Підготовка тексту виступу

Перш за все це тривалий час нагромадження (збирання) інформації із чітким окресленням кола тем, проблем, зацікавлень на найближчий період і перспективних. Інформаційний бум останнього десятиріччя та сучасні засоби електронного зв'язку надають можливість відносно легко й оперативно отримати потрібну інформацію, а комп'ютерні технології полегшують її обробку, класифікацію та зберігання.

Вступ, як правило, не готується завчасно, а є спонтанною реакцією на щойно почуте від промовця, доповідача. У лаконічному виступові промовець може порушати одне-два питання, чи дати на них конкретну відповідь, не відходячи від тематики порядку денного.

Вступ на зборах, нараді, семінарі передбачає:

- виклад суті певного питання;

- акцентування на основному;

- висловлення свого ставлення й оцінки;

- підкреслення значущості, важливості й актуальності (чи навпаки);

- підкріплення своїх доказів прикладами (посиленнями на джерела). Адресувати своє звернення промовець повинен не лише доповідачеві чи

президії, а й до всіх присутніх, побудувавши його таким чином, щоб одержана ними інформація була зрозумілою й лягла в основу їх власних роздумів і висновків.

Під час опрацювання матеріалу слід навчитися зафіксовувати інформацію для виступу за належним порядком (положення, постулати, гіпотези, хід міркування, аргументація, приклади, порівняння, ілюстративний матеріал, цифрові дані, висновки).

Роблячи виписки із цитатами, іменами, цифрами, відповідними поясненнями, схемами , таблицями, доцільніше користуватись картками однакового формату. На них зазначають розмір науки чи теми, стосовно якої можна використати зафіксований матеріал.

Опрацьовуючи наукові джерела, які безпосередньо не стосуються обраного дослідження, але з якими варто ознайомитися для загального уявлення про стан вивчення проблеми, пишуть анотацію. Вона складається з опису бібліографічних ознак книги, короткого викладу змісту. Вказівок, кому адресовано це видання. Можна скористатися й готовою агітацією, .

Стисло викласти інформацію можна в тезах. Вони являють собі коротко сформульовані головні положення тексту, авторські висновки та їх обґрунтування. Тезувати можна основні положення тексту, ідучи за розвитком авторської думки, цитуючи ключові моменти. А можна викладати основні положення твору власними словами, уникаючи громіздких цитат. Останній спосіб доцільніший, бо активізує індивідуальне сприймання читача. Більш розгорнутою формою тез є конспект, у якому стисло викладають найістотніше в змісті джерела чи його фрагмента. Але цей вид роботи потребує попереднього укладання плану й тез опрацьовуваного твору. Як і тези, конспект можна укладати двома способами, але пам'ятати, що в тезах лише формулюється думка, ідея чи теорія, тоді як у конспекті треба відбити її розвиток.

Уміння раціонально зафіксувати та упорядкувати одержану інформацію сприяє її глибокому засвоєнню і свідчить про високу культуру розумової праці.

Техніка підготовки до виступу

Оратор - це той,хто володіє мистецтвом виголошування промов: промовець,ритор,красномовець

Як упорядкувати окремі думки, положення? Найкраще йти від простого до складного, але при цьому не слід відхилятися від теми. Інакше ваш виступ не матиме виразності, чіткості.

В основній частині виступу промовець викладає суть проблеми і, дотримую­чись попередньо визначеної структури промови, наводить докази, пояснення, мірку­вання. Слід пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати (проте кількість таких прикладів має бути не надто великою - нагромадження ілюстрованого матеріалу не повинно поглинати змісту доповіді).

Варто подбати про зв'язки між частинами, поєднавши їх в одну струнку систе­му. Промовець може розвивати окремі думки по-різному: пояснювати, описувати, розповідати, доводити.

Увагу слухачів треба привернути з самого початку, однак цікаві факти та думки слід тримати про запас, щоб протягом виступу час від часу посилювати свій вплив на слухачів.

Треба постійно і уважно стежити за відповідністю між словом і тим, що воно позначає. Надзвичайно важливо продумати, у яких місцях тексту потрібні своєрідні «ліричні» відступи, адже суцільний текст погано сприймається. До того ж, ці відступи, зроблять промову цікавішою, живішою.

Час від часу найважливішу думку свого виступу промовець може повторювати як основну тему викладу.

Якщо зобразити виступ графічно щодо його цікавості й вагомості, то ми мали б перед собою криву, яка на початку виступу піднімається досить високо, далі тро­хи спадає, а відтак поволі, але неухильно піднімається до найвищої точки і кінці промови.

З античних часів прийнято виділяти три структурні елементи твору: вступ, основна частина та висновки (або ж більш детально: вступ = зацікавленість, ос­новна частина = опис + оповідь + міркування, висновки = переконання).

У кожної з частин свої функції.

У вступі - привернути увагу аудиторії до оратора, дати відчути серйозність, важливість і сенсаційність подальшого викладу. Від того, як оратор починає гово­рити, багато в чому залежить успіх виступу.

Досвідчені оратори радять починати з цікавого прикладу, прислів'я, приказ­ки, афоризму, цитати тощо. Ефективним засобом є запитання до аудиторії.

В основній частині повно викладаються думки, обґрунтовуються ідеї, стисло висловлені у вступі, наводяться докази, факти, доводиться їх правильність.

Висновки - важлива композиційна частина. Народна мудрість стверджує: «Кінець - справі вінець».

На думку А.Ф. Коні, «...кінець повинен бути таким, щоб слухачі відчули (і не тільки в тоні лектора, це обов'язково), що далі говорити нічого».

У висновках слід підвести підсумок сказаного. Останні слова повинні мобілізу­вати слухачів, надихнути їх, закликати до активної діяльності.