9. Поняття та переваги застосування стратегічного планування. Послідовність розробки стратегічного плану. Етапи реалізації стратегії.

Стратегічне планування — це систематизовані та більш-менш формалізовані зусилля усієї організації, спрямовані на розробку стратегій, оформлення їх у вигляді стратегічних планових документів різного типу, організацію виконання цих стратегічних планів, проектів і програм.

Мета стратегічного планування — встановити певний порядок дій для підготовки ефективного функціонування конкурентоспроможного підприємства у довгостроковій перспективі.

Принципи: - цілевстановлення та цілереалізація; - багатоваріантність, альтернативність та селективність; - глобальність, системність, комплексність і забалансованість; - спадковість і послідовність; - безперервність; - наукова та методична обгрунтованість; - реалістичність, досяжність; - гнучкість, динамічність, реакція на ситуацію; - ефективність і соціальна орієнтованість; - кількісна та якісна визначеність; - довгостроковість заходів.

Стратегічне планування е складним процесм, який охоплює декілька етапів: Етап 1. Інформаційне забезпечення стратегічного планування. Етап 2. Визначення місії і цілей організації. Етап 3. Вибір методів аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Етап 4. Оцінка і аналіз факторів зовнішнього середови ща. Етап 5. Оцінка і аналіз факторів внутрішнього середовища. Етап 6. Виконання розрахунків, обгрунтувань, проектних розробок. Етап 7. Фрмування варіантів стратегій (стратегічних альтернатив). Етап 8. Вибір оптимальної стратегії. Етап 9. Оцінювання стратегії.

Стратегічний план має складну внутрішню структуру, що відображає багатоцільовий характер діяльності підприємства і зумовлює необхідність формування системи планів, проектів і програм. Для невеликих і середніх підприємств може розроблятися єдиний план з відповідними розділами, а для великих підприємств і складних організаційних формувань — об’єднань кількох підприємств типу асоціацій, концернів і консорціумів — кожний розділ може мати вигляд розгорненого плану або програми.

Характерними рисами стратегічного планування є: спрямованість на довгострокову перспективу; орієнтація на ключові цілі підприємства, від реалізації яких залежить не тільки його ефективна економічна та соціальна діяльність, а й саме існування; узгодження намічених цілей з наявними та майбут­німи ресурсами; врахування впливу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.

етапи реалізації стратегії

10. Стратегії досягнення вищої ефективності. Виробничі стратегії.

Виробнича стратегія (Ргосіисііоп Зітаіе§у) полягає в розробці загальної ПОЛІТИКИ І планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Виробнича стратегія, у сукупності з корпоративною стратегією (Согрогаїе 8їга1е§у), охоплює весь спектр діяльності компанії і допускає довгостроковий процес, що покликаний забезпечити фірмі можливість швидко реагувати на будь-які неминучі зміни в майбутньому. Виробнича стратегія — це підсистема корпоративної стратегії, представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій зі створення і реалізації продукту організації. Ця підсистема передбачає використання і розвиток усіх виробничих потужностей організації з метою досягнення стратегічної конкурентної переваги.

Наведемо приклади виробничих стратегій

1. Використання існуючого виробничого потенціалу: вироб­ництво товарів на діючому виробництві; модернізація виробни- цтва; технічне переобладнання виробництва; реконструкція виробництва; коопераційні зв’язки щодо спільного використання потенціалу, зокрема передача частини замовлень субпідрядникам; зниження матеріало-, фондо-, трудо-, енергомісткості вироб­ництва; ліквідація «вузьких» місць, зокрема лімітів ресурсів;  використання виробничих потужностей; підвищення продуктивності та ефективності виробничого процесу.

2. Стратегії створення нового виробництва1: придбання нового виробництва; створення нового виробництва за рахунок нового використання існуючого виробничого потенціалу; створення нового структурного співвідношення між основним, допоміжним та обслуговуючим виробництвами тощо.

3. Стратегії змін у технологічному процесі: впровадження нових методів виготовлення продукції та технологій; зміни в технологічному рівні виробництва; використання нових матеріалів; підвищення рівня стандартизації тощо.

4. Стратегії відносно організації виробництва: тип системи (проектна, дрібносерійна, серійна, масова); спеціалізація виробництва; диверсифікація виробництва; конверсія виробництва; рит­мічність дження АСУП тощо. виробництва; оптимізація розміщення виробничих процесів, ланок, обладнання тощо; система управління якістю вироб­ництва; система управління виробничими витратами; впрова-

5. Стратегії впровадження оперативно-календарного планування тощо.