106. Структура правосвідомості.

За своїм змістом правосвідомість є складним системним правовим явищем, компоненти якого (емоції, почуття, настанови, ідеї, теорії, концепції тощо) структурно об'єднуються в правову психологію та правову ідеологію.

Правова психологія – це сукупність емоцій, почуттів і настанов з приводу права, окремих правових явищ та процесів. Так, виявами правової психології є відчуття справедливості, повага до прав людини, байдужість до беззаконня або страх перед відповідальністю, тобто емоційне ставлення до права. У цілому, це стихійна, несистематизована та найпоширеніша форма усвідомлення права, що притаманна всім суб'єктам. Особливість правової психології визначається ще й тим, що вона формується під впливом інтуїції, психологічного афекту, збудження та ін.

Правова ідеологія – це сукупність ідей, теорій та концепцій, що відображають і оцінюють правову дійсність. Для правової ідеології характерне цілеспрямоване, систематизоване, інтелектуальне осмислення права як на рівні його окремих проявів, так і як цілісного явища. Наприклад, правова ідеологія включає концепції верховенства права і правової держави, ідеї свободи договору, непорушності власності, теорію злочину та покарання.

107. Види правосвідомості.

За суб'єктами (носіями) правосвідомість поділяється на індивідуальну, групову, масову та суспільну.

Індивідуальна правосвідомість формується під впливом особистих обставин, психофізіологічних рис, рівня освіти, соціального стану, навколишнього середовища.

Групова правосвідомість існує на рівні різних соціальних організацій (громадських об'єднань, політичних партій, профспілкових організацій та ін.), верств населення (молоді, етносів, осіб з обмеженими можливостями тощо). На процес її формування впливають спільність інтересів, традицій, умов життя, стереотипи у державно- правовій сфері.

Масова правосвідомість характерна для нестабільних, тимчасових громадських утворень, наприклад, натовпу, учасників мітингів, демонстрацій. Масовій правосвідомості не властиве досягнення згоди учасників з широкого кола питань; ці об'єднання мають ситуативний, нестійкий характер.

Суспільна правосвідомість притаманна великим соціальним утворенням (населенню країни, окремого регіону). Вона зумовлена як індивідуальною, так і груповою правосвідомістю. Наприклад, існують певні характерні особливості правосвідомості населення європейських, мусульманських держав.

За рівнем глибини відображення правової дійсності виокремлюють три рівні правосвідомості.

Побутова правосвідомість – найпоширеніший її рівень, що формується на основі повсякденного досвіду людей у правовій сфері. Як правило, вона має емоційний характер, в її структурі домінує правова психологія, емоційне сприйняття дійсності превалює над раціональним. Вона передбачає встановлення лише зовнішніх зв'язків між правовими явищами та процесами, не зачіпаючи їхньої сутності.

Професійна правосвідомість формується внаслідок одержання професійної (юридичної) підготовки, а також під час роботи в юридичній сфері (суді, прокуратурі, адвокатурі, нотаріаті тощо). Носії професійної правосвідомості володіють не тільки спеціалізованими знаннями щодо законодавства, а й уміннями, навичками його застосування. Хоча професійній правосвідомості юристів притаманний високий рівень розвитку, це не виключає можливості виявів її деформації (наприклад, обвинувальний нахил у позиції слідчих кадрів, формалізм тощо).

Наукова правосвідомість притаманна науковцям, викладачам юридичних навчальних закладів, які займаються теоретичним розробленням загальних або галузевих правових проблем. Вона передбачає вміння оперувати правовими категоріями, принципами, теоріями, концепціями, здійснювати широкі та глибокі узагальнення правового матеріалу, тобто має систематизований, комплексний характер. Особливості наукової правосвідомості розкриваються також через співвідношення її структурних елементів – у ній правова ідеологія превалює над правовою психологією.