Початок українізації армії

• Боротьба за відродження української державності не могла бути успішною без створення національних збройних сил. Ініціатором їх створення виступили самостійники

• 9 (22) березня 1917 p. З ініціативи М. Міхновського, палкого прихильника самостійної України та національних збройних сил, проведено перші збори українських старшин і солдатів Київського гарнізону, де проголосили створення Української військової ради, яка повинна була проводити роботу з організації української національної армії.

• 16 (29) березня 1917 р. Українська військова рада сформувала Український військовий клуб імені гетьмана П. Полуботка та Український організаційний комітет. Члени клубу агітували українських вояків об’єднуватися під гаслами Центральної Ради.

• 18 квітня (1 травня) 1917 р. Під час святкування 1 травня відбулося українське військове свято (з ініціативи клубу ім. П. Полуботка), учасники якого оголосили себе 1-м українським полком ім. Б. Хмельницького, який налічував 3,5 тис. осіб.

• Утім керівництво Центральної Ради не усвідомлювало важливості створення української армії.

Виникнення Вільного козацтва

• Для захисту української державності та охорони правопорядку на місцях почали створювати підрозділи Вільного козацтва — добровільні військово-міліцейські формування.

• Квітень 1917 р. Виник перший кіш Вільного козацтва у Звенигородському повіті на Київщині.

• Згодом такі формування почали поширюватися на Лівобережжі, Волині, в Запоріжжі та інших регіонах України з національно свідомих селян і робітників віком старше 18 років.

• Головою військових формувань вільного козацтва, його почесним отаманом став Павло Скоропадський, а наказним отаманом — І. Полтавець-Остряниця.

• Центром Вільного козацтва стала Біла Церква.

• Головна мета Вільного козацтва:

• підтримувати демократичний устрій у суспільстві;

• боротися з ворогами українського народу;

• не допускати братовбивства;

• боротися проти анархії;

• забезпечувати правопорядок;

• «бути на варті волі та спокою в Україні».

• Жовтень 1917 р. У підрозділах Вільного козацтва налічувалося 60 тис. військовиків.

• П. Скоропадський хотів надати в розпорядження Центральної Ради свій українізований корпус із 40 тис. бійців, але М. Грушевський і В. Винниченко заперечували необхідність мати регулярну армію.

• Важливою подією цього етапу Української революції була робота в Києві 18 травня 1917 р. І Українського військового з'їзду, у якому брали участь 700 делегатів.

• Вони підтримали вимоги Центральної Ради щодо автономії України,

• обрали Військовий генеральний комітет із 18 осіб на чолі із Симоном Петлюрою

• М. Міхновський став одним із 18 членів Військового генерального комітету.

• а також зажадали повернення козацьких клейнодів з музеїв Петрограда та Москви, відкриття українських військових шкіл, підготовки українських військових статутів та підручників.

Наслідки роботи І Всеукраїнського військового з’їзду

1. Військові визнали Центральну Раду «єдиним компетентним органом, покликаним вирішувати всі справи, що стосуються цілої України та її відносин з Тимчасовим урядом».

2. Водночас із українізацією армії розгорнулася українізація флоту, який на Чорному морі на 75% комплектувався із жителів України.

• Відчувши широку підтримку громадськості, зокрема з боку військових, Центральна Рада розпочала упорядкування відносин з Тимчасовим урядом.

• Центральна Рада відрядила до Петрограда делегацію з 10 осіб на чолі з В. Винниченком (середина травня 1917 p.).

• Делегація везла до російської столиці «Записку Центральної Ради до Тимчасового уряду», де наголошувалося таке:

  1. Центральна Рада є «голосом українського народу» і вже здійснює культурно-національну автономію;

  2. Тимчасовий уряд має визнати автономію України;

  3. Україна проголошує своє право на участь у мирних переговорах;

  4. Росія не повинна чинити перешкоди українізації військ.

Висновок

Поїздка успіху не мала, Тимчасовий уряд погоджувався лише на культурно-освітню автономію для України. Тимчасовий уряд відхилив вимоги щодо автономії, мотивуючи свої дії такими причинами:

1. Оскільки Центральна Рада не обрана всенародним голосуванням, вона не може висловлювати волю всього народу українських земель.

2. Проголошення автономії України може призвести до територіальних та інших непорозумінь.

3. Питання про адміністративний устрій майбутньої Російської федеративної республіки повинні вирішувати лише Установчі збори.

• Остаточному рішенню Тимчасового уряду з українського питання передував візит О. Керенського до Києва та його зустріч з М. Грушевським, але успіху цей візит не мав.

• На початку червня 1917 р. Тимчасовий уряд визначився з відповіддю. Вимоги Центральної Ради було відхилено. Тимчасовий уряд не визнав Центральну Раду як виразника волі українського народу.

2-й УКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ З'ЇЗД

• 5-10 червня 1917 р

• 2300 делегатів від 1,6-1,8 млн вояків

• Напередодні з'їзду Тимчасовий уряд вислав до Киева з приводу з'їзду дві телеграми:

  1. Керенський забороняв з'їзд

  2. Тимчасовий уряд відкидає всі домагання Української Центральної Ради щодо автономії України

Політика Росії спонукала Українську Центральну Раду до активних дій.

• З (16) червня 1917 р. Центральна Рада прийняли резо­люцію:

  1. Звернутися до всього українського народу із закликом організувати і приступити до побудови автономії.

  2. Негайно видати Універсал до українського народу, в якому пояснити сутність домагань української демо­кратії щодо автономії.

• Делегати 2-го українського військового з'їзду перед по­чатком роботи зібралися на Софійському майдані. У при­сутності десятків тисяч селян, після молебню та урочистого виконання українського гімну, вони заприсяглися не повер­татися до своїх частин без автономії України.

• З'їзд запропонував Центральній Раді приступити у згоді з національними меншинами до створення основ авто­номного устрою.

• З'їзд зобов'язався забезпечити Центральній Раді найак­тивнішу підтримку.

• Було підтверджено постанову 1-го Українського військо­вого з'їзду про українізацію армії та затверджено статут Військового генерального комітету на чолі з С. Пет­люрою.

• З'їзд обрав Раду військових депутатів і ухвалив, щоб вона увійшла складовою частиною до Центральної Ради.

• Рада військових депутатів обрала постійну президію у складі українських соціал-демократів П. Войтенка,

У цій ситуації було вирішено вдатися до самостійного декларування автономії в Універсалі — документі-зверненні до українського народу.

За часи діяльності Центральної Ради нею було видано чотири Універсали