Ознаки периферійного (в”ялого) паралічу (парезу):

1.     Відсутність або зниження рефлексів (арефлексія, гіпорефлексія). Виникає в результаті порушення рефлекторної діяльності сегментарного апарату спинного мозку чи стовбура головного мозку.

2.     Пониження м”язового тонусу (атонія, гіпотонія). Виникає в результаті втрати тонусу гама-мотонейронів спинного мозку.

3.     Атрофія м”язів. Виникає за рахунок відсутності трофічних імпульсів від спинного та головного мозку.

4.     Фібрилярні або фасцикулярні посмикування м”язів. З”являються в результаті подразнення патологічним процесом  передніх рогів та передніх корінців спинного мозку.

5.     Параліч обмежений, так як уражаються або передні роги або передні корінці, що проводять імпульси до окремих груп м”язів.

6.     Реакція дегенерації (переродження), що виникає на 10-14 день після появи паралічу.

При вивченні електрозбудливості м”язів виявляють, що КЗС  менше   АЗС, тобто катодзамикальне скорочення м”язів є меншим за анодзамикальне скорочення. В нормі КЗС більше АЗС.

 

Чутливість. Анатомія провідних шляхів. Методика дослідження. Симптоми пошкодження.

 

Чутливість – це здатність організму сприймати подразнення з зовнішнього та внутрішнього середовища. Існують різні класифікації чутливості. Згідно клінічної класифікації, в основі якої лежить розпізнавання виду подразнення, чутливість поділяєтьс на:

                      а) поверхневу

                      б) глибоку

                      в) складну

До поверхневої чутливості відносять: тактильну (відчуття дотику), больову (відчуття болю), температурну (відчуття холоду чи тепла),  тріхоестезію (відчуття дотику до волосся), гігрестезію (відчуття вологості), тощо.

До глибоких видів чутливості відносять: м”язово-суглобове (відчуття руху в суглобі), вібраційне (відчуття коливання камертону), відчуття маси, тиску,  кінестетичне чуття (відчуття руху шкірної складки).

Серед  складних видів чутливості розрізняють стереогностичну, локалізації, двомірно-просторову, дискримінації.

Чутливість — це частина ширшого поняття рецепції; до чутливості належить тільки та частина рецепції, яка сприймається рецепторами і усвідомлюється корою.

Аналізатор — це функціональна система, до складу якої входять рецептори, аферентні шляхи та відповідна зона кори великого мозку. Кірковий кінець аналізатора — це первинні проекційні зони кори, для яких характерний соматотопічний принцип будови. Аналізатор забезпечує сприймання, проведення та переробку однотипних нервових імпульсів.

Рецептори — це спеціалізовані периферичні чутливі утворення, здатні сприймати будь-які зміни усередині організму, а також на зовнішній поверхні тіла і передавати ці подразнення у вигляді нервових імпульсів. Інакше кажучи, рецептори здатні перетворювати одну форму енергії в іншу, не перекручуючи змісту інформації. Подразники навколишнього чи внутрішнього середовища, трансформуючись у нервовий процес, надходять до мозку у вигляді нервових імпульсів.

За місцем розташування, а також залежно від функціональних особливостей рецептори підрозділяють на екстерорецептори (больові, температурні, тактильні тощо), пропріорецептори(м'язах, окісті, сухожилках, зв'язках, суглобових поверхнях) та інтерорецептори (сприймають подразнення, що виникають у глибоких тканинах і несуть інформацію про тонус м'язів, положення тіла та його частин у просторі, обсяг довільних рухів).