Пантомімічні етюди і пози як складові хореографічного тексту

Пантоміма - походить від грецького слова і перекладається, як “все повторювати”. Це мистецтво виражати почуття засобами міміки і жесту, це театральний спектакль в якому образи створюються засобами міміки і жесту в русі. Вона є одним з основних елементів танцю, але на відміну від пантоміми танець є абстрактним.

Для більшої ясності танець поділяється на два види: механічний або чистий танець, і танець пантомімічний або дійовий.

Перший лише приємне видовище, дарує радість нашому спогляданню симетрією рухів, блискуче виконаним па, чіткістю, витонченістю поз, вродженою грацією виконавця. Інший вид танцю - зазвичай називають дійовим і є душею першого. Дає йому життя, виразність, полонить серце, пробуджуючи в ньому справжні почуття. І в цьому є істинне мистецтво.

Мистецтво пантоміми потребує максимальної виразності тіла, рухливого обличчя, чіткого жесту, тобто вміння втілювати образ без допомоги людської мови. Через дійові танці розкривається зміст, сюжет і характери героїв, конкретизуються образи. Дійовий танець неможливий без виразного руху. Дійовий танець може бути складений для одного виконавця, коли розкривається лінія поведінки лише одного героя. Набагато складніше створити хореографічний діалог, де два образа діють кожний по - своєму і в той же самий час розвивають свої характери в умовах взаємодії. Ще складніше працювати з великою кількістю учасників. У цьому випадку потрібно не порушуючи єдності всієї композиції в цілому розвивати самостійну лінію поведінки кожного персонажу. Створюючи дійовий танець необхідно проводити в ньому послідовний розвиток кожного образу, намагаючись в той самий час до найбільш чіткого і яскравого вирішення сцени.

Міміка - мистецтво виразити почуття і думки рухами м’язів обличчя.

Жест - вираження почуттів та думок “мовою” рук.

Використання самої пантоміми у хореографічному номері мінімальне, особливо у безсюжетних номерах. Так як танець є абстрактним, то і розкрити свій зміст повинен через логічно використану лексику та малюнки. Інша справа сюжетні номери, де для розкриття того чи ін. образа необхідно використати пантоміму, особливо коли героїв декілька.

Зображальна поза - використовується для зображання живого об’єкта чи не живого предмета. Поза повинна бути об’ємною і чітко та логічно побудованою для глядацького сприйняття. Орієнтуватися необхідно на останній ряд глядацької зали, відповідно поза повинна читатися з останнього ряду.

Виражальна поза використовується для вираження людських почуттів та переживань. Дані пози повинні будуватися конкретно, об’ємно і виразно, знову ж таки “посилаючись” на останній ряд. Для того щоби виражальна поза проглядалась краще в об’ємі необхідно вдало підібрати зображальну позу, тому що вираження почуттів акцентується на використанні міміки обличчя. Ці пози можуть вдало використовуватися, як на початку номера так і в кінці, а також бути лейтмотивними на протязі усього номера. Етюди на розвиток динаміки хореографічного номеру

Динаміка - рухливість, прискорення, уповільнення.

Поняття “динаміка” відноситься до поняття “контраст” тобто створення протилежного. Закон контрасту передбачає таке розміщення рухів та поз, щоби вони не виглядали одноманітними, монотонними. Зв’язкові “pas” повинні виконуватися якби “впівголоса”, щоб підкреслювались і яскравішими ставали ті, котрі задумані автором, як головні.

Контрасти бувають:

• музики і лексики,

• по рівнях сцени( авансцена, задній план),

• контраст гриму і костюму.

У хореографічних номерах повинна використовуватися не тільки динаміка самого руху, але й динаміка у побудові окремих частин номера, особливо у великих формах. Повинні чергуватися повільні і швидкі частини, віртуозно-бравурні та ліричні (можлива побудова лише на малюнках).