Стильове розмаїття сучасної української мови

.

Стиль– різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).

Кожен стиль має: сферу поширення (коло мовців); призначення; систему мовних засобів; стилістичні норми; підстилі; жанри реалізації.

В українській літературній мові виділяють традиційно п'ять функціональних стилів:

Розмовний	Засіб впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з'ясування виробничих і побутових стосунків
Художній	Різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою різноманітних зображально-виражальних засобів
Науковий	Викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, роз'яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення
Офіційно-діловий	Регулювання ділових стосунків у суспільно-політичній та адміністративно-виробничій сферах діяльності
Публіцис-тичний	Засіб активного впливу на читача, спонукання його до діяльності, до необхідності посісти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові

7.Українська лексикографія. Типи словників

Лексикографія— розділ мовознавства, який займається теорією і практикою укладання словників. Це наука, яка має практичне застосування. Словники необхідні для вивчення рідної та іноземної мов, для піднесення культури усної та писемної мови і загалом інтелекту людини.

Розрізняють теоретичну і практичну лексикографію.

ТЕОРЕТИЧНА ЛЕКСИКОГРАФІЯ опрацьовує загальну теорію словників: розробляє принципи відбору лексики, розташування слів і словникових статей, структуру словникової статті.

ПРАКТИЧНА ЛЕКСИКОГРАФІЯ забезпечує навчання мови — як рідної, так і іноземної, описує й нормалізує рідну мову, дає матеріал для наукового вивчення лексики.

Усі словники поділяють на енциклопедичні й лінгвістичні.

ЕНЦИКЛОПЕДИЧНІ СЛОВНИКИ описують світ, пояснюють явища, поняття, дають бібліографічні довідки про знаменитих (інколи й одіозних) людей, відомості про країни й міста, про видатні події тощо. Відомими є "Українська

радянськаенциклопедія" в 17 томах (К., 1960—1966; друге видання в 12 томах вийшло в 1977—1985).

ЛІНГВІСТИЧНІ СЛОВНИКИ — це словники слів. Вони дають інформацію не про речі, явища, поняття, а про слова. Лінгвістичні словники поділяють на одномовні (ТЛУМАЧНІ СЛОВНИКИ; Словники НЕОЛОГІЗМІВ;СЛОВНИКИ ІНШОМОВНИХ СЛІВ; ДІАЛЕКТНІ СЛОВНИКИ; СЛОВНИКИ МОВИ ПИСЬМЕННИКІВ; ІСТОРИЧНІ СЛОВНИКИ; ЕТИМОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ; СИНОНІМІЧНІ СЛОВНКИ; СЛ.АНТОНІМІВ,ОМОНІМІВ,ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ;ОРФОГРАФ СЛ; ОРФОЕП СЛ; СЛ ПРАВ МОВЛЕН;ЧАСТОТНІ СЛ.; ЗВОРОТНІ СЛ;СЛОВОТВ ТА МОРФЕМ; ІДЕОГРАФ СЛ;СЛ АСОЦ НОРМ; ) й багатомовні (У багатомовних (перекладних) словниках дається не пояснення (тлумачення) значеньслів, а переклад, тобто підбирається слово-відповідник іншої мови. Найчастіше це двомовні словники. їх створюють для цілей перекладу й активно використовують при вивченні іноземної мови.)