105. Поняття та риси правосвідомості.

Свідомість як форма відображення навколишнього світу виявляється у ставленні до певних явищ і процесів та їх оцінюванні. Складовою свідомості людини є її правова свідомість. У демократичній, правовій державі правосвідомість грунтується на визнанні верховенства права, найвищої соціальної цінності життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки людини, поваги до прав людини як невід'ємних від особи можливостей, що становлять юридичний фундамент життєдіяльності суспільства.

Правосвідомість – це сукупність емоцій, почуттів, настанов, ідей, теорій, концепцій, за посередництвом яких відображається правова дійсність, формуються ставлення до права та юридичної практики, ціннісна орієнтація щодо правової поведінки, бачення перспектив і напрямів розвитку правової системи.

Для правової свідомості характерні такі риси.

1. Вона є різновидом суспільної свідомості. Поряд з іншими формами (філософською, релігійною, моральною, політичною, естетичною) правова свідомість відображає певний аспект навколишнього світу – правову дійсність. Вона не існує "в чистому" вигляді, її неможливо механічно відокремити від моральної та політичної свідомості.

2. Носіями правосвідомості є різні суб'єкти: особа, громадські об'єднання, політичні партії, органи державної влади та їх посадові особи, юристи, суспільство в цілому та ін. У правовій свідомості відбиваються ставлення цих суб'єктів до права, юридичної практики, поведінки (діяльності) інших учасників правовідносин, їх оцінювання.

3. Об'єктом правосвідомості є різні правові явища та процеси (право, правові відносини, правова поведінка, практика реалізації права тощо). Разом з тим вона може містити оцінювання права минулого (наприклад, аналіз римського права, Руської правди) або формувати уявлення про право бажане, майбутнє.

4. Правосвідомість відображає правову дійсність, що склалася за конкретно-історичних умов у тій чи іншій країні, впливає на функціонування і напрями розвитку правової системи. Вона є активним елементом системи правового регулювання – право не може справляти свій регулятивний вплив інакше як через людей, безпосередньо впливаючи на їх свідомість. За посередництвом правових ідей і теорій, почуттів та емоцій правові явища і процеси оцінюються з погляду життєвих потреб та інтересів людей і суспільства. Таким чином формуються настанови на правомірну поведінку, складаються уявлення щодо критеріїв ефективності правового регулювання, шляхів удосконалення і реформування законодавства та юридичної практики. Правосвідомість виявляється на всіх стадіях правового регулювання, впливає на функціонування кожного елемента правової системи.

5. Правосвідомість є одним із найважливіших чинників розвитку праворозуміння. Право, що складається відповідно до існуючих, іноді суперечливих, уявлень та підходів щодо регулювання суспільних відносин, не може бути досконалим. Правосвідомість сприяє формуванню пропозицій щодо підвищення якості правових норм, інститутів та галузей права. Це спонукає до пошуку нового бачення змісту і завдань права. Одержані результати втілюються в різних правових теоріях. Таким чином, складаються певні школи права – природна, позитивістська, соціологічна та ін.

6. Правосвідомість можна розглядати як своєрідний засіб саморегуляції поведінки (діяльності) людей. Це пояснюється її здатністю орієнтувати суб'єктів права в різних правових ситуаціях, робити правомірний вибір, ухвалювати юридично значущі рішення щодо додержання або порушення права.