Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції ПНК.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

Критика Конвенції про кіберзлочинність

Ряд громадських організацій підписалися під спільним протестом проти прийняття вищезгаданої Конвенції. До їх числа увійшли міжнародна організація Internet Society, організації Electronic Frontier Foundation (США), Cyber-Rights & Cyber-Liberties (Великобританія), Kriptopolis (Іспанія) та інші. Автори звернення заперечують проти положень, що вимагають від провайдерів Інтернету вести записи про діяльність їх клієнтів. У введенні відповідальності провайдерів за вміст інформації автори вбачають «безглуздий тягар, який заохочує стеження за приватними комунікаціями». У зверненні наголошується також, що положення про забезпечення державних органів шифрувальними ключами може стати підставою для свідчення користувачів проти самих себе, що протирічить статті 4 Європейських конвенції про захист прав людини.

Громадськість, крім того, виступає проти того, що за порушення авторських прав повинна неодмінно слідувати кримінальна відповідальність.

Література

  1. http://ru.wikipedia.org/wiki/Киберпреступность

  2. http://www.science-community.org/ru/node/16132

Контрольні питання:

  1. Які види протиправної діяльності в Інтернет ви знаєте?

  2. Яким чином кваліфікуються дії з перешкоджання нормальної роботи локальних та глобальних телекомунікаційних мереж та інформаційних систем на їх основі?

  3. Яку відповідальність передбачено за протиправні дії в Інтернет в країнах-членах ЄС?

  4. Чи вважаєте ви особисто необхідним впровадження кримінальної відповідальності за порушення авторських прав?

  5. Наведіть приклади застосування статей КК за вчинення протиправних дій в Інтернет. Яким чином реагувала громадськість на дані судові процеси?

Лекція 7 – Перспективи електронної комерції

7.1 Фактори розвитку систем електронної комерції

В Україні ємкість ринку електронної комерції складає 400-500 млн дол. Про це свідчать результати досліджень компанії Appleton Mayer.

«Протягом останніх 5 років український ринок електронної комерції показував щорічне зростання на рівні 50-60% незалежно від перманентних економічних коливань. При цьому ринок володіє серйозним потенціалом. Наприклад, в Германії ємкість ринку електронної комерції складає близько 36 млрд дол. У Україні аналогічний показник складає не більше 400-500 млн долл.», – говориться в повідомленні.

Результати дослідження підтверджують, що українські споживачі вже оцінили переваги онлайн торгівлі. Так, 71% респондентів заявили, що мають досвід здійснення онлайн покупок. З них 66% здійснювали онлайн покупки протягом останніх 3-6 місяців.

Комп’ютери і оргтехніка (включаючи комплектуючі), побутова техніка і книги стали найпопулярнішими товарними категоріями серед товарів, які українці купують онлайн. До інших категорій товарів, які респонденти найчастіше купували онлайн, також відносяться: мобільні телефони і аксесуари (27%), бронювання/покупка квитків (22%), продукція (16%) сувенірного дарунку, їжа і напої (12%), товари для дітей (11%), мультимедійна продукція (9%), канцтовари (9%), фото- і аудіотехніка (8%).

У 2009 р. понад 60% інтернет-користувачів по всьому світу вважали за краще оплачувати свої онлайн покупки банківською картою. У Україні 71% респондентів оплачують онлайн покупки готівкою (при доставці), 19% вибирають спеціалізовані системи онлайн платежів, 18% оплачують замовлення за допомогою банківських карт, 13% вибирають банківський переказ і 7% – післяплата. Альтернативні способи оплати (наприклад, через платіжні термінали) займають 2%.

В ході дослідження 79% респондентів вказали економічну вигоду від покупок в онлайн магазинах як основну перевага.

Основні фактори, які гальмують розвиток українського ринку електронної комерції:

  • відсутність законодавчої бази, яка б регулювала процес купівлі/продажу онлайн, здійснення електронних платежів за оплачені товари/послуги та яка б встановлювала прозорі правила гри на ринку (як для продавців, так і для покупців),

  • слабо розвинена національна система електронних платежів,

  • низька ефективність більшості існуючих українських торгівельних майданчиків,

  • низький рівень проникнення Інтернету (особливо в регіонах).