Тема 9. Зобов’язання із заподіяння шкоди з недоговірних правовідносин план

1. Загальна характеристика деліктних зобов’язань у міжнародному приватному праві.

2. Колізійні прив’язки в сфері деліктних зобов’язань.

3. Правове регулювання деліктних зобов’язань з іноземним елементом у міжнародних договорах та внутрішньому законодавстві України.

Ключові поняття

Колізійна прив’язка «закон держави місця роботи».

Під час вивчення цієї теми потрібно враховувати, що деліктними чи позадоговірними виступають зобов’язання, які виникають внаслідок вчинення протиправної дії (бездіяльності), що спричинила шкоду особі або майну потерпілого. Крім того, принциповою в даному випадку виступає вимога, що така протиправна дія повинна бути винною.

У ролі умов виникнення зобов’язань з делікту прийнято розглядати такі: заподіяння шкоди особі чи майну; протиправність діяння (дії чи бездіяльності); наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи та заподіяною шкодою; вина особи.

Головним колізійним правилом для врегулювання деліктних зобов’язань у міжнародному приватному праві традиційно виступає колізійна прив’язка «закон місця заподіяння шкоди» (lex loci delicti), яка передбачає підпорядкування делікту правопорядку місця його вчинення.

Що стосується норм загального характеру, які б регулювали питання деліктних зобов’язань у сфері МПП, то вони містяться у чинному для України регіональному багатосторонньому договорі про правову допомогу – «Мінській конвенції» 1993р. та двосторонніх договорах України про правову допомогу.

На національному рівні колізійні питання делікатних зобов’язань врегульовано в ст. 49, 50 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005р. № 2709-IV.

Запитання для контролю

1. Які основні колізійні питання виникають у сфері деліктних зобов’язань в міжнародному приватному праві?

2. Назвіть основні колізійні прив’язки в сфері деліктних зобов’язань у міжнародному приватному праві?

3. Які існують договори щодо міжнародно-правового регулювання деліктної відповідальності за участю України?

Тема 10. Міжнародний цивільний процес план

1. Поняття міжнародного цивільного процесу та його джерела.

2. Право на судовий захист та правовий статус іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб та держав у цивільному процесі.

3. Підсудність цивільних справ з іноземним елементом. Підготовка та розгляд справи.

4. Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні.

Ключові поняття

Міжнародний цивільний процес, судовий імунітет.

Міжнародний цивільний процес (далі – МЦП) означає сукупність процесуальних норм, яка є складовою частиною цивільного процесуального права як внутрішнього права держави.

При визначенні поняття міжнародного цивільного процесу необхідно враховувати, що воно збігається з поняттям цивільного процесу, але в ньому присутній іноземний елемент. Крім того, МЦП регулюється не тільки ЦПК кожної країни, а й міжнародними договорами. Тому термін «міжнародний» вживається тоді, коли йдеться про правовідносини між особами, які належать до різних держав (іноземними особами), й іноземними судами, про правовідносини, що виходять за межі окремої правової системи (надання правової допомоги і т. ін.) і потребують з'ясування, який закон до них застосовується.

При вивченні даної теми необхідно також звернути увагу на те, що особливість джерел (форм) МЦП полягає в їх подвійному характері. З одного боку, до них належать норми внутрішнього законодавства окремих держав, а з другого — міжнародні договори.

Судовий імунітет (від лат. immunitas – недоторканість, звільнення від чого-небудь), полягає в тому, що до іноземної держави не може бути поданий позов, до неї не може бути застосовано забезпечення позову, звернено стягнення на її майно, що знаходиться на території іншої держави. Отже, судовий імунітет базується на суверенній рівності держав, і полягає у непідсудності іноземних держав суду інших держав. У деяких країнах судовий імунітет держави надається лише у тих випадках, коли мова йде про дії держави публічно-правового характеру. В Україні зберігається дія принципу абсолютного імунітету. Тобто іноземці, як і громадяни України можуть подати позов до іноземної держави, просити суд про забезпечення позову шляхом звернення стягнення на її майно, що знаходиться на території України, лише за згодою компетентних органів відповідної іноземної держави.

Підсудність цивільних справ з іноземним елементом – це компетенція національних судів (зокрема, судів України) щодо розгляду та вирішення цивільних справ та вчинення окремих процесуальних дій за участю іноземного елемента. Підсудність у справах, в яких беруть участь іноземні особи, а також у спорах, в яких хоча б одна з сторін проживає за кордоном, визначається законодавством України.

Питання щодо визнання та виконання рішень іноземних судів у національному законодавстві регулюються Цивільно-процесуальним кодексом України, Законом України «Про міжнародне приватне право».