2.1 Ранньотрипільські племена (початок — третя чверть V тис. До н.Е.)

Протягом раннього етапу (А) трипільське населення освоїло Пруто-Дністровське і Дністро-Бузьке межиріччя. На цій великій території формується кілька племен. Зараз у лісостеповій смузі між східними відрогами румунських Карпат (басейн р. Серет) на заході і Південним Бугом на сході відомо близько 150 поселень раннього етапу трипільської культури. Найбільш густо тут було заселене Середнє Подністров'я, де більшість ранньотрипільських селищ займало край першої надзаплавної тераси в 2—7 м над літнім рівнем води. Ранньотрипільський посуд і пластика. Бернашівка, Лука-Врублівецька, Олександрівка.

У трохи інших топографічних умовах знаходилися поселення Побужжя, що займали підвищені ділянки терас, схили струмків і балок у 15—20 м над водою. Селища, в яких жила ця людність, були невеликими і займали площу не більше двох гектарів; будівлі розташовувалися рядами або у вигляді кільцевої забудови. Житла були заглибленими (землянки) чи наземними, дерев'яно-глиняними, невеликого розміру. Вони звичайно складалися з одного-двох приміщень, у яких знаходилася купольна піч або відкрите вогнище, а також і хатнє начиння.

Візиткою трипільської культури є, безперечно, керамічне виробництво. Посуд виготовлявся вручну, стрічковим способом, причому технологія його виробництва (домішки до глини, обробка поверхні) мінялася в залежності від призначення тієї чи іншої групи посуду (рис. 4)

^{Рис. 4 Ранньотрипільський посуд}

Щодо раннього етапу найчастіше зустрічаються різноманітні кухонні горщики. Для збереження харчових припасів використовувалися великі опуклотілі горщики-корчаги з циліндричним горлом. Досить велику групу складають так звані фруктовниці — неглибокі профільовані тарілки на порожньому циліндричному піддоні. Зустрічаються миски, невисокі круглі жаровні з прямим бортиком, великі конічні тази.

У тих випадках, коли посуд орнаментувався, він прикрашався заглибленим орнаментом – у першу чергу, це канелюри різної ширини у вигляді горизонтальних, вертикальних, косих рядів і концентричних кіл. Ми бачимо відбитки гребінцевого штампа і врізаних ліній, що оперізують тулово посудин у вигляді кутових, овальних, рідше — спіральних композицій. Викликає подив орнаментально-міфологічний сюжет, що передає образ змія-дракона, чиє подовжено-стрічкове тіло, що оперізує посуд, вінчає напівкругла голова з виступами-рогами і парою круглих очей з наміченою зіницею. Ретельна обробка поверхні, вишуканий візерунок додають цілій групі посуду особливу нарядність; можливо, вона була декоративна, парадна й застосовувалася при культових церемоніях.

Відомі нам знаряддя праці населення трипільської культури є типовими для цієї епохи. Вони, в основному, виготовлені з кременю, каменю, кістки і рогу. З кременю виготовлялися шкребки й ножі, пов'язані з обробкою шкір тварин; вкладні серпів, що кріпилися в прямій і вигнутій оправі; струганки; грубі свердла і розгортки, проколки і пилки; зброя — наконечники стріл і дротиків. Значні серії складають знаряддя з різних порід каменю для деревообробки (сокири, тесла, долота) і землеробські — мотики, виготовлені з глинистого і кременистого сланцю. Важливим знаряддям давніх хліборобів були зернотерки. Їх робили з піщаника, а іноді з граніту й інших порід каменю. Знаряддя домашнього побуту, виготовлені з рога і кістки: для шиття одягу і взуття — шила, проколки з розколотих трубчастих кісток тварин чи гострих уламків кісток; лощила для обробки шкір тварин, а також землеробські знаряддя: наконечники мотик із просвердленим отвором для поруків'я, рогові оправи серпів. Відомі кістяні рибальські гачки і гарпуни. Представлені і прикраси, нерідко з розколотих іклів кабана. З глини виготовлялися грузила для рибальських сіток, відтяжки ткацьких верстатів, зірчасті підвіски, циліндричні бусинки й інше.

Кількість мідних виробів, у цілому, невелика — це шила, рибальські гачки, буси-пронизки. З технічних прийомів трипільці засвоїли холодне й гаряче кування і зварювання, але, в цілому, металообробка в них була дуже архаїчною. Сировина для мідних виробів на цих етапах існування культури доставлялася з Балкано-Карпатського міднорудного басейну.

^{Рис. 5 Знаряддя праці}