Універсали Центральної Ради

І Універсал,

23 (10) червня 1917 р.

• Проголошення національно-територіальної автономії України у складі Російської федерації

• Вищим органом влади в Україні проголошувалася Центральна рада

• Україна брала на себе право скликати Всеукраїнські Установчі збори для прийняття законів

• Сподівання, що Всеросійські Установчі збори ухвалять рішення про надання Україні автономії, що національні меншини підтримають боротьбу за автономію

• Утворення 15 (28) червня 1917 р. українського уряду — Генерального Секретаріату, який очолив В. Винниченко.

• Уряд складався з восьми генеральних секретарств і генерального писаря. Генеральним писарем став П, Христюк, секретарем військових справ — С. Петлюра, секретарем міжнаціональних справ — С Єфремов, секретарем внутрішніх справ — В. Винниченко; інші секретарства очолили X. Барановський, Б. Мартос, В. Садовський, М. Стасюк, І. Стешенко (за партійною приналежністю уряд був переважно соціал-демократичним)

• Звіт делегації Тимчасового уряду після повернення з переговорів у Києві про готовність визнати автономію України спровокував гострі суперечки між членами уряду, чим поглибив політичну кризу в Росії

• Тяжке становище в країні, яке дедалі погіршувалося,

• масові демонстрації 18 червня в Петрограді й інших містах,

• невдалий наступ на Південно-Західному фронті

• змусили Тимчасовий уряд шукати угоди з Центральною Радою.

• У Петрограді непокоїлися з приводу подій в Україні й уряд звернувся із закликом до Центральної Ради не відриватися від єдиної батьківщини і не розколювати армію. Однак марність подібних відозв стала очевидною

• 29 червня до Києва прибула російська делегація на чолі з міністрами О. Керенським, І. Церетелі та М. Терещенком для переговорів.

• Центральна Рада має відкласти остаточне розв’язання питання про статус України до Установчих зборів

II Універсал

3 Липня 1917 р.

Причини

1. Пошук порозуміння між УЦР і ТУ

2. Пошук ТУ підтримки в середині країни у звя’язку з поразками на фронті

3. Діяльність делегації від ТУ

Зміст

1. Визнання ГС вищим органом влади в Україні

2. Проголошення Центральної Ради й Генерального Секретаріату крайовими органами влади в Україні

3. Склад ГС затверджує ТУ

4. Відмова України від проголошення автономії до Всеросійських Установчих зборів

5. Формування українських військових частин під контролем російського командування

6. Введення до складу Центральної влади представників неукраїнських народностей, що перетворить Центральну Раду з національного на територіальний демократичний представницький орган

Результати

1. Досягнуто компромісу між УЦР та ТУ

Наслідки для Росії

• Липнева криза Тимчасового уряду, оскільки деякі його представники все одно вважали занадто значною поступкою Україні визнання за нею права на автономію. Кадети вийшли з уряду на знак протесту. О. Керенський формує новий коаліційний уряд, у якому не знайшлося місця для головного прихильника досягнутих у Києві умов – М. Церетелі.

Наслідки для України

4-9 липня виступ самостійників

• Намагання керівників Центральної Ради досягти порозуміння з Тимчасовим урядом і угода з ним викликали обурення самостійників.

• М.Міхновський, голова Братства самостійників В. Отаманівський, члени Військового клубу ім. гетьмана Павла Полуботка М. Шаповал та ін.

• Самостійники вирішили підняти збройний виступ, унаслідок якого всю владу в Києві, а потім і в усій Україні передати Центральній Раді.

• 2-й Український полк ім. Б. Хмельницького

2-й Український полк ім. П. Полуботка

• Виступ розпочався в ніч із 4 на 5 липня.

• Солдати-полуботківці виступили з Сирецьких таборів, зайняли казарми 1-го запасного полку, забрали там зброю та вирушили до міста.

• Проте командир богданівців полковник Ю. Капкан, який обіцяв узяти участь у виступі, вирішив використати свій полк для приборкання полуботківців. Коли він вивів солдат з казарм, частина богданівців приєдналася до полуботківців.

• Повстанці почали займати найважливіші установи Києва та вчиняти погроми.

• Центральна Рада 5 липня скликала термінову нараду Генерального секретаріату, на якій був присутній і представник повстанців.

• Було досягнуто згоди щодо припинення конфлікту беззбройними засобами.

• Проте командувач Київського військового округу полковник К. Оберучев дав розпорядження вжити проти полуботківців найрішучіших заходів і направив для цього війська.

• Повстанці були роззброєні й відправлені на Румунський фронт. Частину з них було заарештовано та передано російським судовим властям.

УЦР фактично вона сприяла придушенню його виступу, хоча і домоглася відправки полку ім. гетьмана Павла Полуботка як єдиного цілого.

Це завдало удару не лише самостійникам, відчутної поразки зазнала українська національно-демократичпа революція.

• В Україні почали відроджуватися чорносотенні органі­зації, що відкрито виступили проти прагнення українського народу до самовизначення.

• Стягнуті в Україну військові частини, вірні Тимчасовому уряду, намагалися полювати вірні Центральній Раді війська, роззброїти їх.

• 26 липня 1917 р. Український полк ім. Б. Хмельницького, дислокований у Києві, вирушив на фронт. Під час від'їзду з Київського вокзалу ешелон з богданівцями розстріляли кулеметним вогнем.

• Очевидці зауважували: «Залишаючи Київ вони (полуботківці) посилали прокляття Центральній Раді і обіцяли допомогти більшовикам у боротьбі з Тимчасовим Урядом, якщо це знадобиться...».