6.2 Захисне взуття пожежника

Таблиця 6.7 – Основні характеристики захисного взуття пожежника

п/п	Фактор впливу	Шкіряне взуття	Гумове взуття
1	Стійкість до дії теплового випромінювання	7 кВт/м2 (300 секунд), 40 кВт/м2 (10 секунд)	7 кВт/м2 (180 секунд)
2	Тривкість до дії відкритого полум’я	15 (секунд)	10 (секунд)
3	Тривкість до дії температури	200 0С 300 (секунд)	200 0С 180 (секунд)
4	Стійкість підошви до контакту з нагрітими твердими поверхнями	400 0С 7 (секунд)	400 0С 7 (секунд)
5	Стійкість підошви до проколювання	1200 Н	1200 Н
6	Водопромокання у динамічних умовах	20 хвилин	90 хвилин

6.3 Засоби індивідуального захисту органів дихання та зору

Засоби захисту органів дихання поділяються на індивідуальні і групові.

До індивідуальних засобів захисту органів дихання відносяться апарати, що ізолюють органи дихання людини від токсичного задимленого середовища і забезпечують процес життєдіяльності людини (зовнішнє дихання). В пожежно-рятувальній службі найбільшого розповсюдження здобули індивідуальні засоби захисту органів дихання, що представляють з себе автономні ізолюючі апарати, які переносяться користувачем і забезпечують його повітрям або придатною для дихання газовою сумішшю на протязі часу, необхідного для виконання поставленого завдання.

До групових засобів захисту відносять: вентиляцію, димовсмоктувачі, осадження диму.

Ізолюючі протигази поділяються за принципом дії на дві групи: повітряні і регенеративні.

Повітряні апарати поділяються на: шлангові і резервуари.

Шлангові апарати можуть бути самовсмоктуючими та з примусовою подачею повітря в органи дихання і мають ряд суттєвих недоліків, серед яких у першу чергу слід відмітити обмежений радіус дії, незручність прокладки шланга і можливість його пошкодження або защемлення.

Сучасні шлангові протигази в пожежно-рятувальній службі мають обмежене використання. Своє подальше використання вони знайшли у промисловості, де людині доводиться працювати на робочому місці або недалеко від поста безпеки у забрудненому пилом, шкідливими парами і газами середовищі. Повітря по шлангах може подаватись від балонів з стисненим повітрям, або від пристрою, який подає його під тиском у шланг з навколишнього середовища.

Ізолюючі повітряні резервуарні апарати, що випускаються в багатьох країнах світу, відрізняються між собою лише дизайном вузлів і деякими конструктивними особливостями працюють за відкритою схемою дихання (вдих із резервуара - видих в оточуюче середовище). На озброєнні пожежно-рятувальної служби України знаходяться декілька типів таких апаратів (АСВ-2, Dreger РА-94 Plus Basic тощо).

Ізолюючі регенеративні протигази поділяються на протигази (респіратори) на стисненому кисні; на зрідженому кисні ; на хімічно зв’язаному кисні.

Таблиця 6.8 – Технічні характеристики апарату на стисненому повітрі АСВ-2

Основні характеристики	Значення
Час захисної дії, хв	60
Кількість балонів, од	2
Місткість балона, л	4
Кількість повітря в апараті, л	1600
Робочий тиск в балоні, МПа (кгс/см²)	19,6 (200)
Тиск спрацювання клапана вмикача резервного повітря, МПа	3 – 4
Габаритні розміри, мм	650 × 295 × 150
Маса спорядженого апарату, кг	13,2

Рис. 6.1 – Зовнішній вигляд апарату на стисненому повітрі АСВ-2

Таблиця 6.9 – Технічні характеристики апарату DRAGER PA 94 Plus Basic

Основні характеристики	Значення
Час захисної дії, хв	до 120
Маса, 1 балон – кг 2 балона - кг	9,4; 15,8
Температурний режим роботи, оС	мінус 45 до 65
Мінімальний тиск, атм.	265
Витрати повітря, л/хв	30 – 120
Тиск спрацювання звукового сигналу, атм.	55 ± 5
Габаритні розміри, мм (не більше)	620 × 320 × 150
Маса спорядженого апарату, кг 1 балон – кг 2 балона - кг	12,65; 19,05

Рис. 6.2 – Зовнішній вигляд апарату DRAGER PA 94 Plus Basic

РОЗДІЛ 7 ПОРЯДОК ДІЙ КЕРІВНИКА ГАСІННЯ ПОЖЕЖІ

Порядок та алгоритм дій керівника гасіння пожежі (далі – КГП).

Уся організаційна діяльність КГП з моменту виїзду до ліквідування пожежі здійснюється за чотирма напрямками:

оцінка обстановки на пожежі;

прийняття правильного рішення щодо ліквідування пожежі;

постановка залученим підрозділам оперативного завдання та забезпечення його виконання;

постійне інформування про обстановку, що склалася на пожежі, та хід її гасіння.

З метою оцінки обстановки безперервно здійснюється розвідка пожежі, починаючи з моменту виїзду до місця виклику, за такими етапами:

розвідка з використанням оперативної документації (оперативні плани і картки пожежогасіння, планшети та довідники) здійснюється на шляху слідування, та з'ясовуються питання: шлях (маршрут) слідування до місця виклику, дані про пожежу, характеристика внутрішнього та зовнішнього протипожежного водопостачання, номер (ранг) виклику сил і засобів, порядок взаємодії з іншими службами та службами об’єкту;

розвідка за зовнішніми ознаками здійснюється з моменту прибуття до місця виклику із з’ясування (протягом 1 хвилини) таких питань:

- підтвердження характеру первинного повідомлення громадян (місце, адреса пожежі, що горить, вид пожежі – зовнішня, внутрішня чи прихована);

- підтвердження номера (рангу) виклику сил та засобів, який автоматично був використаний за першим повідомленням про пожежу.

Розвідка для прийняття рішення щодо використання сил і засобів першого підрозділу, який прибув до місця виклику, має здійснюватися протягом 1 – 4 хвилин, за цей час необхідно визначити (встановити):

- умови, які ускладнюють обстановку на пожежі, (необхідність проведення рятувальних робіт, загрозу розвитку пожежі, обрушення та вибухи, висока температура та сильне задимлення);

- вирішальний напрямок оперативних дій із гасіння пожеж; стан протипожежного водопостачання.

Розвідка під час проведення оперативних дій першого прибулого підрозділу для прийняття рішення щодо залучення додаткових сил і засобів має проводитись протягом 1 – 6 хвилин, за цей час необхідно визначити (встановити):

- необхідну кількість сил і засобів для проведення рятувальних робіт, кількість та напрямок подання пожежних стволів, місця розкриття та розбирання конструкцій, евакуювання майна, забезпечення роботи ланок газодимозахисної служби;

- розрахункову кількість оперативних відділень, необхідних для забезпечення проведення запланованих робіт особовим складом;

- розрахункову кількість пожежних автомобілів (основних, спеціальних, допоміжних) для забезпечення подавання вогнегасних речовин.

Розвідка під час гасіння пожежі з метою виявлення змін обстановки на пожежі, локалізування та ліквідування пожежі має визначити:

- вирішальний напрямок оперативних дій з гасіння пожежі;

- фактичну та розрахункову кількість вогнегасних речовин;

- порядок створення резерву сил і засобів на пожежі;

- порядок збирання даних (інформації) про пожежу.

Під час проведення розвідки пожежі і оцінки (аналізу) обстановки КГП приймає рішення і формує (складає) оперативні завдання з ліквідації пожежі:

- проведення рятувальних робіт;

- організація роботи тилу на пожежі при наявності двох і більше підрозділів;

- розташування сил і засобів на вирішальних напрямках оперативних дій;

- організація роботи штабу на пожежі, оперативних дільниць (далі – ОД) залежно від обстановки на пожежі;

- визначення обсягу робіт для служб, що взаємодіють;

- залучення при необхідності спеціальних автомобілів, служб і механізмів підприємств і організацій;

- прийняття рішення щодо залучення та використання начальницького складу гарнізону, який прибув до місця виклику;

- створення на пожежі резерву сил і засобів;

- перегрупування сил і засобів при зміні обстановки на пожежі;

- організація зв’язку управління, інформування та взаємодії;

- проведення первинного дослідження пожежі з метою збору, накопичення та передання інформації по п’яти етапах системи інформування.

Кінцевий етап управління оперативними діями КГП:

- провести особистий огляд місця пожежі після його ліквідування та організації погашення його окремих вогнищ;

- визначити необхідність і порядок тимчасового чергування на місці пожежі підрозділів ДСНС або відомчої, місцевої пожежної охорони;

- забезпечити швидке згортання сил та засобів за командою "Відбій"; розбір з особовим складом дій із гасіння пожежі та повернення підрозділів до місця постійної дислокації;

- організувати роботу оперативної групи на місці пожежі.

До запрограмованих дій на пожежі керівника гасіння пожежі відносяться 5 етапів, а саме:

1 й - залучення сил і засобів, розвідка і оцінка обстановки за оперативними документами (плани, картки, схеми, планшети) під час прямування до місця пожежі.

На цьому етапі необхідно:

встановити адресу об’єкту; маршрут слідування; характеристику об’єкту; характеристику протипожежного водопостачання; номер виклику сил і засобів; порядок взаємодії зі службами; розташування сил і засобів;

поставити оперативне завдання:

надати (підтвердити) підвищений номер виклику;

встановити підрозділам маршрут слідування до місця виклику;

сповістити у встановленому порядку служби взаємодії;

визначити порядок використання першого підрозділу (відділення) (із встановленням чи без встановлення на джерело водопостачання).

2-й – по прибуттю до місця виклику - розвідка і оцінка обстановки на пожежі за зовнішніми ознаками (на час прибуття до місця виклику).

На цьому етапі необхідно:

  уточнити адресу та назву об’єкту; яке горіння (відкрите, приховане, наявність сильного задимлення); номер виклику сил та засобів; порядок проведення розвідки пожежі;

поставити оперативне завдання: підтвердити номер виклику; проінформувати служби взаємодії; здійснити розміщення сил і засобів; провести розвідку пожежі.

3-й – розвідка і оцінка обстановки на пожежі під час її гасіння (з часу прибуття до локалізування пожежі).

На цьому етапі необхідно:

встановити вид пожежі (внутрішній, зовнішній, прихований); умови, які ускладнюють обстановку на пожежі (загроза людям, наявність матеріальних цінностей, розвиток пожежі, вибух або його загроза, висока температура, висока задимленість); спрогнозувати обстановку; визначити вирішальний напрямок оперативних дій; використати характеристику водопостачання (забезпеченість, віддаленість); встановити необхідну кількість сил і засобів та порядок взаємодії зі службами.

Прийняти рішення з наступних питань:

розташування сил і засобів на вирішальному напрямку; організація роботи тилу і оперативних дільниць; виклик додаткових сил і засобів; взаємодія з адміністрацією і службами об’єкту; організація роботи штабу на пожежі; порядок використання машин і механізмів підприємства;

поставити оперативне завдання:

визначити оперативні дільниці і розташувати сили і засоби на вирішальних напрямках; організувати рятувальні роботи; організувати роботу штабу на пожежі; визначити обсяг робіт для служб взаємодії; при необхідності залучити до роботи ланки ГДЗС, спеціальну пожежну техніку, необхідні вогнегасні засоби, механізми та техніку підприємства; створити на пожежі резерв сил і засобів; перегрупувати сили і засоби у разі зміни обстановки; організувати зв’язок управління та інформування; передбачити порядок дослідження пожежі і оформлення документації тощо.

4-й – локалізування пожежі.

На цьому етапі необхідно:

встановити зміни параметрів пожежі почасово з моменту введення пожежних стволів, необхідну і фактичну кількість вогнегасних засобів (речовин);

прийняти рішення з наступних питань:

розташування сил і засобів на момент локалізування; створення резерву сил і засобів на пожежі; взаємодія зі службами;

поставити оперативне завдання:

введення додаткової кількості пожежних стволів для швидкого припинення горіння і скорочення періоду ліквідування пожежі; створення резерву сил і засобів на пожежі; уточнення обсягу робіт для підрозділів (служб) взаємодії.

5-й – ліквідування пожежі.

На цьому етапі необхідно:

встановити зміни параметрів пожежі почасово з моменту локалізування; необхідність проведення догашування (окремих, незначних вогнищ) пожежі і потрібність для цього сил і засобів;

прийняти рішення з наступних питань:

розташування сил і засобів на момент початку догашення (окремих, незначних вогнищ); повернення підрозділів до місця дислокації; організація роботи групи з дослідження пожежі і підготовки необхідної документації;

поставити оперативне завдання:

особисто здійснити огляд місця пожежі; визначити необхідність та порядок тимчасового чергування на місці пожежі; забезпечення швидкого згортання сил і засобів за сигналом "Відбій"; розбір пожежі з особовим складом, який приймав участь у гасінні пожежі; проведення дослідження пожежі.