Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння Нормативна регламентація обставин, що виключають злочинність діяння

Оскільки лише КК встановлює вичерпний перелік діянь, які визнаються злочинами і за які настає кримінальна відповідальність, то лише він може визначати умови, які виключають злочинність діяння. Вирішення питання про допустимість і прийнятність заподіяння шкоди, за яке формально передбачена кримінальна відповідальність, не може бути віддано на розсуд окремих осіб. Відсутність злочинності діяння повинна чітко передбачатися самим кримінальним законом і встановлюватися в ході діяльності органів, уповноважених державою на правозастосування.

У частині 2 ст. 2 КК вказується, що для вирішення завдань, поставлених перед цим Кодексом, останній визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами. Таке формулювання передбачає, що не всі суспільно небезпечні діяння є злочинами та що існують обставини, за яких діяння, яке об'єктивно є суспільно небезпечним, оскільки заподіяло чи створило загрозу заподіяння істотної шкоди право-охоронюваним благам, оцінюється інакше, ніж злочин.

Види обставин, за наявності яких діяння, передбачене кк, не є злочином

Усі обставини, за наявності яких діяння не визнається злочинним або вже на момент його вчинення, або ж закон вважає за можливе прирівняти його до незлочинного за правовими наслідками, можуть бути поділені на певні групи. Основою поділу є фактори, в силу яких діяння, формально передбачене КК, не визнається злочином:

1) малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 КК), яке не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди, характерної для злочину. У таких випадках констатується відсутність суспільної небезпечності посягання - обов'язкової ознаки будь-якого злочину;

2) відсутність окремих ознак складу злочину як підстави кримінальної відповідальності - вчинення діяння особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК), відсутність осудності (ст. 19 КК), відсутність ознак спеціального суб'єкта (ч. 2 ст.18 КК), вчинення діяння за відсутності вини у необхідній для даного злочину формі (ст. 23), а також відсутність передбачених статтею Особливої частини КК інших обов'язкових об'єктивних та суб'єктивних ознак складу злочину (зокрема предмета, наслідків, необхідних для злочину даного виду та розміру);

3) добровільна відмова при незакінченому злочині (статті 17, 31 КК);

4) позитивна посткримінальна поведінка, передбачена окремими статтями Особливої частини КК (поведінка після закінчення злочину - вчинення дій, яких "вимагає" кримінальний закон як умову непритягнення до кримінальної відповідальності). У цих випадках внаслідок відповідноїповедінки особи погашаються несприятливі правові наслідки діяння, яке на момент його вчинення є злочином;

5) відсутність протиправності діяння при заподіянні шкоди за згодою особи чи організації, яким вона завдається; виконанні професійних функцій; реалізації правових норм чи виконанні судового рішення тощо.

6) обставини, що виключають злочинність діяння, які передбачені розділом VIII Загальної частини.

Ознаки обставин, що виключають злочинність діяння

Останні з названих обставини відіграють особливу роль. Вони характеризуються такими ознаками:

- відсутність злочинності обумовлена соціально корисним (чи, принаймні, допустимим, прийнятним для держави і суспільства) характером поведінки особи, яка заподіює шкоду. Внаслідок цього суспільна небезпечність діяння відсутня вже на момент його вчинення;

- діяння, вчинені за обставин, які виключають злочинність, характеризуються відсутністю всіх ознак складу злочину, оскільки вони не посягають на об'єкт кримінально-правової охорони, при їх вчиненні відсутня вина особа. Тому схожість цих обставин зі злочином чисто зовнішня, полягає у тому, що заподіюється така сама шкода, яка є наслідком певних злочинів, передбачених чинним КК;

- виступають правовими гарантіями непритягнення до кримінальної відповідальності для особи, яка заподіяла шкоду, реалізуючи свої права чи виконуючи обов'язки, стимулюють громадян до активної протидії злочинам;

- вичерпно передбачені у КК, а також у нормативно-правових актах більш високої юридичної сили - міжнародно-правових договорах, Конституції України.

Ознаки окремих обставин, що виключають злочинність діяння, вичерпно вказані у кримінальному законі. Положення про те, що злочинність діяння, його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК (ч. 3 ст. 3), означає, що лише в останньому перелічені всі без винятку ознаки, сукупність яких дає підстави вважати певне діяння незлочинним. Причому ці ознаки закріплені у статтях як Загальної (розділ VIII), так і Особливої частини (статті, які передбачають відповідальність за перевищення допустимої шкоди, - статті 118, 124). Звідси випливає, що неприпустимо вимагати наявності якихось додаткових ознак як умови застосування відповідних кримінально-правових норм. На практиці найчастіше зазначене має місце у випадках необхідної оборони, коли у застосуванні ст. 36 КК відмовляють, оскільки особа могла ухилитися від посягання без заподіяння шкоди нападнику (втекти, звернутися за допомогою до органів влади). Водночас, відсутність хоча б однієї з ознак, перелічених у відповідній статті розділу VIII Загальної частини КК, означає, що немає складу (чи за іншою термінологією - умови правомірності) конкретної обставини, яка виключає злочинність діяння, і скоєне вчинено або за наявності якоїсь іншої обставини, або ж являє собою злочин.