- •2.Поняття власності і права власності.
- •3.Зміст суб’єктивного права власності.
- •4.Субєкти права власності.
- •5.Здійснення права власності. Межі здійснення.
- •6. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження речі.
- •7. Первісні та похідні способи набуття права власності.
- •8. Створення ( переробка ) речі як підстава набуття права власності.
- •9. Набуття права власності за договором чи іншим правочином. Момент виникнення права власності у набувача за договором.
- •10. Набуття права власності на безхазяйну річ та бездоглядну домашню тварину. Стаття 335. Набуття права власності на безхазяйну річ
- •11 Набуття права власності на знахідку
- •12.Скарб
- •13 Набувальна давність
- •15. Відчуження власником свого майна як підстава припинення права власності.
- •16.Відмова від права власності та знищення майна як підстави припинення права власності .
- •17.Особливості припинення права власності та відмови від права власності на нерухоме майно.
- •20.Викуп пам'ятки культурної спадщини
- •21.Реквізиція
- •22. Поняття спільної власності
- •23. Право спільної часткової власності.Підстави виникнення.Реальна та ідеальна частка.
- •24.Здійснення права спільноїчастковоївласності.Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності
- •25.Право спільноїсумісноївласності: підставивинекниння , здійснення.
- •26.Особливостіправового статусу подружжя як співвласників
- •27 Підстави припинення права спільної сумісної власності та спільної часткової власності
- •28.Право приватної власності.Суб'єкти.
- •35. Юридичні особи як суб’єкти права власності
- •36. Право власності приватних підприємств
- •37 Особливості здійснення права приватної власності господарськими товариствами. Право власності кооперативів
- •39.Право державної власності. Суб’єкти права державної власності. Обєкти права державної власності.
- •40.Право комунальної власності. Поняття, суб’єкти, об’єкти.
- •41.Поняття захисту права власності.
- •42.Класифікація способів захисту права власності.
- •43. Витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація ): поняття віндикації ,суб’єкти віндикації.
- •44.Презумпція добросовісності набуття та законності володіння, предмет віндикації,межі віндикації, розрахунки при віндикації.
- •45.Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння
- •46.Визнання права власності.
- •47. Вимоги про виключення майна з акта опису (звільнення з-під арешту).
- •48. Зобов’язально-правові способи захисту права власності.
- •49. Конкуренція позовів
- •50. Загальна характеристика речових прав на чуже майно.
- •51.Право володіння чужим майном
- •52.Право користування чужим майном ( сервітут )
- •53. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис)
- •54 Право забудови суперфіций
- •55Право господарського відання та оперативного управління
- •Право оперативногоуправління
52.Право користування чужим майном ( сервітут )
ст 401 поняття користування чужим майном
-право користування чужим майном ( сервітут ) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів ( земельний сервітут ) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені
-сервітут може належати власникові ( володільцеві ) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі ( особистий сервітут )
За своєю природою сервітути бувають приватноправовими та публічними. До приватних належать ті, які покликані забезпечувати інтереси окремих приватних осіб.
Публічні ж, натомість, завжди пов'язані з нерухомими речами
53. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис)
У випадку виникнення у особи необхідності використання чужої земельної ділянки для сільськогосподарських потреб їй надається право землекористування, яке може відчужуватися або передаватися у порядку спадкування.
Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між її власником і особою, яка виявила бажання користуватися нею (землекористувачем). Строк названого договору нормативно не визначений і тому встановлюється за домовленістю сторін. Разом з тим строк договору про надання права користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років (ч. 1 ст. 408 ЦК). Виходячи з призначення земельної ділянки, він укладається на довгостроковий період. Якщо такий договір укладено без визначення строку його дії, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це іншу сторону не менш як за один рік. За загальним правилом, цей договір є оплатним.
54 Право забудови суперфіций
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) - цевідносини, за якимивласникземельноїділянкимає право надатиїї в користуванняіншійособі для будівництвапромислових, побутових, соціально-культурних, житлових та іншихспоруд і будівель. Суперфіційвиникає на підставі договору чизаповіту , власникземельноїділянкимає право надатиземельнуділянкуабоїїчастину в користуваннясуперфіціарію - фізичнійчиюридичнійособі - для будівництвапромислових, побутових, соціально-культурних та іншихспоруд і будівель [безоплатноабо за обумовлену плату (суперфіцій). Зазначене право можевиникнути на підставі договору або, абозаповіту.. Строк користування земельною ділянкоюдержавноїчикомунальноївласності для забудови не можеперевищувати 50 років.
55Право господарського відання та оперативного управління
Право господарськоговідання
За ГК (ст. 136) право господарськоговідання є речовим правом суб'єктапідприємництва, якийволодіє, користується і розпоряджаєтьсямайном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженнямправомочностірозпорядженнящодоокремихвидів майна за згодоювласника у випадках, передбачених ГК та іншими законами.
Право оперативногоуправління
Важливимздаєтьсязосередитиувагу на характернихознаках права оперативного управління: наявності правомочностей, отриманихвідвласника, і визначенні ним меж використання майна. Зурахуваннямцихобставинможназапропонуватитакевизначенняпоняття, щорозглядається:
Право оперативного управління - цезаснованенаправівласностііншої особи і наданому нею повноваженні право володіння, а такожобмежені права користування і розпорядженнямайном в цілях і межах, встановленихвласником.
