Стратегії досягнення кращої якості
Однією із найбільш вдалих стратегій, яку вибрали в період відновлення економіки японські підприємці, стала стратегія якості, що створила відомі всьому світові японські кухлі якості. Колишні спроби підвищити продуктивність праці зосереджувалися на двох запитаннях: "Як можна випустити продукцію дешевше?"; "Як можна випустити продукцію швидше?". Нині успішні менеджери прагнуть знайти відповідь на запитання "Як можна правильно випустити нову продукцію з першого разу?". Давно визначено, що високу якість забезпечують чотири ключових результати:
o нижча собівартість виробленої продукції;
o великий обсяг випущеної продукції;
o робоча гордість і рейтинг фірми;
o прихильність покупців.
Стратегія якості ґрунтується на двох параметрах: розвиток якості і контроль якості, де перший чинник є вагомішим. Стратегія якості може бути реалізована тільки за повної зацікавленості вищого керівництва у випуску високоякісної продукції. Для успішної реалізації цієї стратегії менеджери повинні:
o досягти того, щоб кожний працівник розумів, що є якістю, а що ні. Якісне виконання роботи - це:
- відповідність її виконання стандартам;
- загальна довгострокова програма і зобов'язання завжди робити все правильно з першого разу;
- відповідні планування і конструювання;
- запобігання появі дефектів;
- те, що піддається вимірюванню вартості якості (вартість виробу, виготовленого правильно з першого разу);
o структурувати діяльність підприємства так, щоб кожен розумів, хто і як визначатиме якісне виконання роботи;
o навчити кожного основ технічного і статистичного контролю якості;
o використовувати ідеї тих, хто виконує роботу, для її поліпшення;
o поводитися з клієнтами фірми як з довічними партнерами. Менеджмент у забезпеченні якості конкретної роботи, виконанні кожним працівником служби безпеки своїх функцій - це особлива відповідальність у діяльності самого менеджера безпеки, керівництва служби безпеки. Забезпечуючи високу якість, працівники служби безпеки створюють тим самим надійні умови для спокійної і ритмічної діяльності компанії в цілому.
Стратегії інноваційного розвитку.
Інноваційна стратегія розвитку підприємства - це комплекс цілей і установок, правил прийняття рішень і способів переказу підприємства (фірми) з старого (наявного) стану в нове (цільове) стан на основі впровадження інновацій - технологічних, продуктових, організаційних, управлінських, економічних, соціальних і позиціонування підприємства на конкурентних ринках товарів і послуг. Тобто інноваційна стратегія завжди виражається у визначенні типу цільового поведінки підприємства на конкурентних ринках. Все різноманіття стратегій поведінки підприємстві на ринках інновацій можна об'єднати в дві великі групи: стратегії активного інноваційного поведінки створення нових ринків і стратегія пасивного прямування за ринком інновацій (рис. 7).
Перший вид стратегій, часто іменований технологічним, являє собою реагування на події та можливі зміни у зовнішньому середовищі шляхом проведення постійних технологічних інновацій. Обравши одну або кілька активних стратегій, підприємство вибирає в якості головного фактору успіху використання нової технологічної ідеї. Серед активних інноваційних стратегій можна виділити два принципово різних типи стратегій: лідерства та імітації [27].
Малюнок 7 - Класифікація інноваційних стратегій
Пасивні, або маркетингові, інноваційні стратегії являють собою постійні інновації в області маркетингу.
Стратегія технологічного лідерства
Вибір компанією стратегії "лідерства" означає політику постійного виведення на ринок абсолютно нової продукції. Відповідно, всі наукові дослідження і розробки, система виробництва і маркетинг націлені на створення товару, що не має аналогів, причому дослідження тут носять не тільки прикладний, але і фундаментальний характер. Це обумовлює необхідність створення стратегічних альянсів у сфері НДДКР з іншими науково-технічними організаціями, венчурних фондів і венчурних підрозділів усередині компанії.
Стратегія "слідування за лідером".
Вибравши стратегію "прямування за лідером", компанія чекає, поки конкурент виведе свою нову продукцію на ринок, а потім починає виробництво і реалізацію аналогічної продукції. Паралельно відбувається технологічна і маркетингова коригування новинки завдяки вивченню можливих помилок "технологічного лідера". Важливим моментом є той факт, що "послідовники" випускають не точну копію продукції "лідера", а її диференційований покращений варіант.
тратегія "копіювання".
Відсутність сильної бази НДДКР і наявність можливостей масового впровадження продукту у виробництво, а також значний потенціал в області просування товару та маркетингової діяльності в цілому часто є основними умовами обрання вищим керівництвом компанії стратегії "копіювання". Фірми, які стали на цей шлях, набувають ліцензію на право виробництва і комерціалізації нового товару або "лідера", або "послідовника" і починають виробництво точної копії продукту. Не маючи можливості отримання надприбутку від лідерства на ринку, ці компанії активно використовують цінові фактори для підвищення рентабельності виробництва. Як правило, це стає можливим завдяки доступу до більш дешевої сировини, матеріалів та робочої сили, а також наявності потужної адаптованої виробничої бази.
Стратегії "залежності" і "вдосконалення".
Ці дві інноваційні стратегії хоча і відносяться до технологічних, однак ступінь інноваційної активності обрали фірм дуже низька. У разі обрання стратегії залежно фірма повністю визнає свою другорядну роль по відношенню до лідера і впроваджує інновації тільки на вимогу споживачів або компанії-лідера. В останньому випадку фірма змушена імітувати інновації інших компаній, так як, по-перше, з'являються нові, що відповідають рівню технологій, стандарти, а по-друге, сам ринок повністю перебудовується на продукцію нового рівня