2.2 Причини відсутності диференційованого підходу у вихованні хлопчиків і дівчаток.

Проблема статево рольової соціалізації включає в себе питання формування психічного статі дитини, психічних статевих відмінностей і статево рольової диференціації. Без її вирішення неможливо розробити методи диференційованого підходу до виховання дітей різної статі, для формування у них основ таких якостей, як мужність і жіночність, необхідних їм і для успішного виконання в майбутньому своїх функцій у сім'ї.

Домінуючі погляди в суспільстві на статеві соціальні ролі чоловіків і жінок протягом тривалого періоду історії людського суспільства викликали необхідність роздільного виховання дітей. Ці погляди були продиктовані яскравою поляризацією громадських функцій чоловіка і жінки і сувору ієрархію статевих ролей, коли вважалося, що чоловік повинен займати соціально більш значну позицію, а позиція жінки - залежна і підлегла.

"Звідси необхідно було готувати хлопчика до майбутньої ролі воїна, вождя, а отже, звільнити його від будь-яких жіночих впливів і в першу чергу послабити його ідентифікацію з матір'ю. Це досягалося шляхом фізичного видалення хлопчика від рідного дому: її передавали на виховання в інші будинки родичів чи вождів племені, віддавали у навчання.

Це досягалося також за допомогою соціальних організацій: так звані "чоловічі будинки", в яких хлопчикам різного віку належало ночувати під дахом особливого житла, де вони виконували деякі види спільних робіт, спілкувалися, відпочивали ".

Статева соціалізація дівчаток проходила переважно в стінах рідного дому, біля матері і була спрямована на придбання нею певних форм поведінки і залучення її до майбутньої ролі дружини і пов'язаних з цим обов'язків.

У сучасному суспільстві процес статевої соціалізації відбувається у дещо інших умовах. [13, с.20-21]Основні аспекти цієї проблеми визначено у статті Алешиной І.Є. і Волович А.С.:

Фемінізація виховання (вдома і в дитячому саду вихованням дітей в основному займаються жінки).

Первинна фемінні ідентифікація з матір'ю (цей аспект служив причиною поділу сина з матір'ю).

Фемінні базові орієнтації дитини (залежність, підлегле становище, пасивність).

20

Виходячи з цього визначається цілий ряд складнощів в розумінні напрямів педагогічної роботи з дівчатками і хлопчиками.

Сучасна система виховання не відводить місця у соціалізації хлопчиків маскулінних проявам '(агресії, рухової активності). Крім того, постійна негативна стимуляція дорослих, спрямована на заохочення "чоловічих проявів", а покарання за "нечоловічі" (наприклад: «Не плач, як дівчисько!») Призводять до панічної тривоги під страхом зробити щось жіноче. Відсутність можливості проявити свою маскулінність спочатку в дитячому садку, потім в школі і на роботі знижують статус чоловіка у суспільстві, що в свою чергу ускладнює орієнтацію на культивування чоловічих якостей у хлопчиків.

Соціалізація дівчаток відбувається дещо легше, тому що соціальні ознаки фемінінності накладаються на генні освіти. Однак, змістовні компоненти фемінінності не сприяють становленню елементів самоповаги і самоцінності дівчаток. Традиційно їх нагороджують прізвиськами: плакса, ябеда, боягузка, підлиза і т.д. Їх набагато частіше опікуються батьки, що сприяє розвитку відчуття власної меншовартості, істотний вплив на становлення образу дівчинки, жінки надають історико-культурні зразки (підлегле становище). Негативним фактором у засвоєнні змістовної сторони жіночої приналежності висипає також поєднання жіночої функції і професійної - дуже важко працювати і бути мамою.

Незважаючи на те, що у дівчаток легше протікає процес статево рольової ідентифікації, їй важче визначитися в статево рольових перевагах. Причинами цього є те, що дівчатка бачать складне життя своїх мам, в обов'язках дівчаток лежить допомогу мамам по господарству, а також їм не можна стрибати, кричати і т.д., тому що це некрасиво робити дівчаткам. Тому більшість дівчаток

хотіли б бути хлопчиками, у них більше прагнення грати в хлопчачі ігри, ніж у хлопчиків в дівчачі. Всі ці особливості необхідно враховувати в роботі з дітьми.

[18, с.15-19]