Запитання для контролю

1. Які існують способи кваліфікації в міжнародному приватному праві?

2. Що таке у міжнародному приватному праві застереження про публічний порядок?

3. Розкрийте поняття та види «відсилання» в міжнародному приватному праві.

4. Що таке у міжнародному приватному праві «обхід закону»?

Тема 4. Правовий статус суб'єктів міжнародного приватного права план

1. Правовий статус фізичних осіб (правові режими, що надаються іноземцям для реалізації їх прав та обов’язків).

2. Правовий статус юридичних осіб.

3. Держава як суб’єкт міжнародного приватного права.

Ключові поняття

Іноземець, особа без громадянства, іммігрант, біженець.

Під час вивчення цієї теми потрібно враховувати ту обставину, що серед суб’єктів міжнародного приватного права значне місце посідають фізичні особи – громадяни та іноземці. У доктрині, законодавстві держав та практиці поняття «іноземець» об’єднує власне іноземних громадян (підданих), осіб без громадянства (апатридів), осіб з кількома громадянствами (біпатридів) та ін. У сучасних умовах до кола осіб, відносно яких діють норми міжнародного приватного права, з урахуванням особливостей їхнього правового становища відносять також біженців, осіб, яким надано політичний притулок та ін. Нормами міжнародного приватного права регулюються цивільні, сімейні, трудові, процесуальні права фізичних осіб, тобто дані особи наділяються певним правовим статусом у міжнародних приватноправових відносинах.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий ста­тус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011р. №3773-VI, іноземцем визнається особа, яка не перебуває у гро­мадянстві України і є громадянином (підданим) іншої дер­жави або держав. Особою без громадянства є особа, яку жод­на держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Отже, законодавство України до по­няття «іноземець» відносить іноземних громадян (підданих) і не відносить осіб без громадянства.

Іммігранти — іноземці чи особи без громадянства, які отримали дозвіл на імміграцію і прибули в Україну на постійне проживання або, перебува­ючи в Україні на законних підставах, отримали дозвіл на імміграцію і залишилися в Україні на постійне проживан­ня. Право на імміграцію іноземців в Україну встановлено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011р. №3773-VI, більш детально умови та порядок імміграції в Україну визначено Законом України «Про імміграцію»

від 7 червня 2001 р. №2491-III.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011р. №3671-VI біженцем визнається особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Правовий статус біженців на території України врегульовано Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011р. №3671-VI, Законом України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців» від 10 січня 2002 р. № 2942-III та Конвенцією про статус біженців від 28 липня 1951 р.

При вивченні даної теми потрібно також врахувати, що згідно положень Господарського кодексу України (ст.378) та Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. №959-XII, іноземні суб’єкти господарської діяльності для здійснення діяльності на території України можуть реєструвати свої представництва в порядку, визначеному ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та «Інструкцією про порядок реєстрації представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні», яка затверджена Наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України від 18.01.1996р. №30.