99. Епілепсія

Епілепсія – хронічне нервово-психічне захворювання, що виникає переважно в дитячому віці, виявляється в судомних нападах, станах і призводить до хар-них змін когнітивної сфери та особистості.

Види:

• Епілептична хвороба

• Симптоматична епілепсія

• Епілептична реакція

Причин епілепсії безліч. Все, що порушує нормальну структуру нейронної активності — від хвороби, яка пошкоджує головний мозок до неправильного розвитку мозку — може привести до епілептичних припадків.

Дослідження показують, що генетичні аномалії можуть бути одними з найбільш важливих факторів, що сприяють розвитку епілепсії. Деякі типи епілепсії, як вдалося встановити, пов’язані з аномалією в певному гені. Деякі типи епілепсії передаються по спадку, що припускає наявність генетичних факторів, що сприяють розвитку епілепсії.

Для лікування епілепсії використовуються протисудомні препарати, які діють на мембрани мозкових клітин і на речовини, які гальмують або збуджують активність цих клітин.

Підбір препаратів для кожного пацієнта здійснюється індивідуально з подальшим контролем їх дії.

100. Структура дефекту при олігофренії

Олігофренія- група хворобливих станів,які розрізняються за своїм походженням,механізмом розвитку і клінічними проявами,але яким властиво загальне психічне недорозвинення з переважанням інтелектуального дефекту і відсутністю проградієнтності.

Структура дефекту характеризується загальним недорозвиненням мозкових структур,особливо лобових і тьмяно-скронево-потиличних відділів кори головного мозку.В старшому шкільному віці діти не справляються з завдання на диференціацію предметів з істотними ознаками,класифікацію,виділення зайвого,переважає наслідування і копіювання в діяльності,недорозвинення пізнавальної діяльності призводить до порушення сприйняття,специфічних порушень мови,емоційно-вольової сфери,моторики і особистості.

Недостатньо сформована фонетико-фонемна і лексико-граматична сторона мови,порушення звуковимови,що пов’язано з інертністю психічних процесів.Емоційна сфера:нерозвинені складні і диференційовані емоції,неадекватність емоційних проявів,нездатність пригнічувати емоційні реакції і потяги,складно формувати абстрактні поняття добра зла обов’язку,здатність до самоконтролю.недостатність аналітико-синтетичної діяльності призводить до збіднення сприйняття та повноти відображення оточуючої дійсності.це все визначає специфіку дефекту при олігофренії.При невиконанні стандартизованих процедур обстеження діагноз встановлюється як тимчасовий.Для визначення інтелектуального рівня включаються клінічні дані,адаптивна поведінка і продуктивність по психометричних тестах.При обстеженні важливо визначити глибину дефекту.

101. Класифікація розумової відсталості

Ідіотія – найглибший ступінь психічного недорозвитку, мова не розвинена, відсутня спрямована увага, реакції присутні тільки на сильний звук і біль.

Імбацильність – середній ступінь психічного недорозвитку, невеликий запас слів, можна навчити читати, лічити, писати, елементарні навички трудові.

Дебільність – легкий ступінь олігофренії, відстають у фізичному розвитку.

Виражена дебільність – можуть навчитись якогось ремесла, легко піддаються чужим впливам, відсутність ініціативи.

Помірно виражена дебільність – закінчують 7-8 класів, училища, якщо мають добру механічну пам’ять, невеликий об’єм знань, мислять шаблонами, хар-на імпульсивність в поведінці.

Легка дебільність – мають середню освіту, переважає шаблонність, відсутність оригінальності, несамостійність.

Набуте недоумство (деменція) - менша за чисельністю група - діти, у яких розумова відсталість виникла після трьох років. У результаті травм головного мозку, різних захворювань (менінгіту, енцефаліту, менінго-енцефаліту) відбувся розпад уже сформованих психічних функцій.