Міжнародна співпраця проти кіберзлочинності

Злочини у сфері інформаційних технологій дуже часто є міжнародними, тобто злочинці діють в одній державі, а їх жертви знаходяться в іншій державі. Тому для боротьби з такими злочинами особливе значення має міжнародну співпрацю.

Конвенція Ради Європи про злочинність у сфері комп’ютерної інформації ETS N 185 була підписана 23 листопада 2001 р. в Будапешті. Вона відкрита для підписання як державами – членами Ради Європи та іншими країнами, які брали участь в її розробці. Зокрема, її підписали Росія, США і Японія.

Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність ділить протиправні дії в кіберпросторі на чотири групи.

У першу групу злочинів, направлених проти конфіденційності, цілісності і доступності комп’ютерних даних і систем, входять:

• незаконний доступ (ст. 2),

• незаконне перехоплення (ст. 3),

• дія на комп’ютерні дані (протиправне навмисне пошкодження, видалення, погіршення якості, зміна або блокування комп’ютерних даних) (ст. 4) або системи (ст. 5).

Також до цієї групи злочинів входить протизаконне використання спеціальних технічних пристроїв (ст. 6) – комп’ютерних програм, розроблених або адаптованих до скоєння злочинів, передбачених в ст. 2-5, а також комп’ютерних паролів, кодів доступу, їх аналогів, за допомогою яких можна дістати доступ до комп’ютерної системи в цілому або будь-якій її частині). Норми ст. 6 застосовні лише в тому випадку, якщо використання (поширення) спеціальних технічних пристроїв направлене на здійснення протиправних діянь.

До другої групи входять злочини, зв’язані з використанням комп’ютерних засобів. До них відносяться підлог і шахрайство з використанням комп’ютерних технологій (ст. 7-8). Підлог з використанням комп’ютерних технологій включає зловмисне і протиправне введення, зміну, видалення або блокування комп’ютерних даних, яке спричиняє собою порушення автентичності даних, з наміром, аби вони розглядалися або використовувалися в юридичних цілях як автентичні.

Третю групу складає виробництво (з метою поширення через комп’ютерну систему), пропозиція і (або) надання в користування, поширення і придбання дитячої порнографії, а також володінні дитячою порнографією, що знаходиться в пам’яті комп’ютера (ст. 9).

Четверту групу складають злочини, пов’язані з порушенням авторського права і суміжних прав.

Згідно Конвенції кожне держава-учасник зобов’язано створити необхідні правові умови для надання наступних прав і обов’язків компетентним органам по боротьбі з кіберзлочинністю: виїмка комп’ютерної системи, її частини або носіїв; виготовлення і конфіскація копій комп’ютерних даних; забезпечення цілісності і збереження комп’ютерних даних, що віднесені до справи; знищення або блокування комп’ютерних даних, що знаходяться в комп’ютерній системі.

Конвенція також вимагає створити необхідні правові умови для покладання на Інтернет-провайдерів вимог із проведення збору і фіксації або перехоплення необхідної інформації за допомогою наявних технічних засобів, а також сприянні в цьому правоохоронним органам. При цьому рекомендується зобов’язати провайдерів зберігати повну конфіденційність про факти подібної співпраці.

На початку 2002 р. ухвалено Протокол N1 до Конвенції про кіберзлочинність, що додає в перелік злочинів поширення інформації расистського і іншого характеру, що підбурює до насильницьких дій, ненависті або дискримінації окремої особи або групи осіб, ґрунтується на расовій, національній, релігійній або етнічній приналежності.