3. Проблеми цілеполагання виробничого навчання

Як вже наголошувалося, єство процесу навчання, його зміст, структура і логіка, педагогічні засоби здійснення визначаються його цілями. Маючи це на увазі, цілеполагання виробничого навчання необхідно розглядати з різних сторін.

Перш за все, виробниче навчання реалізує загальні цілі початкової професійної освіти, які можна сфор­мулировать таким чином.

1. Створення умов для оволодіння професійної дея­льністю, здобуття кваліфікації для включення людини в суспільно корисну працю відповідно до його інтересів і здібностей. Для кожної людини його професійна освіта виступає в двох значеннях:

• як засіб самореалізації, самовираження і самоствердження особи, оскільки людина розкриває свої здібності в праці, і в першу чергу в професійній праці;

• як засіб стійкості, соціального самозахисту і адаптації людини в умовах ринкової економіки; як його власність, капітал, яким він розпоряджається або розпоряджатиметься як суб'єкт на ринку праці.

2. Виховання громадян — соціально активних, творчих членів суспільства, що опанували систему загальнолюдських і націо­нальних цінностей і ідеалів, здібних до перетворення виробництва, виробничих, економічних і суспільних стосунків, участі в управлінні; що володіють відчуттям граждан­ской відповідальності за результати своєї праці, діяльності підприємства, фірми, установи, де вони працюють, за охорону природи, за долю країни і світу.

3. Задоволення поточних і перспективних потреб виробництва в економічній, соціальній, культурній в інших сферах в кваліфікованих фахівцях, відповідних вимог гуманітарного, соціального і науково-технічного прогресу, що володіють широким загальноосвітнім і профес­іональним кругозором.

У такому тлумаченні цілей професійної освіти актуальним є питання про пріоритетність мети професіональної освіти як засоби самореалізації, самовираження і самоствердження особи, соціального самозахисту і адаптації людини в умовах ринкової економіки (гуманізація професіональної освіти) і мети професійної освіти, що направленої на задоволення поточних і перспективних споживань виробництва в кваліфікованих фахівцях (техно-кратизация професійної освіти), виражається у формуванні в учнях міцних професійних умінь і навиків.

Останніми роками намітилася загальна тенденція переорієнтації освітнього процесу на особову спрямованість учнів.

Не заперечуючи важливості і своєчасності посилення уваги до різностороннього розвитку особи майбутнього кваліфікованого робітника, фахівця, проте слід сказати, що озброєння їх міцними, різносторонніми знаннями, уміннями і навиками для якісного виконання робіт по освоюваній професії є не менш важливим завданням, що визначає їх місце в сучасних умовах і вимогах ринку праці. Мабуть, доцільніше поєднувати обоє ці напрями і цілі освітнього процесу, тим більше що високу фахову кваліфікацію можна і потрібно розглядати як одне з важ­нейших особових якостей фахового робітника, фахівця.

Загальні цілі початкової професійної освіти конкретизуються в загальних вимогах до випускника фохового учбового закладу — своєрідної його «моделі», якими необхідно керуватися при проектуванні і здійсненні учбово-виховного процесу:

володіння знаннями і уміннями відповідно до стандарту професійної освіти, необхідними для успішного виконання діяльності по отриманій професії, спеціальності, для адаптації в сучасних умовах життя і виробництва;

сформований розумовий потенціал, розвинений інтелект і вольові якості, розвинена пам'ять, здатність розумно діяти, справлятися з виробничими і життєвими обставинами; здатність творчо мислити, аналізувати виникаючі виробничі і життєві ситуації, оперативно приймати самостійні рішення, робити виводи, передбачати наслідки своїх дій;

розвинені особові якості: реалістичні вистави і здібність до самооцінки і адекватної оцінки по відношенню до себе і інших людей; сформовані високі морально-етичні, етичні і естетичні цінності; шанобливе відношення до тих, що оточують, здібність до співчуття і співпереживання; наполегливість в навчанні і роботі; уміння відстоювати свої переконання; незалежність в мисленні і поведінці; упевненість в своїх силах і здібностях; розвинена потреба в самоудосконаленні і саморозвитку;

здібність до рефлексії власної діяльності: уміння аналізувати, контролювати і оцінювати свої дії, розуміти причини своїх помилок і скрути, намічати шляхи і способи їх усунення і попередження; здатність «вчитися на помилках», на­ходить шляхи і способи підвищення якості ефективності учбово-пізнавальної і професійної діяльності.

У цих цілях-вимогах відбиті в єдності і гуманітарна, особова, і технократична спрямованість професійної освіти.

Інший аспект цілеполагання виробничого навчання — продуктивна праця і навчання учнів. Як вже наголошувалося, формування трудових умінь і навиків в процесі виробничого навчання здійснюється в основному в процесі виконання учнями учбово-виробничих робіт, в процесі продуктивної праці (у широкому сенсі цього поняття), випуску реальної продук­ции. Такий взаємозв'язок навчання з продуктивною працею предоп­ределяет розділення цілей виробничого навчання на мету учбову — навчити і мета виробничу — зробити, обробити, пошити, обслужити, побудувати, зорати і тому подібне Цілі ці частенько знаходяться в протиріччі, протистоять один одному; не завжди мета виробнича сприяє якісній реалізації мети навчаючій, особливо це характерно для практики учнів в умовах реального виробництва.

При навчанні учнів в процесі продуктивної праці частенько створюється враження, що якщо учні щось роблять, випускають продукцію — значить, вони вчаться, у них формуються необхідні уміння і навики. Така думка в певній сте­пені виправдано, але далеко не абсолютно. Виробнича мета — виконати роботу закриває і майстрам, і учнем учбову мету — навчити, навчитися працювати. Виробниче навчання тому і на­зивається навчанням, що це перш за все учбовий процес. Продуктивна праця учнів є не метою, а лише засобом навчання, хоча останніми роками, у зв'язку з обмеженим фінансуванням учбових закладів і необхідністю «виживання», продуктивна праця учнів набуває частенько першостепеневого значення. Це можна зрозуміти, але важко виправдати. Адже пра­вильно організований, методично обгрунтований процес навчення забезпечить і якість, і кількість продукції, і необхідну «віддачу» витрат на навчання.

З розділенням цілей виробничого навчання на меті виробничі і цілі учбові зв'язаний ще один аспект цілеполагання процесу виробничого навчання: цілей педагога — майстри виробничого навчання і цілей учнів. Цілі учбові і цілі виробничі не рівно застосовні для діяльності майстра і діяльності учнів. Якщо для майстра учбові цілі трудової діяльності учнів первинні (принаймні так повинно бути), то для учнів первинними, як правило, являют­ся цілі виробничі, для них головне - як правильно, якісно, продуктивно виконати завдання. Педагогічне мистецтво майстра виробничого навчання як організатора і керівника учбового процесу полягає саме в тому, аби на кожному етапі виробничого навчання, на кожному уроці, за­нятті перетворити продуктивну працю учнів в працю учбову.

У сучасних ринкових умовах розвитку економіки, коли конкурентоспроможність і зажадалася кваліфікованих робітників і фахівців багато в чому залежить від їх здібностей гнучко адаптуватися до змін вимог ринку праці, можливостей оперативно освоювати нові профілі трудової деятель­ности, а незрідка і професію, на передній план виходить завдання формування в учнів професійної компетентності, вклю­чающей окрім професіоналізму, технологічною подготовлен­ості, уміння в широкому його розумінні, такі якості особи, як самостійність, здатність приймати відповідальні рішення, творчий підхід до будь-якої справи, професійна мо­бильность.

Основою, провідним показником компетентності кваліфікованого робітника, фахівця є його професійне мас­терство.

Під професійною майстерністю розуміється висока і по­стоянно міра оволодіння, що удосконалюється, певним ви­дом професійної діяльності. Для кваліфікованого робітника, фахівця, що володіє професійною майстерністю, характерна також здатність швидко перемикатися з од­них умов праці на інших, оперативно пристосовуватися до нових вимог і перебудовувати характер своєї діяльності згідно змінним виробничим ситуаціям. При цьому в умовах підготовки кваліфікованих робітників, фахівців в учбових закладах початкової професійної освіти мова може йти лише про формування основ професійної майстерності учнів, бо справжня професійна майстерність приходить з часом, у міру накопичення різностороннього про­фесіонального, виробничого досвіду, якого поки що немає в учнів.

Професійна майстерність — не абстрактне поняття. Воно характеризується певними показниками (критеріями), які необхідно знати майстрові виробничого навчання, викладачам предметів теоретичного навчання, перш за все спеціальних предметів, і завжди координувати свою навчальну діяльність, орієнтуючись на ці показники (критерії).

З основних загальних характеристик, показників (критеріїв) основ професійної майстерності стосовно підготовки кваліфікованих робітників, фахівців в професійних учбових закладах можна виділити наступні:

якість виконання учбово-виробничих робіт — виконання технічних і інших вимог (умов) до результатів роботи; відповідність їх встановленим показникам і нормативам, парамет­рам; здобуття стійких позитивних результатів роботи;

продуктивність праці — виконання встановлених норм часу (вироблення); здатність і уміння цінувати фактор часу; вживання найбільш економних і продуктивних спосо­бов виконання роботи і організації праці;

професійна самостійність — уміння самостійне вибирати способи і засоби виконання роботи, що забезпечують високу якість і продуктивність праці; здатність самостійно приймати раціональні рішення і нести за них відповідальність; здійснення ефективного самоконтролю і са­морегулирования в учбово-виробничій діяльності;

культура праці — здатність і звичка раціонально планувати і організовувати свою працю; уміння працювати з використанням раціональних прийомів і способів праці, сучасної техніки і технології; висока технологічна дисципліна; вміння застосовувати в процесі продуктивної праці професійні знання;

творче відношення до праці — здатність і прагнення вносити до процесу праці нове, оригінальне, удосконалювати орга­низацию, способи, знаряддя праці; прагнення і здібності до раціоналізації і винахідництва;

економічна доцільність трудової діяльності — здібність до економічного аналізу виконуваного трудового про­цесса, ухваленню оптимальних в економічних відносинах рішень в процесі виконання роботи.

Виділені показники (критерії) основ професіональної майстерності майбутніх кваліфікованих робітників, фахівців однаково характерні для будь-якої професії, що готується в професійному учбовому закладі, специальнос­ти. Всі вони тісно взаємозв'язані, підкріплюють і конкретизують один одного. В той же час формування кожної з перелікованих якостей відбувається за допомогою специфічних педагогічних засобів: форм, методів, способів, шляхів, методичних прийомів.

4. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ.

Розглядаючи процес виробничого навчання, необхідно, перш за все, виходити з особливостей учбового процесу в учбових закладах початкової професійної освіти:

по-перше, процес навчання відбувається в умовах визначеній орієнтованості учнів на здобуття конкретної про­фесії (спеціальності); це впливає на мотиви навчання, визначає, як правило, підвищений інтерес учнів до спеціальних пред­метів і виробничого навчання;

по-друге, процес навчання відбувається на основі тісного зв’язку навчання з продуктивною працею учнів; це визначає загальну прикладну спрямованість учбового процесу, ориента­цию на опанування умінь застосовувати знання для ре­шення практичних завдань учнів, взаємозв'язок загальних цілей розумового розвитку учнів і цілей формування їх професійного (зокрема, технічного) мислення;

по-третє, учні в учбових закладах одночасно отримують, як правило, загальноосвітню і професійну под­готовку, що обумовлює необхідність здійснювати учбовий процес на основі їх тісного взаємозв'язку і взаємозалежності;

по-четверте, особлива роль в учбовому закладі належить майстрам виробничого навчання, які є учителя­ми професії, вихователями і наставниками учнів; це в зна­чній мірі впливає на організацію учбового процесу в учбовому закладі і багато в чому визначає специфіку діяльності його педагогічного колективу;

по-п'яте, режим учбового процесу такий, що теоретичне навчання чергується з виробничим, як правило, цілими днями.

Особливістю процесу виробничого навчання являет­ся пріоритет формування професійних умінь і навиків пе­ред формуванням професійних знань. Знання є основою умінь, але головною метою, що визначає специфіку виробничого навчання як частини процесу професійної освіти, виступають професійні уміння і навики. Це обумовлює високі вимоги до майстра виробничого навчання як до фахівця-професіонала. Професійні уміння і навики учнів формуються поступово, протягом всього періоду навчання, чим обумовлена необхідність разработ­ки і вирішення взаємозв'язаної системи (ієрархії) дидактичних завдань, певній педагогічній стратегії в підході до реали­зации основної мети виробничого навчання учнів пристосувавши до різних періодів учбового процесу. Це також знаходить віддзеркалення у виборі і вживанні форм, методів і методичних прийомів виробничого навчання. У діяльності майстра в порівнянні з діяльністю викладачів значно знижується «питома вага» інформативної функції і підсилюється керівна, напрямна, інструктивна функція. Провідним методом виробничого навчання виступають вправи, особливого значення набуває демонстрація трудових при­емов і способів, використання учбової і виробничої документації.

Основним засобом виробничого навчання є продуктивна праця учнів. Продуктивна праця учащих­ся — не самоціль, але без нього їх виробниче навчання неможливе. Це пред'являє особливі вимоги до раціонального підбору учбово-виробничих робіт учнів, до матеріально-технічного оснащення процесу виробничого навчання. Участь учнів в продуктивній праці, необхідність само­стійного ухвалення рішень у всіляких виробничих ситуаціях об'єктивно визначають високі вимоги до рівня пізнавальної і учбово-виробничої активності учнів. Все це впливає на характер, методику і організацію про­цесса виробничого навчання.

Виробниче навчання здійснюється на основі тісного взаємозв'язку теорії і практики. Практичні уміння і навики формуються на основі знань, які в ході їх вживання удосконалюються, заглиблюються, розширюються. Цим визначається необхідність, по-перше, координації вивчення спеціальних предметів і виробничого навчання так, щоб теорія, як правило, випереджала практику, як за змістом, так і за часом вивчення; по-друге, високого рівня спеціальних знань майстра виробничого навчання; по-третє, здійсненя тісних міжнаочних зв'язків в діяльності майстрів і викладачів спеціальних предметів (спеціальною техноло­гії).

Специфічною особливістю процесу виробничого навчання є поєднання навчання учнів в спеціально орга­низованих, у тому числі змодельованих, умовах (учбових майстернях і учбових лабораторіях, учбових ділянках, полігонах, учбових господарствах, тренажерах і учбових установках і т. п.) і в умовах реального виробництва.

Основна мета процесу виробничого навчання — фор­мирование в учнях професійних умінь і навиків — визначає специфіку засобів здійснення цього процесу.