Висновок

Статеве виховання повинно відповідати суспільним потребам і бути

спрямованим на особистісний розвиток людини, формування ціннісних

орієнтирів та переконань відповідно до усталених суспільних та моральних

норм, оволодіння необхідними навичками життєдіяльності. Впровадження

статевого виховання повинно поєднувати як формальний (школа, медичні

установи), так і неформальний підходи (сім’я, громадські організації тощо).

Здійснюючи статеву соціалізацію необхідно надавати

дітям допомогу в усвідомленні та прийнятті своєї статевої належності,

опануванні й реалізації відповідних соціальних ролей, а також в освоєнні

багатьох інших соціальних ролей, що не зумовлюються статтю. Від того, як

дорослі – батьки й педагоги зуміють дохідливо й зрозуміло пояснити дітям

(сину чи доньці) різні життєві явища у взаєминах статей, залежатиме й

формування статевих установок у дошкільному віці, розуміння ними своїх

обов’язків, необхідності управління собою, своїми бажаннями і поведінкою.

Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у моніторингу

статевої в процесі реалізації принципу наступності в роботі

дошкільного навчального закладу і школи, а також у співпраці з родинами.

Сучасна система виховання не відводить місця у соціалізації хлопчиків маскулінних проявам '(агресії, рухової активності). Крім того, постійна негативна стимуляція дорослих, спрямована на заохочення "чоловічих проявів", а покарання за "нечоловічі" (наприклад: «Не плач, л дівчисько!») Призводять до панічної тривоги під страхом зробити щось жіноче. Відсутність можливості проявити свою маскулінність спочатку в дитячому садку, потім в школі і на роботі знижують статус чоловіка у суспільстві, що в свою чергу ускладнює орієнтацію на культивування чоловічих якостей у хлопчиків.

Соціалізація дівчаток відбувається дещо легше, тому що соціальні ознаки фемінінності накладаються на генні освіти. Однак, змістовні компоненти фемінінності не сприяють становленню елементів самоповаги і самоцінності дівчаток. Традиційно їх нагороджують прізвиськами: плакса, ябеда, боягузка, підлиза і т.д. Їх набагато частіше опікуються батьки, що сприяє розвитку відчуття власної меншовартості, істотний вплив на становлення образу дівчинки, жінки надають історико-культурні зразки (підлегле становище). Негативним фактором у засвоєнні змістовної сторони жіночої приналежності

висипає також поєднання жіночої функції і професійної - дуже важко працювати і бути мамою.

Незважаючи на те, що у дівчаток легше протікає процес статево рольової ідентифікації, їй важче визначитися в статево рольових перевагах. Причинами цього є те, що дівчатка бачать складне життя своїх мам, в обов'язках дівчаток лежить допомогу мамам по господарству, а також їм не можна стрибати, кричати і т.д., тому що це некрасиво робити дівчаткам. Тому більшість дівчаток

29

хотіли б бути хлопчиками, у них більше прагнення грати в хлопчачі ігри, ніж у хлопчиків в дівчачі. Всі ці особливості необхідно враховувати в роботі з дітьми.

30