрямовані дії організатора політичної кампанії — загальнонаціональні, регіональні, локальні, міжнародні.
Суб'єктом політичної кампанії можуть бути: держава, окремі органи державної влади, органи місцевого самоврядування, політичні партії, громадські та громадсько-політичні об'єднання, міжнародні політичні організації. Об'єктом впливу політичної кампанії можуть бути: громадяни окремої країни або населення кількох країн, окремі професійні, вікові та інші соціальні групи, населення окремих регіонів країни, населених пунктів, окремі посадові особи. Предметом ведення політичної кампанії можуть бути: діяльність ініціатора кампанії, рішення органів влади, інших політичних суб'єктів, проекти законів та інших законодавчих і нормативних актів, політичні гасла, ідеї тощо.
Остаточною метою політичної кампанії є встановлення комунікації суб'єкта політичної дії — ініціатора кампанії — з цільовою аудиторією, яка виступає об'єктом впливу в процесі політичної кампанії, консолідація певних соціальних або політичних груп навколо певної політичної сили. Водночас паралельно з цим може ставитися мета ослаблення авторитету політичного конкурента.
Особливістю політичної кампанії є те, що вона розгортається в певному соціально-політичному просторі. Тому ступінь її успіху визначається:
а) відповідністю поставленої мети актуальним потребам, настроям цільової аудиторії;
б) адекватністю вибраних засобів як особливостям об'єкта впливу, так і меті кампанії;
в) наявністю ресурсів, які ініціатор може задіяти для проведення політичної кампанії.
Для проведення політичної кампанії можуть застосовуватися такі методи: агітація, переговори, мітинги, роз'яснення, реклама тощо.
