3. Підготовча частина судового засідання та судовий розгляд справи по суті.

Новелою цивільного процесуального законодавства стало закріплення в межах ЦПК України такого інституту як попереднє судове засідання, проведенням якого завершується стадія підготовки справи до судового розгляду.

Серед українських правознавців тематиці правового регулювання підготовки справи до судового розгляду присвячені роботи Г.П. Тимченко, Н.Л. Бондаревої-Зелінської, Д.Д. Луспеника та ін.

ЦПК України у ч. 1 ст. 130 визначив дві мети попереднього судового засідання:

з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду

або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

Існують різні підходи до розуміння цільової спрямованості попереднього судового засідання. Більшість процесуалістів сходяться на тому, що основною метою попереднього судового засідання є закінчення підготовки справи до судового розгляду шляхом з’ясування за участю сторін та третіх осіб організаційних та процесуальних питань, вирішення яких на стадії підготовки дає змогу найбільш оперативно та максимально ефективно провести судовий розгляд. Згідно з іншим підходом, метою проведення попереднього судового засідання є: визначення кола доказів, якими сторони будуть обґрунтовувати свої доводи та заперечення, в тому числі їх розкриття, з’ясування позиції сторін по суті справи, вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Про визначення ступеню готовності справи до судового розгляду як мету проведення попереднього судового засідання висловили свої позиції такі автори як І.В. Решетнікова, М.Л. Скуратовський. На думку інших науковців, метою попереднього судового засідання є з’ясування суті спору до судового засідання та надання сторонам можливості взаємно оцінити свої позиції у спорі і наявні докази та, виходячи з цього, врегулювати свої розбіжності минаючи судову процедуру. О.Г. Плешанов вважає, що сутність попереднього судового засідання має визначатися з урахуванням наступних факторів: мети, функціональної ролі та принципів процесу, що знаходять своє відображення в інституті попереднього судового засідання — змагальності, диспозитивності та процесуальної економії. Цілями попереднього судового засідання О.Г. Плешанов називає: процесуальне закріплення розпорядчих дій сторін, визначення істотних обставин та достатності доказів.

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 р. № 5 зазначено, що готуючи справи до розгляду, суд повинен визначити: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; характер спір- них правовідносин і зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини; вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з’ясувати, які докази є на підтвердження зазначених фактів; визначити коло доказів відповідно до характеру спірних право- відносин і роз’яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприяти врегулюванню спору до судового розгляду.

Отже, у підготовчій частині судового розгляду суд з'ясовує можливість розгляду справи по суті в конкретному судовому засіданні. Він звертає увагу на такі питання:

- Чи можна розглядати справу при даному складі суду?(Чи немає підстав для відводу/самовідводу?)

- Чи можливо розглядати справу по суті за наявної присутності учасників процесу?

- Чи можливо вирішити справу за наявних доказів?

Процесуальні дії з вирішення цих питань врегульовані статтями 163-172 ЦПК і проводяться у такому порядку.

Головуючий відкриває судове засідання у призначений для розгляду справи час і оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з викликаних у справі осіб з'явився у судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та повідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі. Перевіряючи явку в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, суд установлює, чи повідомлені ті, хто не з'явився, про час і місце судового засідання з дотриманням вимог закону, чи вручені особам, які беруть участь у справі, судові повістки у строк, визначений ч. 4 ст. 74 ЦПК. У разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, належним чином і в установленому порядку повідомленої про дату судового засідання, питання про можливість судового розгляду вирішується з урахуванням вимог статей 169, 224 ЦПК.

Суд встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевіряє повноваження представників. Встановлюючи особи учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, суд, на підставі даних паспорта, службового посвідчення чи іншого документа, що посвідчує особу, з'ясовує її прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, рід заняття і місце проживання. З'ясування інших відомостей чи обсягу повноважень у деяких учасників процесу (наприклад представника юридичної особи, свідка, експерта, спеціаліста) здійснюється на підставі окремих норм процесуального законодавства з метою встановлення наявності/відсутності обставин, які виключають можливість участі в процесі, чи родинних та інших стосунків зі сторонами, що впливає на оцінку доказів (пї. 21 постанови ВСУ від 12.06.2009 р. № 2). Якщо у справі бере участь особа, яка не володіє державною мовою, суд повинен з'ясувати, чи з'явився у судове засідання перекладач, і роз'яснити йому права та обов'язки, встановлені ЦПК. Перекладач попереджається під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Головуючий приводить перекладача до присяги, текст якої підписується перекладачем і разом з розпискою приєднується до справи.

Свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення. При цьому судовий розпорядник вживає заходів для того, щоб свідки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи.

Після цього головуючий з'ясовує, чи є які-небудь заяви чи клопотання у осіб, які беруть участь у справі. Відповідні заяви і клопотання розглядаються судом лише після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Клопотання, пов'язані з розглядом справи, суд вирішує негайно. Відмова в задоволенні клопотання не позбавляє осіб, які беруть участь у справі, права знову заявляти клопотання, але з інших підстав.

Суд переходить до вирішення питання про можливість розгляду справи у зв'язку з неявкою у судове засідання сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, а також свідка, експерта, спеціаліста, перекладача.

У разі участі у судовому засіданні експерта і спеціаліста головуючий роз'яснює їхні права та обов'язки, встановлені ЦПК, попереджає експерта під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також приводить його до присяги.

Після завершення підготовчої частини суд переходить до розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання (ч. 1 ст. 173 ЦПК).

Після доповіді про обставини справи головуючий запитує, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду.

Заявлені відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем, мирова угода сторін розглядаються судом у порядку, встановленому статтями 174,175 ЦПК. Такі розпорядчі дії сторони можуть здійснити протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і не визнає мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

При прийнятті відмови від позову, визнанні мирової угоди суд постановляє про це ухвалу, якою закриває провадження у справі. При визнанні відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Після доповіді у справі суд переходить до заслуховування осіб, які беруть участь у справі (ст. 176 ЦПК). Спочатку суд заслуховує пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших осіб, які беруть участь у справі. У разі звернення до суду особи, якій законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, вона дає пояснення першою. Якщо поряд із стороною, третьою особою у справі беруть участь їх представники, суд після пояснень сторони, третьої особи заслуховує пояснення їх представників, а за клопотанням сторони, третьої особи пояснення може давати тільки представник.

З метою повного з'ясування фактичних обставин сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання одна одній. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень.

Після заслуховування пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. Останній визначається судом залежно від змісту спірних правовідносин і в разі потреби може бути змінений (ч. 2 ст. 177 ЦПК).

У більшості випадків дослідження доказів починається з допиту свідків (статті 180-184 ЦПК). Кожний свідок допитується окремо у відсутності інших свідків, які ще не дали показань.

Головуючий, встановивши особу свідка, роз'яснює його права. Допит свідка розпочинається з пропозиції суду розповісти все, що йому особисто відомо у цій справі, після чого свідку можуть ставити питання особи, які беруть участь у справі. Першою ставить питання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім - усі інші особи, які беруть участь у справі. Головуючий має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, знімати питання, поставлені свідку, якщо вони зачіпають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду.

Суд має право з'ясовувати суть відповідей свідка на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання свідку після закінчення його допиту. Суд, сторони, інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання свідкам і при дослідженні інших доказів. Якщо показання свідка пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті, свідок, даючи показання, може користуватися письмовими записами. Ці записи подаються суду та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду.

Допит неповнолітніх свідків має істотні особливості, які визначаються віковим рівнем, розумовим розвитком та психологічним станом неповнолітніх. Зокрема, свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок дати правдиві показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від давання показань. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, - неповнолітніх проводиться у присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей. Зазначені особи можуть з дозволу суду поставити свідкові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань. У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість поставити йому питання.

У разі відкладення розгляду справи показання свідків, зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, або показання, які вони надали у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення, мають бути оголошені і досліджені у судовому засіданні, в якому ухвалено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні є неможливою. Особи, які беруть участь у справі, мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення (ст. 183 ЦПК).

У разі коли належно викликаний свідок без поважних причин не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, до нього може бути застосований такий захід процесуального примусу, як привід свідка (ст. 94 ЦПК). Про привід свідка суд постановляє ухвалу, яка передається для виконання до органів внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.

Також, за згодою, можуть бути допитані як свідки сторони, треті особи, їх представники, якщо вони заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто (ст. 184 ЦПК).

Письмові докази досліджуються у судовому засіданні за правилами, встановленими статтями 185,186 ЦПК.

З метою охорони особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб їх зміст може бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених ЦК.

Якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Якщо цього не зроблено, особа, яка подала заяву, повинна, згідно із загальними правилами доказування (ст. 60 ЦПК), подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і можуть бути підставою неприйняття його до уваги при оцінці доказів. У разі необхідності, за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо) (п. 28 постанови ВСУ від 12.06.2009 р. № 2).

Далі суд переходить до дослідження речових доказів. Вони оглядаються судом, а також пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, котрі, в свою чергу, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом речових доказів. Відповідні заяви заносяться до журналу судового засідання. У разі необхідності речові докази можуть пред'являтися експертам, спеціалістам і свідкам. У такому випадку особи, які беруть участь у справі, можуть ставити їм питання з приводу речових доказів, які були оглянуті цими особами.

Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи. У зв'язку з їх поясненнями суд може ставити питання іншим учасникам цивільного процесу. Заслухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів (ст. 192 ЦПК).

Судові дебати (ст. 193 ЦПК). Метою цієї частини є підведення підсумків дослідження доказів. Особи, які беруть участь у справі, виступають у судових дебатах з промовами в яких вони висловлюють свою думку про те, як повинна бути вирішена справа. У своїх промовах вони можуть посилатися лише на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судових дебатах спочатку надається слово позивачеві, за ним - його представникові, третій особі на його стороні, а за ними - відповідачеві, його представникові, третій особі на його стороні.

Якщо суд під час судових дебатів визнає необхідним з'ясувати нові обставини, які мають значення для справи, або дослідити нові докази, він постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі.

Після закінчення додаткового з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку (ст. 194 ЦПК).

Заключною, четвертою, частиною розгляду справи є ухвалення та оголошення рішення. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення) для ухвалення рішення.

Суд не ухвалює рішення і постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду, якщо при ухваленні рішення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії. У такому разі розгляд справи проводиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

Рішення ухвалюється з додержанням таємниці нарадчої кімнати.