Хореографічний лейтмотив

Лейтмотив - поза або рух, що повторюється протягом всього номера та найбільш яскраво характеризує художній образ. Лейтмотив повинен нести в собі змістове навантаження. Він у різних обставинах по - різному вступає у взаємозв’язок з образами, допомагає зрозуміти розвиток та видозміну образу. Лейтмотив задається один на номер (на всіх виконавців) або на одного. Якщо сюжетний номер і декілька головних героїв, то на кожного окремо.

В українській народній і народно-сценічній хореографії зустрічається принцип лейтмотивності руху, а також окремого малюнка. Класичним зразком у використанні лексики є “Повзунець” П. Вірського, “Бульба” І. Мойсєєва, “Берізка” Н. Надєждіної, повторення композиційного малюнку полтавський народний танець “Кружала” в обробці Н. Уварової, “Тимоня” Т. Устинової: у цих танцях маємо аналогію між елементами лексики, характером музики, в побудові окремих танцювальних композиційних блоків, комбінацій, які складаються з однозначних малюнків, перетворення їх у фігури танцю тощо.

У “Повзунці” балетмейстер використовує різноманітні варіанти руху повзунця. Безперечно, у контексті під час виконання сольних колінець вони транспонуються за характером, манерою виконання в суміжні рухи, але у пам’яті глядача залишається основний рух-повзунець, яким починається і яким (в певній транскрипції) закінчується танець. Балетмейстер вдало розрахував нелогічний і оптичний впливи хореографічного твору на глядача. Виконавці увесь час танцюють на глибокому присіданні, або підтанцьовують, сидячи на підлозі кону.

Н. Надєждіна використала у “Берізці” єдиний рух - маленькі ковзні кроки поперемінне правою та лівою ногою. Рух виконується на напівзігнутих у колінах ногах на кожну вісімку, завдяки основному ходу ми маємо повну ілюзію, нібито дівчата зять на місці, а під їхніми ногами начебто “пливе” кін. Н. Надєждіна зберегла й основний лейтмотив малюнку кола, від якого утворюються маленькі кільця, велике коло, “тин”, “завитка”, “змійка”, “зірка”.

Балетмейстер Н. Уварова використала основний композиційний мотив коло-кружало і побудувала на цьому поетичний номер. Кружала плетуться упродовж усього танцю, непомітно виникають одна за одною фігури: заводять кружала, півкола, пов’язування рушниками тощо.

Початки образної виразності притаманні людській пластичності і в реальному житті: в тому як вона рухається, жестикулює, пластично реагує на дії інших; в цьому виражаються особливості її характеру, відчуттів. Такі “розмовні”, характерно-виразні елементи, народжені в реальному житті прийнято називати пластичними інтонаціями або пластичними мотивами. У них містяться джерела образної природи хореографії. Вона заснована на тім, що характерно-виразні пластичні мотиви відбивають безліч реальних життєвих рухів, узагальнюються й організовуються за законами ритму і симетрії, орнаментального візерунка, декоративного цілого, спираючись на музику.

Предмет в хореографічному творі

Для використання предмету у хореографічному номері необхідно використовувати той предмет, який має внутрішню і зовнішню частини.

Зовнішня частина допомагає розкрити образ (“м’яч” - стрибки, коло), внутрішня - коли предмет є двигуном створення образу (в “м’ячі” ми бачимо сонце).

Предмет - це матеріальне тіло, якому властиві три виміри:

• ширина;

• висота;

• ширина (глибина).

Предмет має свій колір та форму.

При постановці хореографічного твору в якому є внутрішній зв’язок з предметом предмет має бути двигуном сюжету і має бути в ньому задіяний, в експозиції має бути замальовка образу і має бути задіяний цей предмет.

При постановці хореографічного твору в якому є зовнішній зв’язок предмет є характеристикою героя, головний герой через своє ставлення та відношення до предмета розповідає про себе, предмет має з’явитися на початку номеру.

В експозиції можна дати характеристику предмету і ситуації, яка виникла при взаємовідносинах героя з предметом. В зав’язці герой вступає у відносини з предметом. Іноді внутрішній конфлікт переходить у розвиток дії. В кульмінації - досягнення єдинства або посилення конфлікту.

Розв’язка - відношення актора до героя і предмета. Предмет використовується для створення образу і його якості повинні впливати на характерну лексику.