- •3731 Методичні вказівки
- •Загальні положення
- •Тема 1. Поняття, предмет, система та джерела міжнародного приватного права план
- •Запитання для контролю
- •Тема 2. Юридико-технічні методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві план
- •Запитання для контролю
- •Тема 3. Основні питання, пов’язані з тлумаченням, кваліфікацією та особливостями дії норм міжнародного приватного права план
- •Запитання для контролю
- •Тема 4. Правовий статус суб'єктів міжнародного приватного права план
- •Запитання для контролю
- •Тема 5. Право власності та інші речові права план
- •Запитання для контролю
- •Тема 6. Зовнішньоекономічні договори (контракти). Правове регулювання міжнародних перевезень план
- •Запитання для контролю
- •Тема 7. Правове регулювання сімейних та спадкових правовідносин з «іноземним елементом» план
- •Тема 8. Правове регулювання трудових відносин з «іноземним елементом» план
- •Тема 9. Зобов’язання із заподіяння шкоди з недоговірних правовідносин план
- •Запитання для контролю
- •Тема 10. Міжнародний цивільний процес план
- •Запитання для контролю
- •Список рекомендованої літератури
Запитання для контролю
1. Назвіть, які методи правового регулювання застосовуються в міжнародному приватному праві?
2. У чому полягає зміст колізійно-правового методу регулювання у міжнародному приватному праві?
3. У чому полягає зміст матеріально-правового методу регулювання у міжнародному приватному праві?
4. Назвіть складові елементи колізійно-правової норми?
Тема 3. Основні питання, пов’язані з тлумаченням, кваліфікацією та особливостями дії норм міжнародного приватного права план
1. Тлумачення, кваліфікація та «конфлікт кваліфікацій» у МПП.
2. Основні способи вирішення питання кваліфікації.
3. Застереження про публічний порядок .
4. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави.
5. Обхід закону в міжнародному праві.
Ключові поняття
«Конфлікт кваліфікацій» у міжнародному приватному праві, основні способи вирішення питання кваліфікації, застереження про публічний порядок, зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави, обхід закону в міжнародному праві.
Під час вивчення цієї теми потрібно враховувати ту обставину, що тлумаченням норми можна вважати з'ясування її змісту. Кваліфікація є елементом тлумачення норми й полягає в її юридичній оцінці. Вона спрямована на встановлення мети норми права. Тлумачення та кваліфікація є взаємозв'язаними процесами у правозастосовній практиці. Водночас вони є різними за своєю суттю та значенням. Кваліфікація не існує окремо від тлумачення та застосування норми, зокрема колізійної.
Норма права потребує свого тлумачення, оскільки вона існує. Проблема ж кваліфікації виникла у XIX ст., коли виявилася найбільша нерівномірність економічного розвитку держав. Саме тоді римське право, зокрема Corpus juris civilis Юстиніана, як джерело єдиних для Європейського континенту, і частково для Англії, юридичних понять, почало втрачати своє значення.
У перших кодифікаціях кінця XIX — початку XX ст. юридичні терміни мають різне значення. Іноді та сама проблема отримувала свою регламентацію в різних галузях права чи правових інститутах.
Не вирізняючись протягом століть, питання предмета кваліфікації як самостійне вперше знайшло відображення наприкінці XIX ст. у працях німецького правника Кана та французького — Бартена. Обидва вчені дійшли висновку, що колізійні норми різних правових систем, навіть у випадку їх формулювання однаковою термінологією, криють у собі "приховані колізії", що породжують "конфлікт кваліфікацій", тобто неузгодженість принципів національного права.
Кваліфікація обставин справи (суті спору) чи норми права може бути різною залежно від того, принципи якої правової системи застосовуватимуться. Тому розрізняють декілька основних способів кваліфікації: за законом суду; за системою права тієї держави, до якого відсилає колізійна норма; за принципом автономної кваліфікації.
Інститут застереження про публічний порядок відомий законодавству практично всіх держав і сягає доби римського права, коли виникла думка про незастосування іноземного закону у випадках, коли останній суперечить моралі та «добрим звичаям». Національне право допускає застосування іноземного права, встановлює порядок його застосування і одночасно окреслює допустимі межі його застосування на своїй території.
Зворотне відсилання – це результат зіткнення, колізії колізійних норм різних держав, який призводить до того, що іноземне право, яке обране на підставі вітчизняної колізійної норми, відсилає назад чи до права третьої країни.
Колізії колізійних норм можуть бути як позитивні, так і негативні.
Позитивні колізії – дві й більше держави розглядають певне правовідношення з іноземним елементом, як предмет регулювання свого власного права.
Негативні колізії – жодна держава, з якою пов'язане певне правовідношення, не розглядає його як предмет регулювання свого власного права. Саме негативні колізії є підставою виникнення інституту зворотного відсилання.
Обхід закону (лат. fraus omnia corrumpit) – це такі дії учасників відносин, за яких сторонами свідомо створюється прив’язка до іноземного права з метою уникнути використання до цього правовідношення примусового закону, якому воно підпорядковано (як правило закону своєї країни).
