4. Перелічить та надайте характеристику ключовим властивостям політики.

Найбільш важливою властивістю політики, який відзначають усі дослідники, є властивість інклюзивності, Т. Е. Здібності проникати в усі сфери суспільства, впливати на всі соціально-політичні та економічні інститути і процеси, на кожного члена суспільства.

Не менш значущим властивістю політики є її нерівноважність. Так як сили не тільки різнорідні, але і різноспрямовані, то рівновага постійно коливається. Таке коливання результуючої сили політики біля положення рівноваги і означає її властивість нерівноважності.

венчурний характер політики означає наявність у цього виду діяльності досить великих ризиків.

Політика, як і інші сфери суспільства і людської діяльності, має просторові властивості, Т. Е. Пов'язана з певним фізичним, географічним простором. Дійсно, одна і та ж політика в одній і тій же країні, але в різних її географічних регіонах дає часом різні результати. Клімат, рельєф місцевості, наявність або відсутність річки або моря, запити місцевого населення, релігійні особливості і т. Д. Часто створюють неповторний політичний ландшафт.

Тимчасові (темпоральні) властивості політики. Ці властивості проявляються, в тому, що професійні політики існують в гранично «стислому» тимчасовому режимі

Статичні і динамічні властивості політики. До статичних властивостей політики слід віднести її незмінні або слабо змінювані в часі характеристики, такі як властивості національного характеру, конституційні встановлення, політична система, характеристики політичної культури. Динамічні властивості політики включають в себе характеристики виборчих кампаній, політичних режимів, політичних закликів і гасел, політичних емоцій з приводу тих чи інших скороминучі політичних процесів.

5. Проаналізуйте взаємовіднсоини політики з іншими сусупільними сферами: економіка, право, мораль.

Вирішальну роль у розвитку суспільства відіграє взаємодія економіки і політики. Економіка виступає важливішим фактором, що визначає політичне життя. Світовий досвід показує, що суспільства, які знаходяться на одному рівні розвитку виробничих сил, обміну і споживання, можуть мати різні теми політичної системи, відрізнятися соціальною структурою. Наприклад, сучасна ринкова економіка може поєднуватися як з демократичною, так і з авторитарною владою. Разом з тим вплив економічних відносин на політику існує, хоча це не завжди буває помітним у повсякденному житті. Політичні інтереси людей перш за все детерміновані їхніми економічними інтересами. Наприклад, одні будуть зацікавлені у зменшенні податків, інші - ні. Зовнішня політика держави будується з урахуванням інтересів національної економіки. Про це свідчить практика тиску західних урядів на уряди країн-експортерів нафти з метою зниження цін на сировину або практика забезпечення в інших регіонах інтересів власних транснаціональних корпорацій.

Зворотний вплив політики на економіку виявляється в такому:

стабільність політичної ситуації впливає на стабільність економічного життя, робить країну привабливою для інвестицій; політична нестабільність призводить до відтоку капіталу, "розумової" еліти за кордон;

у впливі через реалізацію економічної функції держави;

політика змінює економічне середовище шляхом обгрунтування нових концепцій економічного розвитку і їх втілення в економічних реформах.

ПОЛІТОЛОГІЯ І ПРАВО. Право і політика є взаємопов’язаними сферами суспільного життя. Правова наука спрямована на врегулювання відносин та поведінки людей в процесі суспільного життя, в тому числі у сфері політики. Вона дає теоретичний і практичний матеріал, що стосується конкретних правових рішень, показує загальні рамки діяльності держави та суспільства. Політологія як і правознавство досліджує державно-правові проблеми та явища. Відмінність між політикою і правом у тому, що право – це насамперед закони, укази, розпорядження, а політика – це стратегія і тактика поведінки та діяльності людей та їх організацій, вплив владних структур на суспільство перш за все за допомогою силових, матеріальних, ідеологічних та інших засобів. Зазначимо також, що норми права досить визначені, а політика більш мінлива та непостійна.

Юридична наука розробила понятійний апарат, який активно використовує політологія (держава, демократія, державна влада, право, законність, політичний режим та ін.).

Політика і мораль взаємодіють як форми суспільної свідомості й практики. Етичні поняття — добро, справедливість, чесність, порядність — не лише характеризують політичну діяльність влади, держави, партії чи політика, вони або підтримують, морально санкціонують і стимулюють цю діяльність, або засуджують, блокують.

Політика сприяє утворенню мережі соціальних зв'язків людини, групи, спільноти з державою. Мораль покликана здійснювати духовне єднання суспільства. Виникнувши як об'єктивно необхідні й споріднені регулятори суспільного життя, політика і мораль у процесі свого розвитку стали самостійними інститутами, почали діяти за власними законами. апеляція до совісті з метою розбудити в людях моральні чесноти, які б стали орієнтирами добровільно обраної поведінки.

Політологія виділяє кілька типів взаємодії політики і моралі:

Оптимістичний. Згідно з ним політика і мораль збігаються, їх розходження є наслідком конкретних обставин, які піддаються коригуванню.

Песимістичний. Виявляє принципову несумісність політики і моралі.

Об'єктивістський. Ґрунтується на відмежуванні політики і моралі, недоцільності встановлення зв'язку між ними. Політика оголошується поза мораллю, її слід оцінювати тільки категоріями політології

Релятивістський. Виходить з того, що особливості взаємодії політики і моралі залежать від конкретної соціально-політичної ситуації.