2.2 Середньотрипільські племена (остання чверть V — третя чверть IV тис. До н.Е.)

У середній (класичний — етапи В і С-І) період відбувається подальше збільшення території, зайнятої трипільськими племенами. Громади, що розселялися, розширюють свою територію, освоюючи Верхнє Подністров'я і Буго-Дніпровське межиріччя, й виходять на праві припливи Дніпра і його беріг – населення збільшується. Провідними типами поселень стають великі та середні селища. У багато разів зростає кількість пам'яток, що було викликано ростом населення та його щільністю. Так, за даними демографічних реконструкцій для Подністров'я, щільністьТальянки. Дослідження рештокдвох трипільських жител населення сягала 12 осіб на кв. км. Збільшилися площі поселень: у Подністров'ї – до 40—50 га, у Буго-Дніпровському межиріччі на окремих пам'ятках – до 90—150 га.

Особливий інтерес викликають характерні для завершення класичного періоду поселення-гіганти площею до 450 га, які нараховують до трьох тисяч будівель і можуть відбивати проживання цілого племені в межах одного селища.

Першим звернув на них увагу військовий топограф К. Шишкін, що ретельно проаналізував матеріали аерофотозйомки і відзначив наявність на Уманщині величезних поселень, де житла розташовувалися декількома концентричними колами. Це поселення Майданець (270 га), Доброводи (250 га) і Тальянки (450 га).

Ці дані, які спочатку викликали здивування, були цілком підтверджені при детальному їх вивченні. Результати суцільної геомагнітної зйомки і проведених відповідно до них та аерофотозйомкам розкопок засвідчили, що такі поселення-гіганти дійсно існували. Число жителів таких селищ, за даними демографічних розрахунків різних дослідників, коливається в межах 8—25 тис. чоловік. Більш того, ці поселення-гіганти іноді інтерпретуються як протоміста енеолітичної Європи. Не викликає сумніву, що відкриті пам'ятки дійсно становлять величезні поселення, однак, поки що проблеми, пов'язані з розумінням їхньої внутрішньої структури і мікрохронології, залишаються відкритими. Крім того, на цих величезних трипільських поселеннях-гігантах досі не виявлені ті якісно нові структурні елементи, що відрізняють поселення міського типу від величезного села, — тут, у будь-якому разі, поки що не знайдено ні ремісничих кварталів, ані монументальних культових комплексів. Варто припустити, що трипільським суспільством були зроблені лише перші кроки до становлення міських центрів – відбулася концентрація населення. Однак, це не привело до складання поселень нового типу, що було, ймовірно, обумовлено цілою низкою причин, і в першу чергу – економічною слабкістю трипільського суспільства: слабким розвитком ремесла, торгових відносин, замкнутістю економіки.

Планування поселень (рис. 6) найчастіше добре прив'язане до ландшафтних умов і, у більшості випадків, є кільцевим: будинки розташовувалися одним чи декількома колами, а центр, частіше за все, не забудовувався. У будь-якому разі, в Подніпров'ї, крайній східній області розселення трипільців, це прослідковується досить чітко. Так, планування по колу відзначене на поселенні Веселий Кут. На поселенні Гарбузин житла утворювали два концентричних кола, а на такому великому поселенні як Володимирівка – цілих п'ять кіл жител. Безумовно, подібне планування пов'язане з функцією оборони. Можливо, для цієї ж мети служили рови і вали, що збереглися далеко не скрізь, але добре Реконструкція одноповерхової трипільської будівлі. Хата середини ХХ ст. на Дністрі. На передньому плані дослідниця трипільської культури Т. Г. Мовшапредставлені на поселеннях Поливанів Яр І і ІІ. Однак зустрічаються й інші типи забудови; так, наприклад, житла Шкарівського поселення сплановані гніздоподібно по три у групі на відстані 30—40 м одне від одного, а в Миропіллі — по трьох кільцях із забудовою уРеконструкція двоповерхової трипільської будівлі. Моделювання подібного будинку в експериментальних цілях,заповідник "Трипільська культура" на Черкащині центрі кола.

^{Рис. 6 Планування поселень}

Житла класичного етапу культури так само двох типів: напівземлянки і наземні, останні є основним елементом забудови поселень. Наземні житла прямокутні в плані. У будівельних матеріалах (дерево і глина), в оформленні інтер'єрів зберігаються попередні традиції, однак згодом будинки стають більш великими (до 150 кв. м) і монументальними — складаються з декількох камер з печами й ділянками для виготовлення кремінних та інших знарядь, а також спеціально виділеними культовими місцями — округлими чи хрестоподібними жертовниками. Гарну уяву про внутрішній інтер'єр будинків, їх конструкцію та принципи спорудження дають глиняні моделі жител. Заглиблений орнамент і розпис на моделях свідчать про те, що й реальні житла були прикрашені різними візерунками.

Останні десятиліття точиться велика дискусія щодо реконструкції залишків трипільських будівель. На сьогодні більшість дослідників схиляються до думки, що це залишки трипільського житла (доповнюючи їх, у залежності від знахідок, господарськими і культовими функціями). З моменту реконструкції технології будівництва починається різнобій у поглядах: були ці житла одно- чи двоповерхові; конструктивно обпалені у процесі будівництва чи згорілі (в результаті культових дій, пов'язаних із залишенням поселення) дерев'яно-глиняні будинки на кшталт етнографічної української хати. Певною мірою рішення цієї проблеми лежить у площині експериментального моделювання.

Можна вважати, що на середньому етапі завершується пора екстенсивного освоєння нових територій, придатних для землеробства і скотарства, і населенням робляться спроби інтенсифікації традиційних видів виробництв, одним із проявів чого стає посилення локальної специфіки.

В області виготовлення кераміки продовжується ліплення стрічковим способом, однак дода’ються і нові — використовуються шаблони, з'являється предтеча гончарного кола — поворотні столики. На середньому етапі з'являється кераміка, прикрашена розписом, що стає ведучою в пам'ятках окремих громад.

Розписна кераміка впроваджувалася поступово, про що дозволяють судити керамічні комплекси найбільш ранніх поселень. Одні племена віддавали перевагу розписному посуду, який поволі витиснув кераміку з заглибленим орнаментом, інші її не сприйняли і зберегли традиції Шкарівка. Біноклеподібні посудини з заглибленою орнаментацією гончарства раннього Трипілля. Це призвело до утворення західного ареалу культури, що характеризується перевагою кераміки з розписом, і східного — із заглибленим орнаментом.

Зміни торкнулися й антропоморфної пластики. Поступово змінювалася форма голови (зникало стрижневе закінчення), сіднична частина втрачає велику об'ємність, властиву ранньотрипільській пластиці, статуетки стають значно грацильнішими.

Починаючи з середнього етапу, фігурки, поверхня яких замість візерунків, виконаних у заглибленій техніці, покривалась фарбою. Більш ретельно моделюються скульптури з проробленими рисами обличчя, деталями зачіски й одягу. Поступово збільшується кількість різнотипних чоловічих образів. Голови їх або без очей, або з одним лівим оком (лише зрідка з двома), і нерідко з перев'язом через плече.