39.Мова як найважливіша етнічна ознака. Мова, нація і держава

Проблема співвідношення мови й етносу охоплює безліч складних питань, серед яких передусім — мова і самосвідомість, доцільність функціонування багатьох мов тощо.

У питанні співвідношення мови й етносу в науці немає одностайної думки. Деякі вчені без спільної мови не мислять собі етносу, інші заперечують обов'язковість спільної мови як необхідну основу виникнення етнічної спільності.

Розгляд. це дискус. питання,потрібно врах. всі чинники,що вплив. на форм-я етносу — мову, куль-туру, спільність історії, псих. складу, спільність території, наявність державності, самосвідомості.

Найголовнішим чинником є самосвідомість: людина усвідомлює, що вона належить до певного етносу, і всі члени цього етносу усвідомлюють, що вони становлять етнічну спільність, відмінну від інших етнічних спільнот. Для усвідомлення окремішності народу найголовнішу роль відіграє мова. Мова поєднує людей більше, ніж класова, партійна,більше, ніж історія народу, а іноді навіть більше, ніж етнічне походження. Напр., А. Кримський, М.Вовчок, Ю. Клен,Софія Русова, які не мали в собі ні краплини української крові, але українська мова духовно поєднала їх з українським народом. Хто якою мовою думає, той до того народу належить», — писав син датчанина і німкені, але російський учений, творець тлумачного словника російської мовиВ. Даль.Як зазначають В. Іванишин і Я. Радевич-Винницький, «не слід ототожнювати в кожному випадку мовну ознаку людини з почуттям патріотизму, а в нашому — з почуттям українськості. Через різні обставини люди часто не володіють рідною мовою, однак при цьому зберігають щирі почуття до України». Спільноти, утворені на основі єдності мови, виявились історично витривалішими, ніж державні утворення з їхньою політ.й економічною єдністю.Псля самосвідомості важливе значення для утворення етносу маємовний код.

Важливим чинником є і державна самостійність, яка інколи перекриває мовний фактор. Так, коли населення СІЛА стало усвідомлювати себе окремою нацією, бажання національно виокремитися стало стимулювати виникнення й розвиток американського варіанта англійської мови.Мови з найменшими відмінностями — це різні мови, якщо їхні носії усвідом.себе різними народами, і, навпаки, віддалені діалекти, які суттєво перешкоджають комунікації, на­приклад, у Китаї вважаються однією мовою, якщо мовці не перестають усвідомлювати себе одним народом.

У всіх народів мова тісно пов'язана з національним почуттям і національною свідомістю.

Етнічна самосвідомість ґрунт.передусім на рідній мові.Якщо інтерпр.літ.як самовираження народу то справжнім самовираженням народу вона може бути лише тоді, коли ств.рідною мовою.

Нація— найвища природна форма об'єднання людей. Це та категорія, яка всупереч твердженням класиків марксизму-ленінізму ніколи не зникне.Жодна держава світу не сформувалася як безнаціональна. Єдине консолідоване суспільство може витворитися лише на ґрунті спільної духовності, спільної мови, позаяк саме мова є тим феноменом, який визначаєсамототожність нації. Мова забезпечує нормальне функціонування національного організму в усіх його виявах — політичному, економічному, бо саме мова — головна ознака нації. Тому боротьба за державність української мови — це боротьба за українську державу.

Наступ шовіністично налаштованих політиків в Україні на українську мову — це боротьба проти української державності; мовний чинник використовується як засіб дестабілізації українського суспільства, оскільки без української мови не буде української держави.

Мова і культура

Культура — сукупність досягнень суспільства в галузі освіти, науки, мистецтва та в інших сферах духовного життя. Мова і культура взаємопов'язані. Загальновизнаним є твердження, що культурні процеси впливають на мову, а мова на культуру.

Культуру можна визначити як те, що суспільство робить і думає. Мова є те,як думають. Зрозуміло, що зміст мови нерозривно пов'язаний з культурою Мова у своїй лексиці більш-менш точно відображає культуру, якої не обслуговує; цілком справедливим є і те, що історія мови й історія культурирозвиваються паралельно».Вевнено можна стверджувати лише те, що культура визначає план змісту знакової системи мови. У семантиці мови відображаються загальні, універсальні компоненти загальнолюдської культури і своєрідність культури конкретного народу.

Відмінності мов, зумовлені своєрідністю культури, зводяться:

1) до відмінностей у лексиці й фразеології. У кожній мові наявна безеквівалентна лексика, до якої належать слова, що позначають специфічні явища культури і не мають однослівного перекладу на іншу мову. При перекладі вони передаються описово або запозичуються. Запозичені безеквівалентні слова називають екзотизмами. Так, тарантела — з італійською,песо, конквістадор, тореадор — з іспанською. До української безеквівалентної лексики відносять такі слова, якчумак, гривня,рушник.Бзеквівалентна лексика в кожній мові становить не більше 6— 7% від загальної кількості активно вживаних слів, а фразеологія майже вся ідіоматична;

2) до відмінностей у лексичних фонах слів з тотожним денотативним значенням. Такі слова можуть мати різні конотації, а також різні асоціативні зв'язки. Зрідка ці відмінності зумовлені відмінностями і в самих реаліях, як, напр.. укр. хата і рос.изба (різна форма, оздоблення). Так, зокрема, укр.лебідь і рос.лебедь символізують дівчину, однак укр.лебідь символізує ще жінку, молодицю, а інколи й батька.

Найбільші розбіжності слова-відповідники в різних мовах мають у семантичних асоціаціях, при цьому специфічні семантичні асоціації властиві не тільки лексиці, у значенні якої наявний національно-культурний компонент, а й звичайним нейтральним загальновживаним словам на означення речей і понять, поширених у всіх культурах. Так, слово хозяин у росіян викликалоасоціації человек, мужчина, владелец в українців —муж, владелец,дом, слуга.

Психолінгвістичний експеримент з українцями, росіянами й американцями виявив, що навіть слова на позначення частин тіла людини викликали в кожній групі специфічні асоціації. Українці й росіяни, як правило, наводили слова, що вказували на розмір, форму, колір, тоді як американці, крім зорових, наводили дотикові реакції. Пор.: найчастотніші реакції до слів таз і ніготь: укр.таз —великий, круглий, широкий; рос.таз —широкий, маленький, большой. Особливо національна специфіка асоціювання виявилася в реакціях-порівняннях: укр.очі —як волошки, терен, вишні рос.глаза —как буси, искри; амер.еуез —Іікероо. Сме національні асоціації зумовлюють входження тих чи інших слів до специфічних для кожної мови порівняльних зворотів.