- •П оложення пагонів в просторі, направлення їх росту
- •Ознаки пагона
- •За ступенем галуження
- •Метаморфози пагона
- •Різновиди пагонів
- •Вегетативні пагони та їх метаморфози Генеративні пагони
- •Типи галуження пагона
- •Метаморфози вивідкових бруньок
- •Специфічні метаморфози бруньок
- •Б руньки
- •Бруньки
- •Брунька(Gemma)
- •Тип будови стебла дводольних рослин
- •Стебла дводольних рослин
- •Анатомічна будова стебел деревних рослин
- •Анатомічна будова стебел голонасінних рослин
- •Анатомічна будова стебел покритонасінних дерев’янистих рослин
- •Кореневище двосім’ядольних рослин.
- •Деревні рослини мають багаторічні надземні пагони з бруньками поновлення
- •Трав`янисті рослини(наземні і водяні трави) без багаторічних надземних пагонів
- •Напівдеревні рослини протягом багатьох років зберігають нижню частину пагона з бруньками, а верхня частина щорічно відмирає
- •Дерева (вис. 2-100 м), стовбур один, живуть від 40 до кількох тисяч років
- •Чагарники (кущі) (вис. 0,6-6м), стовбурців декілька, живуть в середньому 10-40 років
- •Чагарнички (кущики) (вис. 5-60 см), стовбурці живуть до 10 років
- •Напівчагарнички (напівкущики) (вис. До 20 см), вік скелетних осей 2-5 років
- •Напівчагарники (напівкущі) (вис. 0,8 – 2 м), вік скелетних осей 2-8 років
- •Прямостоячі
- •Однорічні щорічно відмирають
- •Дворічні на першому році утворюється прикоренева розетка, на другому – квітконосні пагони
- •Багаторічні надземна частина щорічно відмирає, але зберігаються підземні запасаючі органи з бруньками
- •З повним періодом розвитку
- •З укороченим, звичайно весняним, періодом розвитку(ефемери)
- •Кисте- кореневі
- •Стрижне- кореневі
- •Каудексові
- •Цибулинні
- •Прості листки
- •Складні листки
- •Анатомічна будова листка
Кореневище двосім’ядольних рослин.
Вторинна анатомічна будова пучкового перехідного, або без пучкового типу.
Вкриті пухкою перидермою.
Корова і серцевинна паренхіма в кінці вегетативного періоду частково руйнується.
Ендодерма крохмаленосна.
Провідні пучки невеликі, відкриті, колатеральні чи біколатеральні.
Рис. А – схема; Б. – фрагмент поперечного зрізу; 1 – епідерма; 2,3 – первинна кора: 2 – кутова коленхіма в ребрах і між ребер’ї; 3 – хлоренхіма; 4 – 7 – центральний циліндр: 4 – перициклічна склеренхіма; 5 – основна паренхіма; 6 – порожнина; 7 – біколатеальний провідний пучок: а – флоема зовнішня і внутрішня; б – багаторядний камбій; в – ксилема.
Кореневища папоротей
Анатомічна будова за типом диктіостели, складові елементи якої розділені паренхімою на окремі пучки, оточені ендодермою;
Пучки концентричні – центроксилемні (або амфікрибральні).
С пеціалізовані надземні пагони
пагони вкорочені пагони подовжені
(вузли зближені – батоги ) (вузли віддалені – вуса)
ЖДеревні рослини мають багаторічні надземні пагони з бруньками поновлення
Трав`янисті рослини(наземні і водяні трави) без багаторічних надземних пагонів
Напівдеревні рослини протягом багатьох років зберігають нижню частину пагона з бруньками, а верхня частина щорічно відмирає
Дерева (вис. 2-100 м), стовбур один, живуть від 40 до кількох тисяч років
Чагарники (кущі) (вис. 0,6-6м), стовбурців декілька, живуть в середньому 10-40 років
Чагарнички (кущики) (вис. 5-60 см), стовбурці живуть до 10 років
Напівчагарнички (напівкущики) (вис. До 20 см), вік скелетних осей 2-5 років
Напівчагарники (напівкущі) (вис. 0,8 – 2 м), вік скелетних осей 2-8 років
сланці
Прямостоячі
ліани
Однорічні щорічно відмирають
Дворічні на першому році утворюється прикоренева розетка, на другому – квітконосні пагони
Багаторічні надземна частина щорічно відмирає, але зберігаються підземні запасаючі органи з бруньками
З повним періодом розвитку
З укороченим, звичайно весняним, періодом розвитку(ефемери)
Кисте- кореневі
Стрижне- кореневі
Каудексові
Цибулинні
Кореневищні
бульбоутворюючі
иттєві форми (біоморфи) рослин
ЛИСТОК
Листок (folia) бічний,тимчасовий, зазвичай сплощений, моно симетричний, біфаціальний (двосторонній) елемент пагона, що росте обмежено (насінні рослини) чи майже необмежено (папороті).
Головні функції листків:
фотосинтез;
випаровування;
газообмін.
Видозмінені листки виконують додаткові функції:
колючки-захисну, вологозберігаючу;
соковиті листки сукулентів – водо накопичувальну;
вусики - опорну;
ловчі апарати – травну;
лускоподібні – захисну.
Характер взаємного розташування листків на стеблі називається листкорозміщенням і буває кількох типів:
почергове, або спіральне ( в вузлах по одному листку);
навхрестсупротивне ( у вузлах по два листки);
кільчасте, або мутовчасте ( у вузлах більше двох листків).
а) почергове,або спіральне; б) супротивне; в) навхрест – супротивне; г)кільчасте,або мутовчасте; д) розеткове.
Стосовно характеру прікріплення достебла безчерешкові листки можуть бути:
збіжними;
пронизаними;
стеблообгортними;
напівстеблообгортними.
1)черешкові; 2) сидячі; 3) збіжні; 4) стеблообгортні; 5) напівстеблообгортні.
За ступенем розчленування та відносними розмірами вільних частин прості розчленовані листки бувають:
Форми частин листкової пластинки:
А – верхівка: 1-округла; 2- плоска; 3-загострена; 4-гостра; 5-гострокінцева; 6-притуплена; 7-виїмчаста; 8-дволопатева.
Б – основа: 9-округла; 10-клиноподібна; 11-плоска; 12-серцеподібна; 13-стрілоподібна; 14-списоподібна; 15-нерівнобока; 16-завужена.
В – край: 17-суцільний ( цілокраїй); 18-зубчастий; 19-пилчастий; 20-подвйно-пилчастий; 21-зарубчастий; 22-виїмчастий; 23-крупновиїмчастий; 24-війчастий; 25-хвильчастий
Види
жилкування листків:
Жилки листа - це судинна тканина, яка знаходиться в губчастому прошарку мезофілла. Візерунок розгалуження жилок в більшості випадків дублює структуру розгалуження рослини.
Жилкування листків - це «нервація» листя або тип розподілу жилок в пластинках листків. Жилки сформовані з ксилеми - тканини, яка виконує роль пересування води з розчиненими мінеральними речовинами, і флоеми - тканини, призначеної для переміщення органічних речовин, що продукуються в листі. Як правило, флоема знаходиться під ксілемой. Комплекс цих тканин є основною тканиною листа, або його серцевиною.
Виділяють два підкласи жилкування листків: дугове і крайове. У першому випадку основні жилки практично досягають кінців країв листа, однак загортають, не перетинаючи край. При крайовому жилкування основні жилки підходять до кінців листя.
Основні види жилкування листків - сітчасте, паралельне та дихотомічне. При сітчастому жилкування від однієї або декількох великих основних жилок відходять дрібніші другорядні жилки, які мають відгалуження ще більш тонкі і дрібні початкових. Всі жилки першого, другого і наступних порядків хаотично з'єднані перемичками в різних напрямках. Таким чином, формується складна система. Цей вид жилкування листків притаманний дводольним рослинам. Сітчасте жилкування включає підвиди - перисто-нервове, пальчасто і радіальне. При перисто-нервовому в листі присутня одна основна жилка і багато менш виражених жилок, що беруть початок від основної і розташованих паралельно одна одної. Так виглядає лист яблуні. При пальчастому жилкуванні майже від основи черешка радіально відходять декілька основних жилок, як у клена.
Принцип паралельного жилкування листків полягає в тому, що жилки проходять уздовж листа (від основи до кінця) майже паралельно, наприклад, у злаків, або у вигляді дуг, зближених біля основи або верхівки листової пластинки, як у конвалії. У конвалії дугове жилкування листків. Основні жилки з'єднані між собою тонкими, майже непомітними перемичками. Паралельне жилкування характерно для більшої частини однодольних рослин, але іноді може зустрічатися у дводольних з лінійними листками
При дихотомічному жилкуванні листків неможливо розрізнити домінуючі жилки. Відгалуження жилок не з'єднуються перемичками і досягають країв листової пластинки. Таке жилкування спостерігається у більшості видів папоротей і гінкго.
