Ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, до ОСОБА_11, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: державний нотаріус ОСОБА_12, про визнання недійсним правочину відмови від спадщини та надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - залишити без руху.
Повідомити позивачів про необхідність у строк не більше 5 днів з дня отримання ухвали усунути зазначені недоліки позовної заяви.
Роз'яснити позивачам, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскаржена лише щодо сплати судового збору у встановлений законом строк і порядок, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом
Суддя Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_18
Висновок:
Треті особи, можуть бути залучені до провадження лише після його відкриття, а не одночасно під час подання позовної заяви. Таке залучення повинно бути обґрунтоване та підтверджене доказами.
Суд вказує, що згідно ч. 1 ст. 34 ЦПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред’явивши позов до однієї чи обох сторін. Дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає, що треті особи, які заявляють самостійні, зазначені лише у вступній та прохальні частині, а тому їхнє відношення до цього позову суду не зрозуміле. Окрім того, особа стає третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, лише після відкриття провадження у справі, шляхом пред’явлення позову до однієї чи обох сторін, а на стадії подання позовної заяви вона фактично є позивачем, оскільки виходячи із ч. 1 ст. 34 ЦПК України, вона має усі процесуальні права і обов’язки позивача.
Апеляційний суд Запорізької області
судова палата з розгляду цивільних справ
Україна, 69005,м. Запоріжжя, пр. Соборний,162
Суддя 1-ї інстанції Соболєва І.П. Суддя доповідач Бондар М.С
Є.у. N 317/1176/15
14 квітня 2016 року
Справа N 22ц/778/1783/16
УХВАЛА
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Бєлка В.Ю., Онищенко Е.А.
секретар - Книш С.В.
при участі: прокурора - адвоката
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 18.02.2016 року про відмову у прийнятті зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення обсягу зобов'язань подружжя за кредитним договором у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
Встановила:
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - житлового будинку N 54 по вул. Чорноволенко в с. Нижня Хортиця Запорізького району.
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі-Банк) подало до суду зустрічні вимоги до сторін у цій справі про визначення обсягу зобов'язань подружжя за кредитними зобов'язаннями, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 за договором кредиту від 01.03.2007 року отримав у Банку грошові кошти у сумі 55 000 доларів США з терміном повернення 28.02.2022 року. Виконання зобов'язань було забезпечено договором іпотеки, предметом якого став спірний житловий будинок, належний одному із подружжя відповідачу ОСОБА_2. Натепер за рішенням суду, з останнього стягнуто заборгованість, яка виникла за згаданим кредитним договором. Оскільки ч. 4 ст. 65 СК при поділі майна мають бути враховані борги подружжя, заявник покликав визначити рівними зобов'язання подружжя за укладеним кредитним договором.
За ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 18.02.2016 року у прийнятті позовної заяви Банку відмовлено, оскільки вимоги Банку до позивача і відповідача не направлені на предмет спору між сторонами, що знаходиться на розгляді суду.
Посилаючись на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням процесуального закону Банк просив її скасувати.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 312 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо її постановлено з додержанням вимог закону.
Із матеріалів справи слідує, що спір між сторонами виник з приводу поділу майна подружжя набутого за час шлюбу, а саме - житлового будинку N 54 по вул. Чорноволенко в с. Нижня Хортиця Запорізького району.
При цьому позивач намагається у суді визначити житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя та встановити її частку на рівні 1/2.
Відповідно до ст. 26 ЦПК України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники.
Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві (ст. 26 ЦПК України).
Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов щодо предмета спору з метою захисту особистих суб'єктивних матеріальних прав чи охоронюваних законом інтересів, є третіми особами, які заявляють самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК України).
Треті особи суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у цивільну справу для захисту своїх суб'єктивних прав, свобод чи інтересів
Правовий статус третіх осіб зазначений у статтях 34-36 ЦПК України.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги, щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін (частина перша статті 34 ЦПК України).
Отже, по-перше, треті особи заявляють самостійну вимогу щодо предмета, про який сперечаються сторони.
Предмет позову це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
По-друге, спір стосується інтересів третьої особи, яка заявляє самостійну вимогу та є підстави припускати, що рішення суду у справі могло б вплинути на її права і обов'язки.
З огляду на викладене, слід зробити висновок, що в розумінні ст. 30,34,35 ЦПК у третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги має бути наявна юридична заінтересованість у результатах вирішення справи судом щодо предмету спору і реалізації ухваленого в ній рішення.
Окрім того, суд вирішує й питання про те наскільки участь цих осіб є важливою та чи можливе без них правильне вирішення спору.
Поданий позов обґрунтовуються доводами щодо виконання рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором й не стосуються будь-яких прав та обов'язків Банку на спірний житловий будинок, а пов'язані з наміром розподілу зобов'язань подружжя на погашення боргу, який виник за договором кредиту у одного із подружжя.
Також суд наголошує, що відмова у прийнятті зустрічного позову Банку, поданого у справі, не позбавляє його можливості звернутися до суду з окремим позовом.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Керуючись ст. 312,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -
