65. Розумове виховання: завдання, засоби, шляхи та методи.

Розумове виховання спрямоване на розв'язання низки завдань:

1) оволодіння системою знань про наукові засади розвитку природи й суспільства;

2) розвиток потенційних інтелектуальних сил особистості;

3) формування культури розумової праці.

Процес розумового виховання людини супроводжує її впродовж усього життя. Можна виділити такі шляхи (напрями) розумового виховання:

1) стихійне сприйняття явищ і процесів навколишньої природної та соціальної дійсності людиною з раннього віку;

2) навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, де відбувається оволодіння основами наук;

3) навчання у професійних навчальних закладах;

4) користування джерелами засобів масової інформації (книги, газети, журнали, радіо, телебачення);

5) участь людини у продуктивній праці;

6) залучення учнів до позакласної та позашкільної виховної роботи;

7) організація досвіду поведінки особистості в соціальній діяльності;

8) включення людини до системи самоосвіти.

Засоби розумового виховання — це широкий спектр предметів, які використовують у системі пізнавальної діяльності людини: книги, комп'ютерна техніка, лабораторне обладнання, письмове приладдя та ін.

У системі розумового виховання широко застосовують різноманітні методи пізнавальної діяльності людини. У виборі методів треба виходити з головного завдання — забезпечення інтелектуального розвитку вихованців. Тому варто надавати перевагу тим методам, які сприяють включенню особистості до активної самостійної пізнавальної діяльності.

66. Значення праці у житті людини. Завдання та принципи трудового виховання.

Існує суттєвий аспект важливості трудового виховання. Людина прагне до утвердження себе в колективі на основі престижу, а також бажає відчувати задоволення від певного виду діяльності. Якщо особистість залучена до бажаних видів трудової діяльності, це приносить психічне задоволення і забезпечує престижність особистості. Коли ж людина позбавлена можливості займатися працею (а отже, і відчувати радість діяти, мати задоволення), вона вдається до сурогатів, за допомогою яких можна штучно викликати ілюзорне відчуття задоволення, престижності. 

Завдання трудового виховання зумовлені загальнолюдськими потребами життя людини в суспільстві та природному середовищі. До них належать:

1) формування в людини любові до праці як її природної потреби, необхідності активної життєдіяльності;

2) забезпечення соціально-психологічних умов для підтримання і розвитку фізичного та психічного напруження особистості, з метою утримання членів суспільства на достатньому рівні працездатності;

3) формування у вихованців уміння і навичок у певних видах продуктивної праці;

4) виховання поваги до людей праці та бережливості до результатів праці.

Принципи, на яких ґрунтується трудове виховання, досить вдало сформулював В.О. Сухомлинський:

1) єдність трудового виховання і загального розвитку — морального, інтелектуального, естетичного, фізичного;

2) розкриття, виявлення, розвиток індивідуальності в праці;

3) висока моральність праці, її суспільно корисна спрямованість;

4) раннє залучення до продуктивної праці;

5) різноманітність видів праці;

6) постійність, безперервність праці;

7) наявність рис продуктивної праці дорослих у дитячій праці;

8) творчий характер праці, поєднання зусиль розуму і рук;

9) наступність змісту трудової діяльності, умінь і навичок;

10) загальний характер продуктивної праці;

11) посильність трудової діяльності;

12) єдність праці і багатогранного життя.