39. Анкетування, вимоги до складання анкетних питань.

Анкета – це перелік знань, в яких емпірично окреслюється проблема, що вивчається.

Побудова анкети:

• перші запитання повинні бути більш простими;

• наступні - складними (бажано по дійними);

• подальші - ще складнішими (мотиваційними);

• потім спад (знову подійні, фактологічні);

• і нарешті - найбільш складні (одне-два);

• завершує анкету "паспортичка" - дані про статус опитуваного.

За характером відповідей на поставлені запитання вони розподіляються

на такі види:

• Відкриті запитання передбачають вільну форму відповіді. «Скажіть, будь ласка, що могло б сприяти підвищенню Вашого інтересу до політики?»;

• Запитання закритого типу: «Чим Ви займаєтесь у вільний час? Просимо відпові­сти на ті із нижче перерахованих варіантів, які співпадають з Вашою думкою: 1) відвідую рідних і знайомих; 2) зустрічаюся з друзями, 3) слухаю радіо; 4) читаю книгу; 5) займаюсь рукоділлям»;

• Запитання напівзакритого типу засноване на додаванні до списку відповідей фрази: «Вкажіть інші види занять». Запитання дає можливість не лише вказати варіанти відповідей, які наводяться в анкеті, але й висловити щось своє;

• Запитання меню пропонує респонденту вибрати будь-яке поєднання варіантів зап­ропонованих відповідей;

• Запитання шкали - відповідь на це запитання дається у вигляді шкали, в якій необ­хідно відмітити той або інший показник;

• Дихотомічні запитання: «Чи вірите Ви у гороскопи й стрологічні прогнози?» Відповідь: «Так-ні».

За предметним змістом запитання анкети поділяють на:

• Запитання про факти, за допомогою яких отримують інформацію про соціальні явища, про стан справ в колективі, про поведінку і дії самого респондента, його вік, стать, освіту, соціальне становище і т. д.;

• Запитання про знання, мета яких - з'ясувати, що знає і що може повідомити респон­дент. Як правило, це запитання, які мають мету виявити рівень поінформованості рес­пондента і його знань в певній галузі. Такі запитання можуть містити завдання, експери­ментальні та ігрові ситуації;

• Запитання про думку респондента, вони мають на меті зафіксувати факти, побажання, очікування, плани на майбутнє і можуть торкатися будь-яких проблем і особистості самого респондента,

• Запитання про мотиви, мають викликати суб'єктивне уявлення людини про мотиви своєї діяльності.

За своєю логічною природою запитання класифікуються:

• Основні запитання, відповіді на які є основою побудови висновків про явища, що вивчаються. Саме вони становлять більшу частину анкети;

• Запитання-фільтри ставляться для того, щоб відсіяти некомпетентних осіб при опитуванні з проблем дослідження або ж для того, щоб виділити частину респон­дентів із всього масиву за мовною ознакою;

• Контрольні запитання служать для перевірки стійкості, правдивості і несуперечливості відповідей, визначення їх достовірності і щирості. Контрольні запитання, зазви­чай, розташовуються в анкеті на деякій відстані як від основного, так і один від одного. Різновидом контролю може бути повторне запитання із збереженням тих же умов - на увесь обсяг вибірки (панельне опитування) або на 5-10 відсотків осіб, вже опитаних раніше.

За способом розповсюдження анкет розрізняють опитування:

• роздавальні, коли анкетер особисто вручає анкету і чекає, поки її заповнюють, і тут же одержує її очне роздавальне опитування, або одержує заповнену анкету через декілька днів - заочне роздавальне опитування;

• поштове - анкета за попередньою домовленістю висилається і одержується поштою;

• пресове - анкету пропонують заповнити читачеві газети чи журналу і надіс­лати в редакцію;

• телетайпні (за цим способом розповсюдження і збір анкети здійснюється через електронний зв'язок).