35. Юридичні особи як суб’єкти права власності

Статтею 318 ЦК суб'єктами права власності називаються Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені у ст. 2 ЦК, а саме - фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, АРК1, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Як суб'єкти права власності в ст. 20 Закону «Про власність» передбачаються такі юридичні особи: колективні підприємства, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, кооперативи, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

36. Право власності приватних підприємств

Різновидом підприємств за ознакою форми власності, на базі якої функціонує підприємство, є приватні підприємства. Особливості правового становища таких підприємств регламентуються законодавством лише схематично.  Так, відповідно до ст. 113 ГК, приватним підприємством є підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їхньої) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (дочірнє підприємство іншого приватного підприємства). Отже, основною особливістю такого підприємства є лише форма власності, на базі якої воно функціонує.  Відповідно до ч. 2 ст. 113 ГК, порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом (загальні положення щодо підприємств - статті 62-72 ГК) та іншими законами.  Приватні підприємства можуть бути двох типів - унітарного та корпоративного. За підприємством унітарного типу майно може закріплюватися на будь-якому з основних правових титулів - праві власності, праві господарського відання, праві оперативного управління.  Приватне підприємство корпоративного типу має ту особливість, що майно за ним зазвичай закріплюється на праві спільної часткової приватної власності (на відміну від господарського товариства та виробничого кооперативу). Проте слід зазначити, що ГК України не містить положень щодо правового титулу майна такого підприємства, а отже - й не виключає застосування таких правових титулів, як право господарського відання чи право оперативного управління). 

37 Особливості здійснення права приватної власності господарськими товариствами. Право власності кооперативів

Право власності господарських товариств — право на володіння, розпорядження і користування майном, що надане акціонерним товариствам, товариствам з обмеженою і з додатковою відповідальністю, повним, командитним та довірчим товариствам. Об'єктами П. в. г. т. як юридичної особи є майно, передане йому у власність засновниками й учасниками, продукція, вироблена товариством у результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на законних підставах. Майном, яке передається засновниками й учасниками у власність товариства, можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, результати інтелектуальної діяльності, кошти, в тому числі в іноземній валюті. П. в. г. т. здійснюється вищими органами управління (загальні збори засновників або акціонерів). Це право припиняється з моменту припинення діяльності самих товариств на підставах, зазначених у ст. 19 Закону України «Про господарські товариства». В інших правових системах господарські товариства є суб'єктами права приватної власності як юридичні особи.

Поняття права власності кооперативів. Кооперативна власність, тобто майно, створене шляхом об'єднання грошових і речових ресурсів для виробничої діяльності або задоволення матеріальних потреб групи громадян, що створили на добровільних засадах це об'єднання, служить однією з важливих форм товарного ринкового господарювання 

Право власності кооперативів (кооперативної власність-сукупність норм, що встановлюють правові підстави (способи) створення (виникнення) майна кооперативів, об'єкти, зміст, тобто порядок колективного володіння, користування, розпорядження майном.

У зв'язку з існуванням різноманітних кооперативних організацій та їх спілок право кооперативної власності складається із загальних і деяких особливих правил (діючих для відповідного типу або виду кооперативних організацій).

38. Право власності громадських та релігійних організацій, благодійних та інших фондів, об'єднань юридичних осіб. Об'єднання зазначених суб'єктів права власності в одну класифікаційну рубрику пояснюється тим, що в законі всі вони віднесені до некомерційним організаціям з витікаючими з цього наслідками. До того ж і сам законодавець досить чітко ще не визначився в питанні про те, чи існує чи родове поняття, під яке можна було б підвести всі зазначені види юридичних осіб як суб'єктів права власності. Так, в нині скасованому Законі РФ про власність в розділі III "Право власності громадських об'єднань (організацій)" фігурувала не тільки власність зазначених об'єднань (організацій), а також власність благодійних та інших громадських фондів та релігійних власність організацій. Важливо при цьому підкреслити, що власність всіх цих організацій, фондів та об'єднань належить нині до приватної власності юридичних осіб, хто б не виступав в якості їх засновників, членів, учасників або спонсорів. Зазначені організації, фонди, об'єднання відносяться до числа таких

юридичних осіб, щодо яких їх засновники (учасники) не мають майнових прав. Це положення закріплено у вигляді загального в п. Зет. 48 ГК і конкретизовано стосовно до громадським і релігійним організаціям у п. 2 ст. 117 ЦК.