Об”єктивні розлади чутливості:
1. Анестезія – повна втрата одного або кількох видів чутливості. Наприклад: анальгезія - втрата больової чутливості
терманестезія - втрата температурної чутливості
батіанестезія - втрата глибокої м”язово-суглобової чутливості
2. гіпестезія – зниження чутливості;
3. гіперестезія – підвищення чутливості;
4. дизестезія – спотворення чутливості (тепло відчувається хворим
як холод, дотик – як біль);
5. гіперпатія – неприємні больові відчуття, що виникають лише при
нанесенні сильних подразнень;
6. дисоціація – порушення одних видів чутливості при збереженні
інших видів в тій самій ділянці;
7. синестезія - відчуття подразнення не тільки в місці його
нанесення, але й в іншому місці;
8 поліестезія – відчуття одного подразнення, як багатьох нанесених
Порушення чутливості можуть виникати і самостійно, без зовнішніх подразнень. Це насамперед парестезії і так званий спонтанний біль.
Парестезіями називають відчуття оніміння, повзання мурашок, жару або холоду, поколювання, затерплості, що виникають без зовнішніх впливів.
Біль посідає особливе місце серрд інших видів відчуттів. Для болю немає єдиного адекватного подразника. Біль виникає від впливу різних чинників у різних органах.
Згідно із сучасними уявленнями, біль є суб'єктивним сприйманням системних процесів, які включають сенсорну оцінку інформації про ноцицептивні (больові) стимули і про рефлекторніреакції, спрямовані на захист організму від дії цих подразників.
Розрізняють біль місцевий, проекційний, іррадіювальний та рефлекторний.
Місцевий біль виникає в ділянці больового подразнення, його легко локалізувати. Прикладом може бути периферичний біль, що з'являється у разі ураження нервового стовбура або задньогокорінця.
У разі проекційного болю локалізація його не збігається з місцем подразнення нервових стовбурів і корінців. Інакше кажучи, біль відчувається не в місці подразнення, а в ділянці, яка іннервується цими нервами. Прикладом його може бути біль у разі радикуліту.
Іррадіювальний біль виникає у тому разі, коли внаслідок подразнення патологічним процесом біль з однієї гілки нерва поширюється на іншу гілку того ж нерва, яка безпосередньо не ушкоджена. Так, у разі подразнення однієї з гілок трійчастого нерва біль може іррадіювати на іншу гілку.
Рефлекторний біль — це больові відчуття, які спричиняються ноцицептивними подразненнями внутрішніх органів. Унаслідок збудження провідників больового відчуття біль виникає не на місці патологічного процесу, а в окремих ділянках тіла — дерматомах. Шкіра тут стає особливо чутливою до больових стимулів (гіпералгезія). Це зони Захар'їна—Теда, а біль, що виникає в них, називають вісцеросенсорним феноменом. Прикладом цього може бути біль у лівій руці, лівій лопатці, що виникає за наявності захворювань серця, у ділянці пупка — у разі захворювання шлунка, у вусі — якщо хвора гортань, тощо.
Біль може виникати у відповідь на здавлювання або натяг нерва чи корінця. Такий біль називають реактивним.
Існує ще один вид розладу больової чутливості — так звана каузалгія (пекучий біль). Вона виникає у разі травматичного часткового ураження стовбурів присереднього і великогомілкогонервів. Повний розрив нервового стовбура майже ніколи не призводить до розвитку каузалгії. Біль виникає внаслідок подразнення волокон симпатичної нервової системи, що обумовлює розвиток симпаталгії (вегеталгії). Характерним є симптом мокрої ганчірки — хворі відчувають полегшення від прикладання мокрої ганчірки до больової зони. Феномен каузалгії вперше описав київський хірург Ю.К.Шимановський (1861). Під час Кримської війни М.І.Пирогов спостерігав подібні випадки і описав їх під назвою «травматична гіперестезія». Повніше описання цього синдрому дав С.Вейр-Мітчелл (S.Weir-Mitchell, 1864).
Типи чутливих порушень
Рис. Типи чутливих порушень
В залежності від рівня ураження чутливих шляхів розрізняють 3 типи чутливих порушень (дивись малюнок)
1. периферійний (схема посередині)
2. сегментарний (бічні схеми)
3. провідниковий.
1. Периферійний тип спостерігається при ураженнях одного або
декількох периферійних нервів та сплетень.
В свою чергу цей тип поділяють на:
а) мононевритичний - чутливість випадає в зоні інервації будь-якого периферійного нерва;
б) поліневритичний – виникає при множинному симетричному ураженні нериферійних нервів і проявляється чутливими розладами в дистальних відділах кінцівок у вигляді “шкарпеток”, “рукавичок”;
в) плексалгічний – виникає при ураженні сплетення, при цьому чутливі розлади локалізуються в зоні інервації сплетення.
2. Сегментарний тип буває при ураженні чутливих волокон на рівні сегменту спинного мозку і чутливі випадіння бувають у вигляді смуг поперечних на тулубі і поздовжніх на кінцівках.
Цей тип поділяють на:
а) сегментарно-корінцевий – коли уражені задні корінці і
спинномозкові вузли, а тому в відповідних сегментах випадають всі види чутливості;
б) сегментарно-дисоційований – коли уражені задні роги або передня біла спайка, а , значить, в сегменті випадає больова і температурна чутливість при збереженні тактильної.
3. Провідниковий тип виникає при ураженні чутливих провідників в межах спинного й головного мозку, спіноталамічного шляху, шляхів Голя і Бурдаха, медіальної петлі, таламокоркового шляху, кори). При цьому типі чутливість випадає від певного рівня ураження зверху донизу.
Рис. Типи чутливих порушень
Мозочок. Анатомія. Функція. Методика дослідження. Симптоми ураження.
Мозочок (cerebellum) Провідним органом системи статики, координації рухів і м'язового тонусу є мозочок та його зв'язки з іншими відділами нервової системи.
Мозочок розташований у задній черепній ямці над довгастим мозком та мостом. Над ними у вигляді даху знаходиться намет мозочка (tentorium cerebelli), який відділяє мозочок від великого мозку.
Рис. Мозочок
Мозочок складається із філогенетично старшої частини – хробака (paleocerebellum) і нової частини - півкуль(neocerebellum), які розвиваються паралельно з корою великого мозку.
В білій речовині кожної півкулі мозочка є парні ядра. Найдавнішим з них є ядро намету (nucl. fastigii), безпосередньо пов”язане з вестибулярними ядрами стовбура мозку. Латеральніше розташовані кулясте (nucl. globоsus) та коркоподібне (nucl emboliformis) ядра, що мають відношення до рухів тулуба. Найбільш латеральне положення займає філогенетично молоде зубчасте ядро (nucl dentatus), що відповідає за рухи кінцівок.
Як основне утворення координаційної системи мозочок пов”язаний з усіма відділами центральної нервової системи за допомогою трьох пар ніжок.
Нижні ніжки мозочка (pedunculi cerebellum caudales) проходять від мозочка до довгастого мозку. В їхньому складі є такі висхідні шляхи: